0. Лекція 14. Загальна характеристика емоційного відображення

14.1. Місце емоцій у системі психічних явищ.

14.2. Функції емоцій. Види емоцій.

14.3. Умови виникнення емоційного процесу.

14.4. Емоції та особистість.

 

14.1. Місце емоцій у системі психічних явищ

Кожен знає, що емоції виникають тоді, коли в житті людини відбувається щось значиме. Емоції мають подвійну обумовленість: вони залежать від потреб людини (мотивації) і від ситуації, що створює можливості, або, навпаки, перешкоди задоволенню цієї потреби.

Неперевершений аналіз умов виникнення емоцій міститься в ученні Б.Спінози. Він показав, що на виникнення емоцій поряд з такими умовами, які аналізуються у сучасних теоріях (фрустрація, порушення життєвих констант, відображення можливості досягнення мети), впливають також асоціація за подібністю і суміжністю, відображення причинних зв'язків, "доля" предметів наших почуттів, співпереживання, уявлення про справедливість того, що відбувається тощо.

Емоції – це психічне відображення у формі безпосереднього упередженого переживання життєвого змісту явищ і ситуацій, обумовленого відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта.

У наведеному визначенні ясно проглядає специфіка емоцій у порівнянні з іншими формами відображення (відчуттям, сприйманням, мисленням). Ця специфіка полягає, по-перше, в тому, що емоції відображають не об'єктивні властивості предметів і явищ навколишнього світу, як пізнавальні процеси, а відношення цих об'єктивних властивостей до потреб людини. По-друге, відображення здійснюється не в формі знання, а в формі безпосереднього переживання. Ще до того, як логічний аналіз дає відповідь на запитання, що за предмет перед нами, ноги вже біжать, якщо емоції дали сигнал, що предмет небезпечний. Емоції вписуються в будову пізнавального образа як носій суб'єктивного ставлення до того, що в ньому відображається.

Оскільки емоції – це суб’єктивна форма існування потреби, мотивація відкривається суб'єкту у вигляді емоційних явищ, що сигналізують йому про потребову значущість об'єктів і спонукають направити на них діяльність.

14.2. Функції емоцій. Види емоцій

У житті людини емоції виконують ряд найважливіших функцій, серед яких виділяються: оцінювання; спонукання; дезорганізація; накопичення й актуалізація індивідуального досвіду (здатність залишати сліди в досвіді індивіда, закріплюючи в ньому ті впливи й вдалі дії, що їх збудили); передбачення; активація організму. Емоції також виконують регуляторну функцію, яка виявляється в тому, що емоції:

• –       організують поведінку (у формі виразних рухів, емоційних дій, висловлень про випробовувані емоційні стани, певного ставлення до навколишнього);

• –       регулюють процеси пізнання;

• –       впливають на якість діяльності.

Багатогранність емоцій, їх прояв на різних рівнях відображення і діяльності, складні відносини з предметним змістом, здатність до злиття й утворення сполучень виключає можливість простої лінійної класифікації емоцій. Проте завжди робилися спроби звести все різноманіття емоцій до якоїсь мінімальної їх кількості, до "базових" емоцій. Так, давні китайці визнавали 7 основних емоцій: радість, гнів, сум, веселощі, любов, ненависть, бажання. Існують такі класифікації видів емоцій:

За знаком:

• –       позитивні;

• –       негативні.

За модальністю: специфічною властивістю, яка відрізняє здивування від тривоги, радість від огиди, гнів від суму тощо.

За впливом на організм:

• –       стенічні

• –       астенічні.

За глибиною, інтенсивністю, тривалістю та ступенем диференційованості:

• –       почуттєвий або емоційний тон відчуттів;

• –       власне емоції;

• –       афект;

• –       пристрасть;

• –       настрій.

У зв'язку з потребами людини розрізняють:

– прості емоції, пов’язані із задоволенням/незадоволенням потреб індивіда;

– складні емоції (почуття), які в свою чергу, можна розділити на: етичні, естетичні, пізнавальні та праксичні.

С. Л. Рубінштейн виділяє три рівні почуттів:

1. Рівень органічної афективно-емоційної чутливості, що пов'язаний із задоволенням органічних потреб; ця чутливість має неопредметнений характер у тому розумінні, що не усвідомлюється її зв'язок із предметом задоволення потреби.

2. Предметні почуття, що відповідають предметному сприйняттю і предметній дії; більш високий рівень усвідомлення, опредметнення; знаходять вираження в свідомому переживанні ставлення людини до світу.

3. Узагальнені (світоглядні) почуття: почуття гумору, іронії, піднесеного, трагічного, комічного.