9.1. Постулат безпосередності та спроби його подолання

Основні положення традиційної класичної психології:

1. Об'єктивна дійсність безпосередньо й відразу впливає на свідому психіку та визначає її діяльність. Свідомість дана безпосередньо, а тому замкнена в самій собі й може вивчатися тільки інтроспективно.

Д.Узнадзе назвав цю ідею “постулатом безпосередності”.

З постулату безпосередності випливало ще два положення:

2. Двочленна схема аналізу S®R призводила до відмовлення від дослідження свідомості, яка виступала як “чорна шухляда”.

3. Принцип реактивності – поведінка людини реактивна, це відповідь на зовнішній вплив.

Існує два варіанти подолання “постулату безпосередності”: теорія установки Д.Узнадзе та теорія діяльності.

Теорія установки Д.Узнадзе (1886–1950). В основі теорії – ідея про існування первинної установки, що випереджає і визначає розгортання будь-яких форм психічної активності.

Теорія установки з'явилася спробою пояснити активність живого організму як цілого, його взаємини з дійсністю за допомогою такої опосередкуючої ланки, яка сама б не належала до категорії явищ свідомості, була б “проміжною змінною” між психікою й об'єктивним світом.

Спочатку були сформульовані ознаки, які повинна була мати ця середня ланка:

1. Вона повинна бути “посередником” між психічним і фізичним і між свідомістю і несвідомим.

2. Вона повинна бути не винятково психологічною, але і не винятково фізичною чи фізіологічною. Уведення суто фізичної або суто психологічної ланки не знімає постулату безпосередності.

3. Вона повинна бути чутливою до впливів з боку суб'єкта й об'єкта. У неї повинні бути представлені обидва види детермінації: фізична і психічна.

4. Вона повинна так “перекладати” події зовнішнього світу в психічні явища, щоб зберегти адекватність фізичних впливів.

5. Вона повинна бути цілісною, нерозкладною на окремі елементи.

6. Через неї повинний здійснюватися вплив на суб'єктивні психічні явища. Психічного ж явища можуть тільки через неї впливати на фізичний світ.

7. Ця ланка, ця субстанція – необхідна умова підтримки життя суб'єкта.

8. Вона повинна передувати психічним свідомим процесам і існувати до появи свідомої психіки, тому що сама свідома психіка розвивається з цієї субстанції.

У 1941 р. у дослідженні “Основні положення теорії установки” Узнадзе дає визначення первинної установки.

Установка – первинний цілісний недиференційований стан, що передує свідомої психічної діяльності і лежить в основі поведінки.

Установка виступає детермінантою будь-якої активності людини. Вона виникає при наявності водночас двох умов: потреби, що актуально діє в даний момент, і об'єктивної ситуації. Ситуація – єдність потреби і відповідного їй зовнішнього подразника.

Іншим варіантом подолання постулату безпосередності є теорія діяльності, основні принципи якої були сформульовані С. Л. Рубінштейном і розвинуті О. М. Леонтьєвим.

 

9.2. Основні принципи загально-психологічної теорії діяльності

1. Принцип єдності свідомості і діяльності: свідомість не може розглядатися як замкнена в самій собі: вона повинна бути виведене в діяльність суб'єкта (“розмикання” кола свідомості).

Таке розмикання відбувається через поняття “дія”, тому що дія включає постановку й утримання мети.

2. Принцип єдності свідомості і поведінки: поведінку не можна розглядати у відриві від свідомості, дія – це й акт поведінки.

3. Принцип активності: діяльність – активний цілеспрямований процес. Для людини типові дії, що підлеглі не логіці зовнішніх впливів, а логіці її внутрішніх цілей. Це не стільки реакції, скільки акції – дії, спрямовані на досягнення мети з урахуванням зовнішніх умов.

4. Принцип предметності людської діяльності і принцип її соціальної обумовленості: діяльність людини має предметний характер, вона реалізує соціально-виробничі і культурні цілі. Дія виводить діяльність людини в предметний і соціальний світ. Адже ціль може бути будь-якою, а не тільки біологічною.

“Психіка, свідомість формуються в діяльності, в поведінці, і лише через діяльність, через поведінку вони об'єктивно пізнаються” [17, с.6].