4.2. Етапи розвитку психіки у філогенезі

За гіпотезою О. М. Леонтьєва стосовно виникнення психіки, психічне відображення проходить такі етапи або стадії:

I. Елементарна сенсорна психіка. Відбиваються окремі властивості предметів і явищ. Форми поведінки істот, які знаходяться на цій стадії, – таксиси та інстинкти.

Інстинкт – складна стереотипна форма поведінки, властива даному виду, моделі й цілі якої визначені генетично. Це доцільна поведінка за відсутності свідомої мети.

Та чи інша інстинктивна поведінка може виявлятися тільки в тому випадку, якщо пов'язаний із нею уроджений пусковий механізм вирішує, що для цього є адекватні внутрішні і зовнішні умови.

Імпринтинг – сполучна ланка між уродженою і набутою поведінкою. У видів, яким притаманний ефективний імпринтинг, форми синівської і дочірньої, а також групової і статевої поведінки детерміновані генетично, але спрямованість їх залежить від досвіду, отриманого з перших хвилин життя, тобто є набутою.

Таксиси, рефлекси, інстинкти забезпечують тварині максимальну пристосовність у звичайних обставинах і звичайному середовищі: “правила” гри записані спадково і при цьому є уроджені пускові механізми, що забезпечують максимальну відповідність між стимулами середовища й відповідними реакціями.

З новими ситуаціями можуть справитися особи тих видів, у яких домінує здатність до навчання і вироблення навичок.

Здатність навчатися розвивається з процесом еволюції. У шимпанзе і людини майже немає форм поведінки, які дозволяють адекватно пристосовуватися від народження та без тренування.

Загальний шлях зміни організмів у межах стадії елементарної сенсорної психіки такий:

1) органи чуття все більше диференціюються, їх кількість зростає, відповідно диференціюються відчуття;

2) розвиваються органи руху, органи зовнішньої діяльності з переходом до наземного існування й активним переслідуванням здобичі;

3) удосконалюється нервова система.

II. Перцептивна психіка. На цій стадії відображаються цілісні предмети. Форма поведінки – навичка.

Ця стадія характеризується здатністю відображення зовнішньої об'єктивної дійсності вже не у формі окремих елементарних відчуттів, які спричиняються окремими властивостями предметів або їх сукупністю, а у формі відображення речей. Діяльність організмів починає відповідати умовам, у яких поданий предмет, що її спонукує. Ця особлива сторона діяльності, що відповідає умовам, має назву операція.

На різних етапах перцептивної психіки перебуває більшість існуючих хребетних. У них зберігаються й інстинктивні форми поведінки.

Фізіологічні зміни на цій стадії: утворення переднього мозку і мозкової кори; розвиток органів зовнішніх рухів і перехід рухових функцій у кору головного мозку.

Виділення операцій дає початок нової стадії закріплення досвіду – у формі рухових навичок.

Навичка – закріплена операція, що функціонує автоматично й набувається в індивідуальному досвіді тварини. У тварин на цій стадії вперше виникають чуттєві уявлення й образна пам'ять.

III. Стадія інтелекту. Психіка більшості ссавців залишається на другій стадії, однак найбільш високоорганізовані з них піднімаються ще на одну сходинку – на стадію інтелекту або “ручного мислення”.

Стадія інтелекту характеризується дуже складною діяльністю і складними формами відображення дійсності.

Характеристики інтелектуальної діяльності тварин такі:

1. На низькому ступені розвитку операції формуються повільно, шляхом численних спроб, у процесі яких вдалі рухи поступово закріплюються, зайві ж рухи загальмовуються. У мавп раніше йде період повного неуспіху – безліч спроб, що не приводять до здійснення діяльності, а потім – як би раптове “відкриття” операції, яка відразу приводить до успіху.

2. Якщо дослід повторювати, то дана операція, незважаючи на те що вона була здійснена тільки один раз, відтворюється – мавпа виконує завдання вже без усяких попередніх спроб.

3. Знайдене рішення мавпа дуже легко переносить в інші умови, лише подібні до тих, у яких вперше виникло рішення.

4. Виникає здатність вирішення двофазних завдань (коротким ціпком дістати довгий, а ним – плід).

Ці характерні риси зберігаються й у більш складній поведінці людиноподібних мавп.

Пояснення інтелектуальної поведінки мавп необхідно шукати в її зв'язку з видовою поведінкою. Поведінка в природних умовах передбачає діставання плоду за допомогою ціпка і притягування до себе плоду, що росте на дереві, за допомогою гілки тощо. Інтелектуальне рішення з цього погляду є застосування в нових умовах філогенетично виробленого способу дії.

У двофазних завданнях виявляється двофазність будь-якої інтелектуальної діяльності тварин, яка має такі фази:

1) підготовча – спонукається не самим предметом, на який вона спрямована, поза зв'язком із другою фазою вона позбавлена біологічного сенсу. Ця фаза пов'язана не із самим ціпком, а з об'єктивним відношенням ціпка до плоду;

2) здійснення – спрямована вже на предмет, який безпосередньо спонукує тварину, це операція, що стає досить міцною навичкою.

Наявність підготовчої фази складає характерну рису інтелектуальної поведінки. Інтелект виникає там, де виникає процес підготовки можливості здійснити ту чи іншу операцію або навичку.

З погляду відображення перша фаза відповідає об'єктивному відношенню між речами.

Анатомо-фізіологічною основою цього етапу розвитку психіки є: подальший розвиток кори головного мозку і її функцій, насамперед – розвиток лобової долі. Видалення передньої частини лобових долей призводить до того, що мавпа не може виконати саме двофазні завдання.

Отже, інтелектуальна поведінка, властива вищим ссавцям і досягає особливо високого розвитку в людиноподібних мавп, є верхньою межею розвитку психіки тварин, за якою починається історія розвитку психіки вже зовсім іншого, нового типу, властива тільки людині – історія розвитку людської свідомості.