Переломи кісток поділяються на відкриті і закриті.

За локалізацією розрізняють діафізарні (поза суглобові), метафізарні (навколо суглобові) й епіфізарні (внутрішньо суглобові) переломи. Часто перелом поєднується з вивихом (переломовивих) У дітей площина перелому може проходити через епіфізарний хрящ. Такі переломи називаються епіфізеолізами.

Залежно від форми і розміщення площини перелому розрізняють поперечні, косі, поздовжні, гвинтоподібні, осколкові, убиті і компресійні переломи.

Переломи кісток можуть бути без зміщення, з незначним і повним зміщенням відламків. Зміщення відламків може відбуватися в одній площині (фронтальний, сагітальний чи вертикальний), у двох (фронтальний і сагітальний) чи трьох площинах (фронтальний, сагітальний чи вертикальний).

Залежно від характеру зміщення розрізняють зміщення відламків у ширину, довжину, під кутом, по периферії.

Діагностика перелому ґрунтується на даних анамнезу, загального обстеження і рентгенографії.

Ознаки перелому: локальна болючість, деформація і порушення функції кінцівки, її вкорочення, патологічна рухливість, крепітація кісткових відламків.

Основні симптоми – характерна деформація, патологічна рухливість, кісткова крепітація.

Під характерною деформацією розуміють зміну конфігурації кінцівки, а також видимі зміщення кісткових відламків.

Патологічна рухливість – наявність рухів поза суглобом.

Кісткова крепітація – це характерний хруст, який виникає під час тертя кісткових відламків.

За відсутності зазначених вище симптомів діагноз перелому може бути встановлений у разі виявлення сукупності таких симптомів: болю, різкої болючості в ділянці перелому або болючості під час навантаження на вісь, наявності гематоми в місці перелому, деформації кінцівки в зоні ушкодження та її вкорочення, вимушеного положення і порушення функції кінцівки. Діагноз підтверджується результатами рентгенологічного дослідження.

Розрізняють два види регенерації кісткової тканини: Фізіологічну і репаративну. У разі фізіологічної регенерації постійно відбувається перебудова кісткової тканини: старі структури кістки гинуть і розсмоктуються, формуються нові її структури. Репаративна регенерація відбувається в разі ушкодження кісткової тканини.

Кісткова тканина відновлюється шляхом проліферації клітин камбіального шару окістя, ендоста, мало диференційованих клітин кісткового мозку і диференційованих клітин. Виділяють 4 фази репаративного регенерації:

1 – ша фаза – катаболізм тканинних структур, проліферація клітинних елементів;

2 – га фаза – утворення і диференціація тканинних структур;

3 – тя фаза – утворення кісткової ангіогенної кісткової структури (перебудова кісткової тканини);

4 – та фаза – повне відновлення кістки.

Розрізняють 4 види кісткової мозолі: перостальна (зовнішня), ендостальна (внутрішня), проміжна, паро стальна. Механізм їх утворення однаковий, функція ж їх різна. Перші два види кісткової мозолі утворюється швидко, особливо періостальний, що зумовлено особливістю регенерації. Їх основна функція – фіксація відламків у місці перелому.

Утворення кісткової мозолі ще не свідчить про зрощення перелому, але сприяє цьому. Зрощення відламків