Колоїдний захист

Суміш ВМС і колоїдів часто проявляє особливі властивості. У випадку переваги у суміші полімеру (білка), він адсорбується на поверхні колоїдної частинки, утворюючи крупний агрегат з гідрофільними властивостями. Стійкість його буде середньою між обидвома видами взаємодіючих частинок. Це явище називається захистом золю високомолекулярними сполуками (колоїдний захист). Здатність ВМС захищати золь золота від коагуляції електролітом вимірюють золотим числом, тобто кількістю міліграмів сухого полімеру (наприклад, желатини), яка захищає 10 мл червоного гідрозолю золота від коагуляції 1 мл 10%-го розчину NaCl. Для золю гідроксиду заліза існує залізне число, для золю срібла – срібне число і т. п. (табл. 4).

Таблиця 4

Характеристика захисної здатності деяких ВМС

ВМС	Число
	золоте	срібне	залізне
Желатина	0,01	0,035	5
Гемоглобін	0,3-0,07	-	-
Яєчний альбумін	2,5	1,5	1,5
Декстрин	20,0	1,25	25,0
Крохмаль картоплі	20,0	-	-
Сапонін	115,0	35,0	115,0

Найбільша захисна здатність спостерігається у тих випадках, коли частинки золю і ВМС у розчинах мають однакові заряди. Наприклад, два розчини - гідрозоль As₂S₃ і розчин желатини. Їх частинки у розчинах заряджені негативно. Додавання розчину желатини до гідрозолю підвищує стійкість його до дії електролітів не тільки через адсорбцію його частинками білка, а й внаслідок збільшення негативного заряду частинок дисперсної фази.

Колоїдному захисту належить важлива роль у біології, медицині, ветеринарній медицині. Карбонати і фосфати кальцію утримуються у біологічних рідинах в певних концентраціях завдяки захисній дії на їх частинки білкових речовин. Білки плазми крові підвищують розчинність СаСО₃ майже у 5 разів і сіль знаходиться у захищеному стані. Поява жовчних і ниркових каменів пов’язана з недостатньою захисною дією муцинів та інших речовин, які синтезуються слизовими оболонками жовчо- і сечовивідних шляхів. Патологічні відкладання деяких речовин у тканинах при подагрі пов’язані з порушенням захисних властивостей білків. При атеросклерозі на стінках кровоносних судин відкладаються стерини, стериди та інші речовини. Наявність у молоці жирних кульок визначається наявністю у них білкових оболонок.

Колоїдний захист застосовується для одержання стійких лікарських препаратів (протарголу і коларголу), стабільних розчинів золів благородних металів при виготовленні фотографічних емульсій.

В’язкість розчинів вмс

Розчини високомолекулярних сполук володіють високою в’язкістю, яка обумовлена силами зчеплення між молекулами рідини.

Під час протікання рідини крізь трубку різні її шари, розташовуючись концентрично від стінок трубки до її середини, рухаються з різною швидкістю: біля стінок шар молекул нерухомий, наступні шари рухаються все з більшою швидкістю, але постійною для кожного шару. Такий потік називається ламінарним. При збільшенні швидкості шари утворюють завихрення і перемішуються: ламінарний потік переходить у турбулентний.

На в’язкість розчинів білків впливає рН. Найменшу в’язкість розчини білків мають в ізоелектричній точці, оскільки макромолекули згорнуті в клубок і опір течії рідини – найменший. Із збільшенням або зменшенням рН в’язкість розчинів білків зростає у зв’язку зі зміною структури макромолекул. За графіком залежності в’язкості від рН розчинів можна визначити ізоелектричну точку білків.