- •Передмова
- •Тема: напрями та методи дослідження в біохімії Основні напрямки розвитку біохімічних досліджень
- •Матеріали для біохімічних досліджень
- •Методи виділення речовин з біологічного матеріалу
- •Методи кількісного аналізу та їх класифікація
- •Тема : рН розчинів і біологічних рідин. Буферні розчини
- •Залежність між концентрацією водневих йонів і рН середовища
- •Значення рН фізіологічних рідин
- •Тема : електрокінетичні властивості колоїдів
- •Молекулярно-кінетичні властивості колоїдних систем
- •Дифузія і осмотичний тиск
- •Швидкість осідання у воді частинок різної величини
- •Ультрацентрифугування
- •Оптичні властивості колоїдних систем
- •Ультрамікроскопія і електронна мікроскопія
- •Електрокінетичні явища
- •Стійкість і коагуляція колоїдних систем
- •Фактори стійкості дисперсних систем
- •Теорії стійкості і коагуляції
- •Коагуляція гідрофобних золів
- •Коагуляція під дією електролітів
- •Біологічне значення коагуляції
- •Компенсаційний діаліз і вівідіаліз
- •Ультрафільтрація
- •Тема: поверхневі явища і адсорбція
- •Поверхневий натяг сироватки крові при 20с (293 k)
- •Явище адсорбці
- •Вибіркова адсорбція і її біологічне значення
- •Хроматографія
- •Тема: розчини високомолекулярних сполук
- •Класифікація і структура високомолекулярних сполук
- •Властивості розчинів високомолекулярних сполук
- •Фактори стійкості розчинів вмс
- •Колоїдний захист
- •В’язкість розчинів вмс
- •Поліелектроліти. Особливості розчинів білків
- •І основні властивості:
- •Ізоелектричні точки деяких білків
- •Біологічне значення процесів набрякання і старіння драглів
- •Тема: амінокислоти та білки
- •Класифікація амінокислот за будовою радикала і функціональних груп
- •Амінокислоти, що постійно зустрічаються в складі білків
- •Визначення окремих амінокислот хроматографічними методами Метод розподільчої (радіальної) хроматографії на папері
- •Розділення суміші амінокислот методом розподільчої хроматографії в тонкому шарі целюлози
- •Біологічне значення амінокислот
- •Біологічне значення пептидів
- •Роль білків в організмі тварини
- •Методи поділу білків і пептидів
- •Фізико-хімічні властивості білків
- •Переварювання білків у шлунково-кишковому тракті. Всмоктування амінокислот. Регуляція і порушення переварювання і всмоктування
- •Декарбоксилування амінокислот у тканинах. Гниття амінокислот у товстому кишечнику
- •Біологічна роль амінів
- •Обмін аміаку в організмі. Біосинтез сечовини
- •Біосинтез сечовини в печінці
- •Тема: нуклеїнові кислоти
- •Тема: Вітаміни
- •Подібність і відмінність вітамінів і гормонів
- •Гормони. Гормональна регуляція метаболізму в організмі тварини
- •IV. Вплив на мінеральний обмін:
- •I. Вплив на обмін вуглеводів
- •Якісні реакції на гормони щитовидної залози
- •Реакції на гормон підшлункової залози (інсулін)
- •Тема: ферменти
- •Дія ферментів
- •Вплив реакції середовища на активність ферментів
- •Вплив активаторів та інгібіторів на активність ферментів
- •Специфічність ферментів
- •Групова специфічність дії сахарази
- •Визначення активності ферментів
- •Тема: біоенергетика. Енергетичний обмін
- •Цикл лимонної кислоти – цтк – цикл Кребса
- •Біохімічні функції циклу Кребса:
- •Енергетична роль цтк
- •Регуляція циклу Кребса
- •Клінічне значення визначення пірувату
- •Роль кисню в метаболізмі
- •Токсичність кисню
- •Макроергічні молекули
- •Тема: вуглеводи
- •Цикл трикарбонових кислот Кребса (цтк)
- •Співвідношення між аеробним і анаеробним процесами перетворення вуглеводів в організмі
- •Якісні реакції на вуглеводи
- •Пентози
- •Дисахариди
- •Кількісне визначення та обмін вуглеводів
- •Обмін вуглеводів
- •Тема: ліпіди
- •Фізико-хімічні властивості ліпідів
- •Визначення хімічних параметрів жирів
- •Якісні реакції на ліпіди
- •Енерговитрати людини при різних видах діяльності
- •Енерговитрати різних вікових груп
- •Перелік індикаторів і характеристика деяких їх властивостей
- •Водневий показник біологічних рідин
- •Ізоелектричні точки деяких білків і ферментів (рН)
- •Rf окремих амінокислот для ідентифікації їх при хроматографії на папері (в бутилово-оцтово-водній суміші 4:1:5* або 40:15:5*)
- •Молекулярна маса деяких білків організма людини
- •Замінні і незамінні амінокислоти для організму людини
- •Відносна щільність та концентрація водних розчинів їдкого натру
- •Метали, активатори ряду ферментів в організмі людини
- •Відносна щільність та концентрація водних розчинів азотної кислоти
- •Відносна щільність та концентрація водних розчинів соляної кислоти
Тема: розчини високомолекулярних сполук
До високомолекулярних сполук (ВМС) належать сполуки з молекулярною масою порядку 104-106 і вище. Вони утворюються в результаті поліконденсації або полімеризацій невеликих молекул (мономерів) – моноцукориди, ненасичені вуглеводні, амінокислоти, ненасичені кислоти і т. п. В результаті цих процесів утворюються довгі ланцюги розгалуженої, нерозгалуженої, циклічної форм. Так, наприклад, до ВМС наледать поліпептиди:
Розчини ВМС володіють рядом властивостей, подібних до колоїдних розчинів: повільно дифундують, не проникають через діалізаційні мембрани, розмір частинок відповідає колоїдним (1-100 нм). Однак, на відміну від колоїдів, у розчинах ВМС відсутня межа поділу; крім того, вони здатні самочинно розчинятися у відповідних рідинах, не вимагаючи для цього стабілізаторів чи затрати енергії ззовні. Розчини ВМС досить стійкі, а відсутність межі поділу, незважаючи на великий розмір частинок, пояснюється тим, що частинки ВМС є своєрідним у просторовому відношенні “клубком” дуже довгих ланцюгів. Товщина цих ланцюгів не перевищує товщини 1 молекули, що, незважаючи на велику довжину, виключає межу поділу і наближує ці розчини за властивостями до істинних.
Високомолекулярні
сполуки мають і специфічні властивості,
вони набрякають, їх розчини володіють
високою в’язкістю і здатністю до
драгління. Легкість розчинення ВМС і
стійкість їх розчинів обумовлені
наявністю у їх структурі великої
кількості ліофільних груп, тобто груп,
що володіють високою спорідненістю за
розчинниками. Ця
властивість стала
основою для поділу колоїдних
розчинів
на ліофільні і ліофобні. Більшість
ВМС належать
до ліофільних речовин. У їх структурі
велика кількість ліофільних груп.
Спонслер встановив, що одна група -ОН
притягує три молекли води,
–
чотири,
–
дві,
-NH2
– три
молекули.
Гідрофільність таких природних ВМС, як
білки, поліцукориди, фосфатиди, обумовлена
головним чином пептидними, етерними,
подвійними, карбоксильними, спиртовими
й
амінними групами.
Класифікація і структура високомолекулярних сполук
Молекули ВМС надзвичайно великі. Природні ВМС (біополімери) харктеризуються постійним значенням молекулярної маси. На відміну від них, синтетичні полімери є полідисперсними системами, тому що складаються з суміші макромолекул різної довжини і маси. Тому молекулярна маса таких полімерів є середнє значення М.
Рис.
18 Схема будови макромолекул полімерів:
а – лінійного;
б – розгалуженого;
в
– просторового;
г – зшитого.
Лінійні полімери (каучук) побудовані із довгих ланцюгів одномірних елементів (рис.18,а).
Розгалужені полімери мають ланцюги з боковими відгалуженнями (рис.18,б). Так побудовані молекули крохмалю.
Просторові полімери є трирозмірною сіткою (рис.18,в), яка утворюється при сполученні відрізків ланцюгів хімічними зв’язками (наприклад, фенолформальдегідні смоли). Із просторових полімерів в особливу групу виділяють полімери зі зшитою структурою, ланцюги яких сполучені короткими містковими хімічними зв’язками за допомогою атомів Оксигену або Сульфуру Таку структуру має, наприклад, гума.
Специфічні властивості полімерів обумовлені, головним чином, двома особливостями:
1) існуванням двох типів зв’язків – хімічних і міжмолекулярних, які утримують макромолекулярні ланцюги один біля одного;
2) гнучкістю ланцюгів, пов’язаною з внутрішнім обертанням ланок.
