6.3.Особливості організації спортивно-масової роботи у системі професійно-технічної освіти(пто)

Програмний матеріал для учнів системи ПТО і вимоги до фізичної підготовки в основному ідентичні змісту фізичного виховання учнів середніх шкіл. Але все-таки є деякі особливості.

У СПТУ дозволяється при наявності спортивної бази заняття з ФК проводити на основі спеціалізації з видів спорту, використовуючи програми спортивних шкіл.

Уроки лижної підготовки повинні бути з'єднаними по 90 хвилин. У без снігових районах лижна підготовка замінюється на крос.

Дуже широко розглядаються питання професійно-прикладної фізичної підготовки. (ППФП).

У зв'язку з цим у комплексній програмі передбачені види ФВ, які у більшому ступені сприяють кращій підготовці спеціалістів: станочників, монтажників, слюсарів, будівельників, текстильщіків та ін. Ось чому, здійсьнюючи підготовку учнів до означеної спеціальності вчителю ФК належить орієнтуватися на навчальний матеріал, використовуючи відповідні вправи.

Конкретні завдання ППФП дня учнів СПТУ визначені в комплексній програмі по ФВ, де поставлені завдання:

• вдосконалення пристосованості організму до температурних умов, що| змінюються; вібраціям і поштовхам;

• вдосконалення здібності виконувати рухові дії стабільно, в умовах змінного освітлення, підвищеної технічної та емоційної напруги, без зорового або слухового контролю;

• вдосконалення здібності концентрувати та розподіляти увагу швидкості;

• реакції, орієнтації у просторі, вміння дозувати величину м'язових зусиль;

• розвиток м'язової і тактильної чутливості;

• вдосконалення здібності виконувати дії та окремі рухи в різних положеннях і позах в обмеженій зоні і на рухомій опорі;

• вдосконалення точності та швидкості відповідних дій на різні сигнали.

Вся спортивно-масова робота в СПТУ у позашкільний час може бути орієнтована та само, як і в середній школі. У витратах на фінансування можуть допомагати шефи, або ті організації і підприємства, для яких і готуюються спеціалісти.

Для учнів СПТУ може бути організований виїзний спортивно – оздоровчий табір.

6.4.Спортивно-масова робота у вузі.

У теорії та практиці фізичної культури вивчені та оброблені різні форми, засоби і методи формування фізичної активності студентів. У той же час для більшості студентської молоді заняття фізичними вправами проявляються в період здачі заліків з фізичного виховання. Більш того, у студентів старших курсів фізична активність майже відсутня. Цікаво те, що та студентська молодь, котра все-таки займається, мотивує свої заняття:

• бажання мати перевершення (багато прагне займатись атлетичною гімнастикою, тому що бажають мати красиву будову тіла, щоб вони подобалися, або ними захоплювались дівчата);

• страх (страх бути побитим або приниженим, в умовах підвищеної злочинності, страх втратити кохану дівчину, коли чоловік не може її захистити);

• бажання відзначитися від інших (під час занять мати гарний костюм, спортивний купальник, оригінальну супермодну атрибутику);

• розвага (спортивна діяльність та її деякі види, зокрема ігрові, являються емоційним мотивом);

Аналізуючи ситуацію, дуже мало із студентської молоді, які займаються спортом, тих представників, котрі активізують свою фізичну діяльність за для самого поняття "спорт" або "здоровье".

У зв'язку з цим, організаторам студентського спорту необхідно переглядати свою діяльність, щоб. створювати умови підвищеного попиту на ФК і Су ВУЗІ.

Для цього у вузах створюються спортивні клуби.

Діяльність спортивного клубу у вузі

Спортивний клуб у вузі розв'язує наступні завдання:

-залучення студентів, аспірантів, співробітників до систематичних занять ФКіС.

-організація та проведення масових оздоровчих і фізичних заходів;

-створення спортивних об'єднань, клубів, секцій та команд з видів спорту;

Він організовується на кафедрі фізичного виховання вузу і виконує наступні функції:

впроваджує ФК і С у всі види діяльності вузу:

• пропагує здоровий спосіб життя;

• проводить роботу з фізичної реабілітації студентів, які мають відхилення у стані здоров'я;

• створює необхідні організаційно-методичні умови для занять різними формами і видами ФК і С;

• організовує для студентів спортивно-оздоровчі табори; організовує і проводить навчально-тренувальний процес у спортивних секціях;

• організовує і проводить роботу по ФК у студентському гуртожитку;

• інші види діяльності.

Спортивний клуб має прапор, емблему, спортивну форму, штамп, бланк і може вирішувати питання згідно установленого кошторису.

Спортивний клуб вузу має право надалі I^м спортивний розряд включно, та суддівську категорію до I^і включно.

Вищим органом управління СК являються загальні збори. Голова СК - штатна одиниця студентського профкому. Спортивний клуб може получати доходи із наступних джерел: профкому індивідуальних членських внесків, доходи від проведення різних заходів, доходи від абонентних груп та інших надходжень.

Навчально-спортивна робота клубу складається із наступних розділів:

• організація груп, клубів з видів спорту, спортивних секцій;

• підбір викладачів і тренерів;

• забезпечення усіх видів занять методичними посібниками;

• створення розкладу та всі види планування;

• організація проведення і обслуговування усіх видів вузівських змагань.

Спортивний клуб постійно взаємодіє з ректором, деканатами, суспільними організаціями вузу і кафедрою ФВ. СК має наступну документацію:

• журнал обліку роботи СК;

• журнал обліку роботи навчальної групи з всіх видів спорту;

• книга обліку масових спортивно-оздоровчих заходів;

• протоколи змагань з видів спорту;

• книга обліку "рекордів вузу";

• журнал обліку травматичних випадків.

Для отримання додаткових фінансових прибутків СК може почати фінансово-комерційну діяльність та отримувати доходи від сфери фізично-спортивних послуг.

Організація самостійних занять студентів.

Як ми вже зазначали, основна проблема залучити студентів до занять ФК і С - це створити мотивацію до цього роду дальності. Тут необхідно враховувати масу факторів і ознак: історичні, природно-кліматичні, полові, вікові, соціально-групові, психологічні, екологічні, сімейні і т.д.

Звичайно, багато буде залежати від агітаційної роботи, котру повинні проводити усі спортивні підрозділи. Форми самостійних занять можуть бути наступними:

РГТ;

самостійні тренувальні заняття з наступних видів (ходьба, біг, крос, лижний спорт та інші види).

Тут важливо, щоб спортивний клуб підготував гарний мальовничий стенд з наступними розділами:

• планування самостійних занять (підготовча, основна, заключна частина);

• методика самостійних тренувальних занять;

• засоби та методи розвитку фізичних якостей;

• методи самоконтролю;

• особливості організації самостійних занять для дівчат;

• список методичної літератури для організації самостійних занять, яку має бібліотека вузу.

При організації самостійних занять повинні бути передбачені міста для їх проведення: "стежки здоров'я", спортивні майданчики, майданчики з нестандартним обладнанням та ін.

Також, студентський клуб повинен попіклуватися про придбання та видачу спортивного обладнання, інвентаря (еспандери, гантелі, м'ячі і т.д.) для самостійних занять.

Ініціатива по створенню СК повинна виходити від ректорату та кафедри фізичного виховання вузу.

Наприкінці слід відмітити, що у розвинутих країнах студентській і клубний спорт - це постачальник спортсменів у національні збірні країни.

Особливості організації змісту занять спортивно – масової роботи зі студентами ВНЗ.

З'ясовано, що фізичне здоров'я і фізична підготовленість найбільш ефективно розвиваються засобами і методами фізичної культури, що, як відомо, є одним з показників культури людини, окремого народу і суспільства.

Одна з проблем нашого суспільства полягає в тому, що місце фізичної культури в системі культурних цінностей не відповідає її значенню, як найважливішого фактора прогресу та досягнення високого рівня культури людей. Це підтверджується, як існуючим протиріччям між рівнем і обсягом суспільного знання, суспільно-культурної спадщини у цій галузі (про що свідчить світове визнання наших учених), рівнем і обсягом індивідуальних знань та потенціалу особистої культури переважної більшості людей у цій сфері, практичними результатами втіленого загальновідомого у цій сфері в реальне життя.

Ці положення підтверджуються висновками низки досліджень проблем фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (Бородін Ю.А., 2002; Гуменний B.C., 2002).

За останні роки введено в дію більше двадцяти документів, що регламентують викладання дисципліни "Фізичне виховання" у вищих навчальних закладах (Єрмаков С.С., 2002). Серед них такі як:

• Закон України про утворення (1060-12) (зі змінами та доповненнями).

• Закон України "Про фізичну культуру та спорт" (3808-12) (зі змінами та доповненнями).

• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2001, № 203-р (203-2001-р)" Про удосконалення систем організації по фізичному вихованню і спорту в навчальних закладах".

• Рішення колегії Міносвіти України від 23.04.1997р.(протокол 7/6-18) "Про концепцію фізичного виховання в системі утворення України".

• Указ президента України "Цільова і комплексна программа "Фізичне виховання - здоров'я нації" - прийнятий 01.09.1998р.

• Наказ президента України "Про додаткові заходи забезпечення розвитку утворення України" - прийнятий від 9.10.2001р. № 941/2001.

Аналіз нормативних документів свідчить, що при якісному виконанні всіма структурними підрозділами системи фізичного виховання студентів, результати діяльності мають бути відповідними. Втім, на практиці спостерігається зниження показників здоров'я студентів впродовж останніх років. Ті ж тенденції стосуються й занять фізичною культурою та спортом. Більше 75% студентів не займаються регулярно фізичною культурою та спортом (Бородін Ю.А., 2002; Гуменний B.C., 2002).

Одною з причин такого стану є недотримання основних педагогічних умов організації занять з фізичного виховання. Ці причини закладені в протиріччях як самих нормативних документів, що регламентують навчальний процес, так і у відсутності контролю за їх виконанням. Так, відповідно, до певних нормативних документів, фізичне виховання у ВНЗ повинне проводиться з розрахунку 4-х кредитів (це приблизно менше 4 семестрів) по 4 години на тиждень із загальним обсягом тижневої рухової активності 8-10 годин. Згідно з документами органів акредитації й атестації ВНЗ фізичне виховання повинне проводиться на всіх курсах навчання за винятком останнього семестру в обсязі 4 годин на тиждень. Разом з тим Міністерство освіти та науки України скоротило загальний тижневий обсяг годин занять студентів за всіма предметами навчання з 36 до 30 годин, визначаючи частину цього навантаження як самостійні заняття. Усе це змушує ВНЗ скорочувати обсяг годин на непрофілюючі предмети, до яких ВНЗ відносять і фізичне виховання (Єрмаков С.С., 2002).

Як наслідок цього, значна частина вищих навчальних закладів знижує обсяг навантаження на фізичне виховання до 2 годин на тиждень на 2-3-х курсах навчання та практично ігнорують організацію масової спортивної роботи поза сіткою розкладу навчальних занять.

Це особливо неприйнятно, тому що основним організаційним формам фізичного виховання у ВНЗ - навчальним заняттям і спортивно-масовій роботі об'єктивно притаманні визначені функції. Для навчальних занять - це функції передачі знань і умінь, а для спортивно-масової роботи - цінісно-орієнтовні чи виховні.

Спортивно-масова робота в загальному бюджеті часу ВНЗ, що відводиться на фізичне виховання, з урахуванням стратегії виховання повинна мати перевагу перед навчальними заняттями з фізичного виховання, тому що її значення щодо формування цілісного ставлення до регулярних занять спортом і фізичними вправами більш значна.

Аналіз результатів низки досліджень з питань фізичного виховання студентів і його місце в системі підготовки сучасного фахівця, показав, що одними з головних завдань системи фізичного виховання практично усіх ВУЗ є:

• зміцнення здоров'я і підвищення фізіологічної бази працездатності;

• участь у комплексному рішенні навчальних завдань на різних етапах навчання, сприяти зниженню впливу негативних факторів навчання;

• розвиток важливих психічних і психофізіологічних якостей, найбільш значимих для професійної діяльності;

• розвиток мотивації до самостійних занять фізичними вправами і спортом, формування рис фізичної культури особистості;