§ 3. Цивільне право як навчальна дисципліна

Цивільне право як навчальна дисципліна має за мету, пере­дусім, навчити цивільному праву і науці цивільного права, що передбачає пізнання цивільно-правових норм, практики їх за­стосування, прищеплення навичок і вмінь аналізувати наукові теорії, вирішувати конкретні життєві ситуації, що виникають у сфері цивільно-правового регулювання.

Базою для навчання є цивільне законодавство, наука цивіль­ного права, загальна теорія права, філософія, історія та інші на­уки. Система навчальної дисципліни побудована з урахуванням системи ЦК України. Хоча повного співпадання між ними немає. Перш за все це пояснюється тим, що дисципліна має за мету не тільки навчати цивільному праву, а й оволодівати понятійним апаратом науки цивільного права, основними її здобутками, оз­найомлення з її проблемами.

Відповідно до цього складена система вивчення цивільного права, що складається з двох частин:

1)   загальні положення цивільного права; особисті немайнові права людини і громадянина; право власності та інші речові пра­ва; загальні положення про зобов´язання та договори, а також спадкове право, так як спадкування є однією з підстав виникнен­ня та припинення права власності;

2)   інші інститути цивільного права, крім тих, що складають систему міжнародного приватного права.

Глава 4. Цивільні правовідносини

§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин

Для задоволення своїх потреб у суспільстві люди змушені всту­пати в різноманітні відносини. Переважна більшість таких сус­пільних відносин регулюється правовими нормами. У міру того, як суспільні відносини врегульовуються нормами права, вони пе­реростають у правовідносини. Отже, правовідносини - це части­на суспільних відносин, які врегульовані нормами права.

Норми цивільного права посідають важливе місце серед право­вих норм у суспільстві. Вони складають самостійну галузь права. Суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного права, називають цивільно-правовими відносинами. Цивільно-правові відносини - це форма, завдяки якій норми цивільного права ре­алізуються в житті, бажаний результат їх функціонування.

Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути як фі­зичні, так і юридичні особи, держава, інші суб´єкти публічного права. Усі вони мають певні суб´єктивні права та обов´язки сто­совно один одного. Причому невиконання обов´язків тягне за со­бою застосування до порушника засобів державного примусу.

Цивільно-правові відносини є досить поширеними в суспіль­стві, адже вони виникають на підставі норм, що супроводжують життя людини від народження і до смерті, врегульовують май­же усі грані її приватного життя. В окремих із них учасниками виступають також органи внутрішніх справ, наприклад, при розшуку безвісно відсутньої особи, або у відносинах, які виника­ють на підставі договору про охорону майна громадян тощо.

Оскільки цивільно-правові відносини є різновидом галузевих правових відносин, то їм властиві також ознаки правових відно­син у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Серед за­гальних ознак, які характеризують цивільно-правові відносини, називають: виникнення їх на підставі правових норм; належність учасникам відносин суб´єктивних прав та обов´язків; можливість застосування до порушників засобів державного примусу.

Галузеві ознаки цивільно-правових відносин зумовлені особ­ливостями предмета і методу цивільного права. Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільними є особисті немайнові та майнові відно­сини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Ґрунтуючись на цьому, можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин:

а) це є особисті немайнові відносини та майнові (відносини власності і товарно-грошові);

б) вони засновані на юридичній рівності і майновій відокрем­леності учасників;

в)  їх формування і здійснення базується на основі вільного волевиявлення суб´єктів.

Окремо слід згадати ще про одну особливість цивільно-пра­вових відносин. Суб´єктивні права та суб´єктивні обов´язки їх учасників виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів (договорів та інших правочинів; заподіяння шкоди іншій особі тощо). Це різноманітні життєві обставини, що належать як до сфери природи (народження особи; стихійне лихо), так і до соціальної сфери життя (укладання договору, пос­тановления рішення суду). Вони виступають як проміжна ланка між правовою нормою і цивільно-правовими відносинами. Без юридичних фактів не встановлюються, не змінюються і не при­пиняються жодні цивільні правовідносини.

Отже, цивільно-правові відносини - це врегульовані нормами сучасного цивільного права особисті немайнові та майнові від­носини, засновані на вільному волевиявленні майново відокрем­лених, юридично рівних учасників, які є носіями суб´єктивних цивільних прав та обов´язків, що виникають, змінюються, при­пиняються на підставі юридичних фактів та забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.