- •Ііі рік навчання Європейська опера XIX століття
- •Джоаккіно Россіні (1792-1868)
- •Творчість
- •Опера «Севільський цирульник» (1816)
- •Джузепе Верді (1813 -1901)
- •Опера „Травіата”
- •Опера «Ріголетто»
- •Жорж Бізе
- •Опера «Кармен» (1874)
- •Імпресіонізм у мистецтві
- •Моріс Равель (1875-1937)
- •Равель «Болеро» Твір для симфонічного оркестру, до мажор 1928р.
- •«Павана на вшанування покійної інфанти» (1899р.)
- •Клод Ашіль Дебюссі (1862-1918)
- •Розвиток російського романсу кінця XVIII - початку XIX століть
- •Михайло Іванович Глінка (1804-1857)
- •Романси та пісні Глінки
- •Опера «Іван Сусанін»
- •Оркестрові твори Глінки
- •Олександр Сергійович Даргомижський
- •Романси і пісні о.С. Даргомижського.
- •Характеристика російської музичної культури другої половини XIX ст.
- •Олександр Порфирієвич Бородін
- •Симфонія № 2 («Богатирська») (1869- 1876 роки)
- •Опера «Князь Ігор»
- •Микола Андрійович Римський-Корсаков
- •«Шехеразада»
- •Опера «Снігуронька»
Творчість
Основний жанр творчості - опера. Всього композитор написав 38 опер, у тому числі «Шлюбний вексель», «Шовкові сходи», «Танкред», «Італійка в Алжирі», «Севільський цирульник», «Отелло», «Попелюшка», «Сорока-злодійка», «Мойсей в Єгипті», «Два озера», «Граф Крічі», «Вільгельм Телль». Увертюра до опери «Вільгельм Телль» – італійська національна героїко-патріотична опера. Суспільний резонанс опери в Європі. Короткий зміст. Значення увертюри. Характерні образи і тематика. Особливості побудови. Аналіз розділів увертюри.
Духовні твори: Урочиста меса, Маленька урочиста меса та інші. До великих вокальних творів належать 17 кантат і гімнів для хору з оркестром.
Симфонічні твори: дві симфонії.
У творчу спадщину композитора увійшли також 5 квартетів, 6 сонат, 186 фортепіанних п'єс, романсів та інших творів.
Опера «Севільський цирульник» (1816)
У І період творчості Россіні захоплювався комічним жанром. 3 16 опер, які він написав до «Севільського цирульника», 9 були написані у характері буффа. Найвищим досягненням Россіні у цьому жанрі став «Севільський цирульник» на лібрето Ч. Стербіні за відомою п'єсою П. Бомарше. На цей сюжет, взятий з першої частини трилогії, вже було написано не менше 10 опер. Але опера Россіні ввібрала у себе все краще, що притаманне жанру буффа і все найкраще, що належить генію Россіні.
Опера цілком занурена в атмосферу веселості, комізму положень, жарту, які притаманні італійському театру, - від комедії дель-арте, тобто народної комедії масок, до опери буффа. Тут панує яскраве мелодійне начало, кожний герой має блискучу вихідну арію, дотепні ансамблі розкривають віртуозну майстерність співаків та водночас служать вузловими моментами розвитку інтриги, а кожна з двох дій завершується ансамблевим фіналом. У вокальних партіях персонажів використовується типово буффонна скоромовка, звороти ліричних арій та пісень, пародіювання арій серйозної опери.
Значна роль належить партії оркестру, різноманітні деталі якої привносять у музичний образ додаткові штрихи.
Увертюра до опери, хоча і не призначена до неї і не пов'язані з нею тематично, чудово задає ведучий емоційний тон, настроює на веселі, жартівливі сцени. Написана в сонатній формі без розробки, вона насичена виразними мелодіями, образно близькими до музичних характеристик героїв завдяки типовим для композитора зворотам.
Тема вступу - повільна, є вираження любовної лірики, передає почуття закоханих:
Г
оловна
і побічна теми блискучі, легкі, на простій
гармонічній основі і прозорій оркестровці.
Головна партія
Побічна партія
Каватина Фігаро (І дія) цілком побудована на ритмі італійської тарантели в поєднанні зі скоромовкою. Полум'яні мелодії створюють образ надзвичайно життєрадісний, темпераментний
Каватина в італійській опері - це перша вихідна арія головного персонажа. Згідно з традиціями, співак перед тим як вступити в дію, повинен в повній мірі продемонструвати свій голос. Тому каватини, як правило, віртуозні. Каватина Фігаро - це серйозне випробовування баритону.
Арія Фігаро розгортається вільно, у безперервному розвитку однієї інтонаційної і ритмічної фігури, типової для музики італійського народного танцю тарантели. У розвитку музичного матеріалу основні функції виконує оркестр.
