Опера «Снігуронька»

М.А. Римський-Корсаков створив 15 опер. «Снігуроньку» автор любив більше за інших своїх опер, вважав її найбільш вдалою. Приваблювала його народність казки, створеної за мотивами російського фольклору, стародавні язичницькі звичаї і обряди, справжні народні пісні. У творі тісно сплітається реальне і казкове - казкові істоти з реальними людьми. У «Снігуроньці» виступають жанрові ознаки казково-епічної опери. В той же час в ній багато ліризму. Оперу створено за літо 1880р. у селі Стельове на сюжет «весняної казки» О. Островського. Лібретто Римського-Корсакова. Прем'єра опери відбулась у 1882р. на сцені Марийського театру у Петербурзі з великим успіхом.

Дія опери відбувається у казковому царстві берендеїв - у вигаданій країні, де всі люди добрі, справедливі, люблять мистецтво. Брехня вважається злочином. Берендеї поклоняються природі і сонцю - джерелу життя на Землі. В опері зображено природу з її шумом і дзвоном, голосами птахів. В образі Снігуроньки - дочки Мороза і Весни поєднуються реальні дівочі риси з фантастичними, казковими. Снігуронька тісно пов'язана з природою. В її образі втілено велике почуття любові, під впливом якого тане її холодне сердечко. В опері часто використовуються лейтмотиви -витримані музичні характеристики; а також - лейттембри (у Леля - кларнет як імітація пастушої сопілки, у Весни - валторна; у Снігуроньки - флейта, потім скрипка з флейтою).

Пролог. Дія відбувається далеко за непрохідними лісами, де знаходиться казкова країна берендеїв. Дуже холодно, лежить сніг.

Опера починається невеликим оркестровим вступом, що малює ранній прихід весни. Музика вступу напоєна звуками лісу, таємничими шерехами, криками птахів. У вступі два основні лейтмотиви: сувора і владна тема діда Мороза яскраво контрастує з м'якою, теплою темою Весни. Лісовик сповіщає про прихід Весни. Прилітає Весна-Красна з журавлями, але не йде Зима. Винна в цьому сама Весна. П'ятнадцять років пройшло з тих пір, як народилася в неї і Діда Мороза дочка Снігуронька і розгнівалося Ярило -сонце. Щоб зігрітися, птахи затівають танці. У піснях та танцях птахів Римський-Корсаков з великою майстерністю відтворює голоси птахів -снігура, зозулі, стукіт дятла, посвист і цокання інших птахів. На фоні цього гомону звучить мелодія народного складу «Сбирались птицьі, сбирались певчи». їй властива семитактна будова. Друга тема - «Орел воєвода» народного походження. Піднімається хуртовина. З'являється Дід Мороз. І батька і матір турбує доля дочки Снігуроньки. Мороз боїться, що Сонце збирається погубити Снігуроньку. Приходить Снігуронька. їй нудно одній у лісі. її тягне до людей, до пісень Леля. Образ Снігуроньки в опері не залишається незмінним. Спочатку - це прекрасна, але холодна істота, позбавлена людської теплоти. Така вона в Арії «С подружками по ягоду ходить» (Мі мажор). Арія має тричастинну будову. Музика першої частини витончена, легка і граціозна. Колоратурам сопрано відповідають пасажі дерев'яних духових інструментів. Особливо велике значення флейти. її холоднуватий тембр постійно супроводжує Снігуроньку на початку опери. Середня частина починається речитативом - зверненням до Діда Мороза: «Пусти, отец». Далі звучить кантиленна мелодія «В сумеречки я тебя утешу», в якій Снігуронька обіцяє батькові повернутися взимку і співати пісні людей, які вона принесе з собою. Реприза подібна до першої частини арії. Але вже виразні інтонації кларнета, який згодом займе місце флейти і особливо інтонації віолончелі, вже ніби наближають пробудження людських почуттів в Снігуроньки. Дід Мороз та Весна на прохання Снігуроньки відпускають її у Берендеєву слобідку. Дід Мороз доручає лісовику оберігати Снігуроньку. Наступає ранок. Здалеку чути пісню - це наближаються берендеї, що везуть чучело Масляну. Ця сцена відтворює стародавній російський обряд проводів Масляної. Солом'яне чучело наряджали, величали Масляну і із співом возили сільськими вулицями, до вечора спалювали. Цим сподівалися прискорити прихід Весни. Весела метушня з чучелом змальована у першій частині сцени - хорі «Прощай, масленица». Перша тема хору - «Раньїм рано курьі запели» весела, танцювальна, викладена у формі теми з варіаціями. Мелодія хору побудована на мелодичних зворотах старовинних обрядових пісень. У другій частині хору Масляну проганяють і закликають Весну-Красну. В кінці всієї сцени знову звучить основна тема хору, але сумно. Берендеї жалкують про те, що пройшли дні Масляної - пора гулянь і веселощів. З лісу виходить Снігуронька. Всі враженні її красою. Бобиль та Боби лиха запрошують Снігуроньку до себе. Ліс, вклоняючись, прощається з нею.

Перша дія. У країну берендеїв прийшла весна. До хатинки Бобиля, де живе Снігуронька, приходить Лель. Він співає Снігуроньці пісню. їй подобається гарний юнак, але сердечко її холодне. За пісню Лель просить його поцілувати, але Снігуронька пісні Леля цінує дорожче, тому дарує йому квітку. На вулицю виходять дівчата. Вони кличуть до себе Леля, і він кинувши квітку, біжить до них. Снігуронька засмучена. Дід Мороз не дав її серцю тепла. Подружка Купава розповідає Снігуроньці про весілля з красивим торговим гостем Мізгірем. З'являється Мізгір. За звичаєм він повинен обдарувати дівчат - подружок Купави, щоб викупити і них наречену. Але раптом Мізгір помічає Снігуроньку і забуває про все на світі. Він обіцяє їй незлічені багатства за любов. Купава у відчаї. Берендеї обурені, ніколи в їх країні не порушували клятви. Вони радять Купаві просити захисту у царя.

Друга дія. Палац царя Берендея. Цар розписує блакитну квітку. Боярин Бермята розповідає йому, що все спокійно в країні, але цар не вірить. Сердите Ярило - сонце так і не шле людям щедре своє тепло. Цар вирішує святковим ранком зібрати всіх женихів і наречених в Ярилиній долині і з'єднати їх. Вбігає Купава, гірко скаржиться на Мізгіря. Розгніваний цар велить скликати всіх берендеїв, щоб судити Мізгіря. До двору збирається народ. З'являється цар Берендей із своєю свитою. Хода царя Берендея -урочистий казковий марш. Основна тема складається із коротких, різких мотивів. Гучні вигуки духових інструментів контрастують з легким піццикато скрипок. Опара мелодії на нестійкі ступені, а також п'ятитактна будова (незвичайна для маршів) підкреслюють своєрідність цього маршу. Народ вимагає, щоб Мізгір одружився з Купавою, але Мізгір любить тільки Снігуроньку. Приходить Снігуронька. Цар милується її красою. Каватина Берендея звучить тихим захопленим гімном всемогутній природі. Вокальна партія складається з коротких співучих фраз. Мелодію підтримує віолончель. Тема ласкава, заколисуюча. Із здивуванням дізнається цар про те, що холодне серце Снігуроньки, що не знає вона любові. Мізгір благає відстрочити вигнання і обіцяє заронити любов у холодне серце дівчини. Берендей погоджується.

Третя дія. Вечір напередодні Ярилина дня - свята Сонця. Молодь водить хороводи, старі люди пригощаються брагою і пряниками. Цар Берендей виходить до народу. Танцюють скоморохи. На прохання царя Лель співає свою пісню. Пісня Леля написана у куплетно-варіаційній формі. Починається вступом, який виконує кларнет соло. Це - справжній народний награш. Пісня має три куплети. Мелодія не змінюється.

Починається пісня повільно, поступово темп прискорюється. У нагороду за пісню цар пропонує Лелю вибрати дівчину. Снігуронька просить Леля вибрати її, але Лель підходить до скривдженої Купави і ніжно цілує. Засмучена Снігуронька біжить в ліс. її переслідує Мізгір. Лісовик, пам'ятаючи наказ Діда Мороза, заманює Мізгіря у лісову глушину. Поляна приймає колишній вигляд. Виходять щасливі Лель та Купава. З'являється Снігуронька, дорікає Купаві. Лель радить Снігуроньці вчитися любити у Купави.

Четверта дія. У Ярилину долину приходить Снігуронька і зве матір Весну, молячи наділити її почуттям любові. Весна надягає на голову дівчини чарівний вінок - і в ту ж мить для Снігуроньки перетворюється весь світ. Весна застерігає Снігуроньку від Ярили-сонця. З'являється Мізгір. Його любов підкорює серце дівчини. Щасливий Мізгір веде Снігуроньку до царя. Але Снігуронька боїться сонячних променів. Сходить сонце. Настає Ярилин день - Свято Літа. Цар Берендей благословляє молоді пари. Мізгір підводить до царя Снігуроньку, яка на запитання царя відповідає, що щиро кохає Мізгіря. І в цю ж мить яскравий промінь Сонця падає на неї.. Вона починає танути. «Но что со мной? Блаженство или смерть?...» - так починається остання арієтта Снігуроньки. Тут знову, як і у пролозі, звучить лейтмотив танення Снігуроньки. Цю тему виконує скрипка соло із флейтою. Снігуронька оспівує велику силу Любові. Тане прекрасна Снігуронька - дитя Весни і Мороза. Мізгір у відчаї кидається в озеро. Але фінал опери - світлий гімн сонцю - джерелу життя на землі. Адже із загибеллю Снігуроньки припинилося втручання Мороза і засяяло Сонце над казковою країною берендеїв. Цар звертається до Леля, який заспівує: «Свет и сила, бог Ярило». Хор написаний у характері старовинних гімнічних наспівів. Він побудований на зростанні сили, блиску, яскравості, темпу. Музика «Снігуроньки» славить красу, природу, пройнята любов'ю до людей і вірою у високе покликання мистецтва, що будить все краще в людині, вірою у торжество правди і добра.

5