Ііі рік навчання Європейська опера XIX століття

Опера (італ. - твір, дія, праця) - музично-театральний твір, що ґрунтується на синтезі музики, слова, дії. В опері сценічна дія органічно поєднується з музикою вокальною (солісти, ансамблі, хор) та інструментальною (оркестр), досить часто - з балетом і пантомімою, образо-творчим мистецтвом (гримом, костюмами, декораціями, світловими ефектами).

Опера виникла в Італії наприкінці ХУІ століття і поступово стала провідним жанром в багатьох інших країнах Європи.

В першій половині XIX століття в Італії формується нова композиторська школа, яку очолив Дж. Россіні. Його творчість невід'ємна від народно-побутового італійського мистецтва, вона спирається на вікові традиції італійської опери (опери-буффа «Севільський цирульник», опери-серіа «Мойсей», «Магомет II»). Він створив оперу нового типу («Вільгельм Телль»). Починання Дж.Россіні продовжили його сучасники В.Белліні, Г.Доніцетті, Дж. Верді. Відомий оперний композитор Дж.Верді став творцем реалістичної опери («Риголетто», «Трубадур», «Травіата»).

У Німеччині оперним реформатором був Р.Вагнер. Він вважав, що сюжетною основою опер повинні бути народні легенди і міфи («Тангейзер», «Лоенгрін», «Трістан та Ізольда»).

В історії французької музики другої половини XIX століття відзначаються Ш.Гуно - засновник ліричної опери («Фаует») та Ж.Бізе -автор реалістичної драми («Кармен»),

Тенденціями: реалізму пройняті опери польського композитора С.Монюшко («Галька»), чеського - Б.Сметани («Бранденбуржці в Чехії», «Далібор», «Лібуше»).

Особливої уваги заслуговує російська музично-театральна культура XIX ст. Всесвітньо відомі опери М.Глінки («Іван Сусанін», «Руслан і Людмила»), О.Бородіна («Князь Ігор»), М.Мусоргського («Борис Годунов», «Хованщина», «Сорочинський ярмарок»), М.Римського-Корсакова («Снігуронька», «Садко», «Царева Наречена»), П.Чайковського («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Іоланта»).

Українська опера формується в другій половині. XIX ст. Вона має свої корені в народних обрядах, вертепному дійстві. Перші класичні зразки в цьому жанрі пов'язані з іменами С. Гулака-Артемовського («Запорожець за Дунаєм») і. М.Лисенка («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка»).

Джоаккіно Россіні (1792-1868)

З ім'ям Россіні пов'язані завершення блискучої історії розвитку італійської опери ХУП-ХУПІ ст. і водночас початок нового етапу розвитку музичного театру Італії.

В музиці Д.Россіні знайшли яскраве відображення характерні риси національного характеру: палкий темперамент, самовіддана героїка, схильність до дотепного жарту, життєрадісність. Сучасників полонили легкість і швидкість, з якими він умів «розкрутити» сюжети, божественна краса мелодій, які він щедро розкидав по сторінках своїх опер.

Італійський композитор Джоаккіно Россіні народився 29 лютого 1792 року в містечку Пізаро. Батьки Россіні мандрували по Італії у складі невеличких театральних груп: батько грав на трубі, мати співала. Свій трудовий шлях майбутній блискучий оперний композитор розпочав як підмайстер коваля. До того ж періоду відносяться його перші кроки на шляху музичної освіти, які мають досить випадковий характер. Систематичні заняття музикою як співака та клавесиніста розпочалися після переїзду Россіні в Болонію. В цьому місті знаходилась знаменита філармонічна академія, членом якої у 1770 році був обраний 14-річний Моцарт. У цьому ж віці членом Болонської академії став і Россіні. У 1806 році він поступив до музичного ліцею, де оволодів професійними основами свого мистецтва. По композиції він навчався у падре Маттеї, по віолончелі - у Каведані. Великий вплив на юного музиканта мало самостійне вивчення творчості Гайдна та Моцарта, знайомство з творами італійських поетів епохи Відродження. До 1822 року Россіні постійно жив у Італії, що відбилося на його творчості.

У 1822 році Россіні разом з італійською трупою відомого неаполітанського антрепренера Барбайя приїхав до Відню, а з 1824 р. оселився в Парижі. Помер Россіні 13 листопада 1868 року. У 1887 році його прах було перевезено на батьківщину та поховано у пантеоні церкви Санта-Кроче во Флоренції поряд із прахом Мікеланджело та Галілея.