4. Методичні вказівки до змісту, обсягу та виконання контрольної роботи

Студенти заочного відділення виконують дві контрольні роботи, яка включають теоретичні і практичні питання..

Контрольна робота з дисципліни "Гроші та кредит" складається з 2 теоретичних питань і чотирьох практичних задач для кожного варіанта.

Підготовка контрольної роботи з дисципліни "Гроші і кредит" має відповідати таким умовам:

1) Виконання роботи починається з вибору варіанта завдання.

Варіант вибирається відповідно до порядкового номера у навчальному журналі групи.

Робота, що не відповідає варіанту, не зараховується і повертається студенту без розгляду.

2) після вибору варіанта роботи слід приступити до підбору літератури та її вивчення. Починати треба з підручника по дисципліні, потім, де можна, розглянути першоджерела, а також використовувати наукові монографії, енциклопедичні довідники та ін. Особливо зверніть увагу на конспект лекцій з дисципліни;

3) кожний варіант роботи містить теоретичні питання та практичні завдання, їх слід розкрити з наукових позицій, опираючись на певні праці вчених-економістів. Робота має показати вміння студентів аналізувати те чи інше теоретичне положення або напрям економічної думки. Необхідно також визначити місце, практичне значення та зв'язок із сучасністю.

4) після тексту роботи перед списком літератури студент ставить свій підпис і дату виконання роботи.

Контрольна робота виконується відповідно до вимог цих методичних вказівок, інакше вона не буде зарахована, незалежно від її змісту.

Закінчена робота відповідно до навчального графіку подається студентом на заочний факультет університету у термін, визначений відповідним графіком, але не пізніше ніж за тиждень до початку екзаменаційної сесії.

Контрольну роботу рецензує викладач даної дисципліни. Якщо рецензія схвальна, то студент допускається до заліку. Якщо робота виконана на низькому науково – методичному рівні, з порушенням вимог цих Методичних вказівок, вона під розписку в журналі реєстрації зданих контрольних робіт повертається студентові з рецензією викладача для доопрацювання. До другого варіанту роботи студент обов’язково подає рецензію на перший варіант. У випадку встановлення факту списування роботи студенту для виконання призначається інший варіант.

Студент, який отримав на захисті своєї контрольної роботи «не зараховано», не допускається до іспиту з даної дисципліни.

Здати іспит з дисципліни «Гроші і кредит» студент може тільки після зарахованої контрольної роботи.

Вказівки щодо виконання практичних завдань.

Маса грошей в обороті. Грошові агрегати

Грошова маса – вся сукупність запасів грошей у всій їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент.

Центральні банки економічно розвинутих країн вимірюють грошову масу за допомогою грошових агрегатів.

Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0; М1; М2; М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить, (готівкові гроші в обороті).

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках до запитання.

Агрегат М2 – це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах, строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + (депозитні сертифікати та довгострокові активи (цінні папери) та кошти на вкладах за трастовими операціями.

Швидкість обігу грошей.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць)

З закону грошового обороту випливає вимога збалансованості грошової та товарної маси в обороті. Ця збалансованість виражається рівнянням обміну між грошовою масою та номінальним обсягом валового національного продукту. Це рівняння сформулював американський економіст І. Фішер.

MV = P*Q

Рівняння обміну – це розрахункова залежність, згідно якої добуток величини грошової маси на швидіксть обігу грошей дорівнює добутку рівня цін на реальну величину валового національного продукта.

М (грн) – кількість грошей в обігу або грошова маса (середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період)

V – швидкість обігу грошей (обороти)

Р – рівень цін товарів (робіт, послуг) виражений відносно базового річного показника, який дорівнює 1

Q – реальна величина ВНП (фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді) (грн).

P*Q – номінальна величина ВНП (без врахування інфляції)

Закон грошового обігу

Закон грошового обігу: протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Тобто:

Мф= Мн, де

Мф – фактична маса грошей в обігу.

Мн – об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Якщо Мф > Мн – значить в обігу з’явилися зайві гроші (тобто інфляція).

Якщо Мф < Мн – їх нестача.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівно їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу, грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою:

P*Q ,

Мн = V де

PQ – сума цін товарів, що реалізуються за певний період

V – середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період

Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається в кредит, і для їх реалізації гроші в даний момент не потрібні, що відповідно зменшує величини Мн. Водночас в обігу гроші обслуговують не тільки реалізацію товарів чи послуг, виконуючи функцію купівельного засобу, а й забезпечують погашення різних боргових зобов’язань, передусім щодо купівлі товарів у кредит, виконуючи функцію платіжного засобу. Для цього в обігу необхідна додаткова маса грошей понад ту, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг. Однак не всі боргові зобов’язання погашаються реальними грошима. Якщо вони мають зустрічний характер, то можуть взаємно зараховуватися без участі реальних грошей.

Якщо врахувати всі ці додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

∑ P*Q – ∑ К + ∑ П – ∑ ВП, де

Мн = V

∑К – ∑ продажу товарів і послуг у кредит

∑П – загальна сума платежів, строк оплати яких настав

∑ВП – сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів