Визначення резус-належності

Резус-фактор є тільки на еритроцитах. Анти-резус антитіла присутні в сльозній рідині, сечі, транссудаті, ексудаті, крові. В залежності від наявності Rh-фактора на еритроцитах, люди розподіляються на дві групи: Rh-позитивні (85%) та Rh-негативні (15%). Резус-фактор неоднорідний: виділяють 6 його антигенів: Rh₀ (D), rh´(C), rh´´(E), H₀ (d), h´₂ (c), h´´₂ (e). Найбільш активний антиген - Rh₀ (D). Лабораторне дослідження базується на виявленні в крові антигенівRh за допомогою стандартної сироватки анти-Rh.

Реактиви:

• Стандартний реагент-антирезус (сироватка анти резус групи АВ(ІV), який містить 33% розчин декстрану) специфічний за АВО.

• Стандартні Rh-позитивні еритроцити.

• Стандартні Rh-негативні еритроцити.

• Кров дитини (дозволяється використовувати кров з пальця, еритроцити з пробірки після утворення згустку).

Спеціальне устаткування:

• 6 пробірок.

• Піпетки.

• Захисні рукавички.

Методика виконання:

• Пробірки розташовують у 2 ряди (по 3 штуки), маркірують.

• В усі пробірки чистою піпеткою вносять по 1 краплі стандартного універсального реагенту анти резус 2-х серій.

• До 1 та 2 пробірки пастерівською піпеткою вносять краплю крові, що досліджується.

• У 3 та 4 піпеткою вносять стандартні Rh-позитівні еритроцити.

• У 5 та 6 піпеткою вносять стандартні Rh-негативні еритроцити.

• Пробірки струшують і проводять спостереження впродовж 3 хвилин.

• Трактування результатів:

  • Аглютинація в 1, 2, 3, 4 пробірках - Rh-позитівна кров дитини;

  • Немає аглютинації - Rh-негативна кров дитини.

Пункція плевральної порожнини

Показання:

• Підтверджений напружений пневмоторакс;

• Раптове погіршення стану, наростання дихальної недостатності, погіршення газового вмісту крові при ШВЛ (підозра на синдром витоку повітря).

Необхідне обладнання: тепла палата інтенсивної терапії, шапочка, окуляри, стерильні маски та рукавички, стерильні серветки та пелюшки, стерильний матеріал (тампони, марлеві серветки), розчин антисептика, шприци, затискач для зупинки кровотечі, гумова трубка з перехідником для шприца, голки (діаметром не менше ніж 1 мм) для проведення плевральної пункції, фіксована до іншого кінця трубки частина рукавички (дренаж за Бюлау), розчин для місцевої анестезії.

Методика виконання:

• Дитину покласти, підмостивши під плечі валик.

• Визначити місце пункції – третій або четвертий міжреберний проміжок на середньо-ключичній лінії.

• Вимити руки, надягнути шапочку, маску, рукавички. Обробити антисептиком та обкласти стерильними пелюшками місце, де буде проведена пункція, потім повторно обробити місце пункції.

• За необхідності в ділянці проколу тонкою голкою пошарово проінфільтрувати м’які тканини до плеври розчином анестетика.

• Через 10-12 хв. лівою рукою зафіксувати шкіру, відтягуючи її вздовж ребра донизу, а правою ввести голку по верхньому краю ребра на глибину 2-4 см.

• Видалити повітря.

• На фоні незначного негативного тиску видалити голку та накласти асептичну пов’язку.

• Після закінчення маніпуляції провести рентгенологічний контроль.