3.2 Склад фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та оцінка автономії місцевих органів влади

У розпорядженні держави, органів місцевого самоврядування перебувають певні грошові кошти і грошові фонди, які в сукупності становлять і їхні фінансові ресурси. Основними складовими фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування є:

1) доходи місцевих бюджетів,

2) кошти цільових фондів,

3) фінансові ресурси підприємств комунальної власності,

4)благодійні, спонсорські внески, пожертвування, інші ресурси передбачені законодавством,

5)інші ресурси.

Фінансові ресурси можна поділити в залежності від місця їх формування на:

• власні, тобто ресурси, сформовані на території місцевого самоврядування у процесі створення ВВП;

• фінансові ресурси, створені на інших територіях країни, які за допомогою перерозподільчих процесів спрямовуються органами місцевого самоврядування за недостатності власних коштів.

Рівень фінансової автономії органів місцевого самоврядування може бути визначений за системою кількісних показників (табл.3.1):

Таблиця 3.1

Показники оцінки фінансової автономії органів місцевого самоврядування

Показники оцінки фінансової автономії

- питома вага видатків на реалізацію власних повноважень - питома вага обов’язкових видатків - питома вага видатків для забезпечення делегованих повноважень - питома вага власних доходів у доходах місцевих бюджетів - питома вага власних і закріплених (переданих) доходів - питома вага доходів від місцевих податків та зборів - ступінь залежності від окремих доходних джерел та незв’язаних субсидій - коефіцієнт податкоспроможності окремої адміністративно-територіальної одиниці

Показник питомої ваги видатків на реалізацію власних повноважень – це показник частки видатків місцевих органів влади, що забезпечують виконання покладених на них функцій і завдань.

Показник питомої ваги обов’язкових видатків вказує на масштаби втручання державної влади у сферу діяльності місцевих органів влади. Якщо місцевий орган влади не може забезпечити фінансування обов’язкових видатків на рівні державних стандартів, то держава надає йому фінансову допомогу.

Показник питомої ваги видатків на фінансування делегованих повноважень відображає обсяг завдань державної влади, що делегуються нею органам місцевої влади. Даний показник відображає, якою мірою органи місцевої влади є агентами центральних органів влади на місцях.

Показник питомої ваги власних доходів у доходах місцевих бюджетів вказує на ступінь залежності доходних джерел місцевих органів влади від їх власної діяльності та власних рішень. Це показник рівня незалежності доходної бази місцевих органів влади від доходної бази центральних органів влади, самостійності місцевих бюджетів.

Показник питомої ваги власних і закріплених доходів є показником рівня самостійності місцевих органів влади з урахуванням переданою їм державою додаткової доходної бази.

Показник питомої ваги місцевих податків та зборів у місцевих доходах характеризує частку доходів бюджету, що формується за рахунок встановлених місцевими органами місцевих податків та зборів.

Ступінь залежності від окремих доходних джерел вказує на залежність місцевих допускати.

Показник питомої ваги незв’язаних субсидій відображає обсяг фінансової допомоги місцевим органам влади з боку держави, яка не обумовлюється конкретною метою та завданнями і може бути засобом зміцнення власної доходної бази місцевих органів влади.

Коефіцієнт податкоспроможності окремих територій розраховується таким чином:

1. визначається податкоспроможність окремої громади (адміністративно-територіальної одиниці – Пт):

, (3.1)

де ВВПт – абсолютний обсяг ВВП, що створюється в межах адміністративно-територіальної одиниці і може бути об’єктом комунального оподаткування; Нт – населення адміністративн- територіальної одиниці;

2. розраховується показник середньої податкоспроможності в масштабах держави

, (3.2)

де ВВПс – абсолютний обсяг ВВП, що створюється в межах держави і може бути обєктом комунального оподаткування; Нс – населення держави;

3. розраховується коефіцієнт податкоспроможності території:

, (3.3)

де Пт – податкоспроможність окремої території;

Пс – середня податкоспроможність у масштабах країни.

Якщо Кп < 1, то така територія отримує фінансову допомогу з Державного бюджету в процесі фінансового вирівнювання.

Якщо ж Кп > 1, то адміністративно-територіальна одиниця передає офіційні трансферти до Державного бюджету.

Отже, рівень фінансової автономії адміністративно-територіальної одиниці залежить від її податкоспроможності: бідні території, відповідно, мають низький рівень фінансової автономії, а багаті – високий.

З питанням фінансової автономії місцевих органів влади пов’язана проблема їх взаємозв’язку з державними фінансами. Місцеві фінанси не включаються до складу державних фінансів, хоча тісно з ними пов’язані. Фінанси місцевих органів влади підпорядковані державним фінансам.

Спільними рисами державних та місцевих фінансів є те, що вони:

1. обслуговують не приватні, а суспільні інтереси;

2. мають публічний характер.

Державні фінанси беруть безпосередню участь у формуванні місцевих фінансів.

Важливо знайти такі форми взаємодії державних і місцевих фінансів, які би гарантували фінансову автономію місцевої влади й ефективність усіх публічних фінансів.

Особливої актуальності нині набувають питання наукового обґрунтування величини фінансових ресурсів місцевого самоврядування, проведення ретельного аналізу стану наявних коштів, здійснення планування і прогнозування їх обсягів, залучення альтернативних джерел доходів.

Одним з елементів процесу управління коштами місцевого самоврядування є планування, тобто складання фінансових планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. На жаль, сьогодні на рівні областей, районів, населених пунктів не складаються баланси фінансових ресурсів і витрат через відсутність потрібного методичного забезпечення, наявність певних труднощів у зборі статистичної інформації, відсутність зацікавленості працівників органів місцевого самоврядування у проведенні такої трудомісткої роботи.

Законодавство зарубіжних країн визначає, що держава не несе відповідальності за фінансовими зобов’язаннями територіальних колективів, а територіальні колективи не відповідають за фінансовими зобов’язаннями держави.

Проте центральні органи влади зарубіжних країн здійснюють нагляд за фінансовими операціями громад. У певних формах контролюється або ліцензується отримання громадами кредитів. Напиклад, обсяг кредиту, який отримує гміна у Польщі, не може перевищувати 15% обсягу її бюджету. Встановлюються обмеження на сфери діяльності громад для забезпечення демонополізації ринку. Основною сферою підприємницької діяльності громад визначено надання громадських послуг. Населені пункти не мають права здійснювати перепродаж товарів. Регламентована відповідальність та обмеження діяльність посадових осіб виборних органів громад.