Завдання, що потребують вирішення

1. Визначити критерії привабливості стратегічних зон господарювання організації.

2. Виділити та охарактеризувати фактори, які чинять вплив на потенціал підприємства.

3. Провести діагностику зовнішнього середовища та підсистем підприємства.

4. Дати оцінку рівню агресивності конкурентної політики підприємства. Підготувати обґрунтування доцільності поведінки підприємства.

5. Сформулювати та обґрунтувати критерії корисності поведінки на ринку.

6. Визначити основні елементи стратегічного потенціалу організації та сформувати стратегічний набір підприємства, який забезпечить інтенсивний організаційний розвиток.

Додаток 9.1

(за даними СІАММ)

Стан ринку молокопродуктів

Молокопереробна промисловість України налічує 529 підприємств, більшість з яких приватизовані. Ці заводи випускають близько 100 найменувань молочних продуктів, приблизно стільки ж сортів сиру і більше ніж 30 видів молочних продуктів.

З початку 90-х років надої в Україні знизилися вдвоє, ціни на сільгосппродукцію були офіційно „відпущені” і різко скоротилися дотації на неї. Ринок відреагував адекватно: на молоко ціни зросли у п'ять разів. Природним наслідком подорожчання було таке ж різке зниження купівельної спроможності, і, як наслідок, - зменшення обсягів споживання молочної продукції (в 1,7 раза), що спричинило штучний її надлишок. Основними молочними виробниками на ринку України є:

- ЗАТ „Галактон”, що переробляє щодоби 200-250 т сировини;

- ВАТ „ Харківський молококомбінат” - 200 т сировини;

- ЗАТ „Юрія” з Черкас - 300 т сировини;

- ЗАТ „Білоцвіт” з Умані - 130т молока на добу;

- ВАТ „Святошин” - 50 т;

- ВАТ „Київський міськмолокозавод № 3” - близько 50 т.

Ці підприємства задають тон на ринку, за їхніми показниками можна зробити висновки про тенденції в галузі: розширюється асортимент товарів, зростає частка кисломолочної продукції, причому перевага надається густим і питним йогуртам з фруктово-ягідними наповнювачами. Також зростають обсяги фасованої продукції, зокрема йогуртів.

Додаток 9.2

Ринкова частина виробників молока в Києві

„Галактон” – 22%;

„Білоцвіт” – 22%;

„Святошин” – 19%;

КММЗ №3 – 15%;

„Ласуня” – 14%;

Інші – 8%.

Додаток 9.3

(за даними СІАММ)

Стан ринку соків

До 1990 р. виробництво соків в Україні було зорієнтовано на місцеву сировину і досягало 375 млн. л на рік. Внаслідок економічних реформ і значних іноземних і вітчизняних інвестицій вже наприкінці 1998 р. виробничі потужності сокової галузі зросли до 800 млн. л на рік. Існуючі виробничі потужності становлять значний потенціал зростання обсягу пропозиції і сьогодні значно перевищують обсяги реального попиту. За період 1995-1998 рр. місткість ринку соків зросла з 110 до 170 млн. л . Нині майже 90% ринку надають соки і нектари вітчизняного виробництва. На ринку соків України працюють 13 заводів з лініями Теtга Расk, що дає змогу випускати продукцію світових стандартів якості і упаковки. Середня рентабельність українських підприємств, що виробляють соки та нектари, становить 7-15%. Вітчизняний соковий сектор представлений 14 виробниками, 30 відомими торговими марками, з яких 13 - торгові марки іноземних виробників.

Відповідно до кількості потенційних споживачів і сировинних можливостей основна маса виробництва зосереджена в центрі, на півдні та сході країни. Виробники не надто прив'язані до місцевих сировинних джерел, що зумовлюється переважним використанням сировини згущених соків. Понад 80% соків, нектарів, фруктових і овочевих напоїв на ринку України представлені в упаковці „Теtга Расk” місткістю 1; 0,33 та 0,2 л.

Ринок сокової продукції України характеризується досить високим рівнем конкуренції, зумовленими, насамперед, значними розбіжностями між реальною місткістю ринку та виробничими потужностями сокової галузі. Низька купівельна спроможність потенційних споживачів і недостатньо сформована культура споживання соків в Україні загострюють конкуренцію між вітчизняними виробниками цієї продукції.

Здавалося б, найбільшого значення за складної економічної ситуації у країні варто надавати перевагу ціновій конкуренції, проте місцеві постачальники сокової продукції продовжують міцно утримувати позиції в одній ціновій ніші та більшу увагу звертають саме на заходи нецінової конкуренції.

Найбільші частки ринку і найміцніші конкурентні позиції належать таким торговим маркам, як „Смак”, „Сандора”, „Вінніфрут”, „J – 7” (дод. 9.4). Проте конкурентні позиції цих марок значно відрізняються залежно від регіону. У Києві склалася досить напружена конкурентна боротьба між торговими марками соків „Сандора”, „Смак” і „Дар”.

Українські споживачі тривалий час були і більшою мірою залишаються прихильниками фруктово-ягідних напоїв власного приготування, споживаючи щороку, за даними Держкомстату, понад 600 млн. л. Проте активізація здорового способу життя, формування культури споживання сокової продукції дозволяє розраховувати на переорієнтацію уподобань споживачів щодо напоїв на користь соків. 90% сокової продукції споживає міське населення, майже 50% з них вживає соки щонайменше раз на півроку. Вподобання споживачів щодо соків ґрунтуються сьогодні, насамперед, на їх купівельних можливостях. Щодо смакової прихильності споживачів, то найбільшу перевагу українські споживачі надають апельсиновому, томатному, яблучному, персиковому, ананасовому, мультивітамінному, абрикосовому соковим смакам. Як свідчать результати маркетингових досліджень, основні споживачі соку - молодь віком 25-34 роки, мешканці міста.

Додаток 9.4