2. Класифікації видів конфліктних явищ

Можливо, деяку ясність внесе знайомство з використовуваними в науці клас-сификациями конфліктів, що може допомогти при визначенні проблемного поля конфліктних явищ.

Традиційне виділення видів конфлікту засноване на розрізненні конфликту-ющих сторін. Це можуть бути, як у К. Боулдинга, конфлікти між окремими особами, між особою і групою, між особою і організацією, між групою і організацією, між різними типами груп і організацій (Boulding, 1962). С. Чейз запропонував 18-рівневу структурну класифікацію, охватываю-щую конфліктні явища від внутрішньоособового і міжособового рівня до конфліктів між державами, націями і т. д., аж до протистояння Вос-струму і Заходу (Chase, 1951). Вітчизняний дослідник А. Г. Здравомыслов, ос-новываясь на роботах Н. Смелзера, приводить наступний ряд рівнів конфліктуючих сторін : 1. Міжіндивідуальних конфліктів. 2. Міжгрупових конфліктів (при цьому виділяються окремі типи груп : а) групи інтересів, б) групи этно-национально-го характеру, в) групи, об'єднані спільністю положення). 3. Конфлікти меж-ду асоціаціями (партіями). 4. Внутри- і міжінституціональні конфлікти. 5. Кон-фликты між секторами громадського розподілу праці. 6. Конфлікти між державними утвореннями. 7. Конфлікт між культурами або типами куль-тур (Здравомыслов, 1995, с. 105).

Автори єдиного вітчизняного міждисциплінарного огляду по пробле-мам конфлікту пропонують розрізняти три основні типи конфліктів : внутрилич-ностные конфлікти, соціальні конфлікти і зооконфликты. До основних видів соціальних конфліктів вони відносять: міжособові конфлікти, конфлікти меж-ду малими, середніми і великими соціальними групами, міжнародні конф-ликты між окремими державами і їх коаліціями (Анцупов, Шипилов, 1996). Як приклади можуть бути приведені і інші класифікації, які, раз-личаясь по мірі претензій на усеосяжний характер, по суті оказыва-ются досить близькі один одному за змістом і типам конфліктів, що виділяються.

Не зупиняючись на спірних моментах описаних класифікацій, їх недо-статочной суворості і неясності формулювань, відмітимо наступне: поняття "конфлікт" відноситься до широкого круга різнорівневих явищ, возникаю-щих обов'язково "між кимось і кимось" або рідше - "між чимось і чимось". Прикладами останнього являється протистояння між Сходом і Заходом (Чейз) і конфлікт між культурами або типами культур (Здравомыслов). У цих випадках сторонами конфлікту фактично виступають не певні суб'єкти взаємодії, а соціальні утворення або явища, що не мають меж і кон-кретного носія. Досить рідко в класифікації конфліктів включають зоо-конфликты. А. Я. Анцупов і А. И. Шипилов аргументують доцільність вклю-чения зооконфликтов в сферу вивчення конфліктології тим, що "неможливо все-сторонне оцінити поведінку людини в конфлікті, не враховуючи його биологичес-кую природу": "Та частина мотивів, яку людина в конфлікті або не усвідомлює, або маскує, в зооконфликте виступає у вільному від соціальних нашарувань виді" (Анцупов, Шипилов, 1999, с. 97). Сучасна психологія, принаймні^ в її гуманістичному варіанті, відкидає правомірність паралелей між пси-хическими проявами людей і тварин, так само як і можливість перенесення даних, отриманих при вивченні тварин, на людську психіку. Виходячи з цього, вищезгадані аргументи навряд чи знайшли б підтримку у більшості пси-хологов.

Висновок. аналіз прийнятих в науці і пропонованих класифікацій конф-ликтов виявляє, що до конфліктів відносять різнорівневі явища широко-го діапазону. Проте проблемне поле їх дослідження залишається не цілком визначеним: разом з конфліктами, що мають конкретних суб'єктів взаємодії, класифікації можуть включати явища, що не належать до конкретної социаль-ной структури {конфлікт культур), а також ті, соціальний характер яких нуж-дается в обгрунтуванні (зооконфликты) і т. д.