31.4. Розвиток української іміджелогії

Чинниками, які вплинули на розвиток іміджелогії в Україні, були:

• перехід до практики альтернативних виборів;

• становлення багатопартійності, а отже і поява нових гравців на політичному полі;

*> виникнення великої кількості засобів масової інформації, їх посилена комерціалізація.

Під час виборів 19§0 р. до Верховної Ради та президентських виборів 1991 р. українські політики мало переймалися питаннями іміджелогії, у більшості випадків творили свої іміджі інтуїтивно. Використовувалися два основні способи формування іміджу: 1) вербалізація-, 2) візуалізація.

'Ь Вербалізація - це вживання термінів, які налаштовують аудиторію на певне емоційне сприйняття. Наприклад, у комуністич­ній пропаганді для характеристики своїх противників часто використовувалися терміни "націоналісти", "екстремісти", "деструктивні елементи'". Тобто, за допомогою вербалізації формувався імідж антикомуністичних сил, як таких, що вдаються до крайнощів, порушують стабільність. Характеризуючи їхній імідж, комуністична пропаганда часто використовувала слово­сполучення "рвуться до влади", ніби підкреслюючи безпринцип­ність своїх противників. їх аморальні цілі. Зусиллями пропаганди негативного відтінку набули слова "демократ ", "Рух", запущена поговірка "Спасибі Руху за розруху".

Противники комуністів теж вдавалися до вербалізації. Своїх опонентів вони називали "партократами", "номенклатурна- ками ", "консерваторами". Акцентувалася увага на тому, що ті гальмують прогресивні тенденції. Термін "демократ", "демократія" в пропаганді антикомуністів набувають однозначно позитивний сенс. Самі ж вони позиціонували себе як "демократів" й при­хильників пов'язаних із демократією "європейських цінностей".

Візуалізація активно використовувалася противниками комуністів. Якщо проаналізувати український самвидав 1990-91 рр., то бачимо, що у його виданнях ефективно використовувалися карикатури, малюнки, "перебудовча" символіка.

Загалом у тогочасному українському суспільстві сформувалися протилежні стереотипні іміджі комуніста-консерватора та демократа-прогресиста.

Парламентські та президентські вибори 1994 р. не стали поміт­ним кроком у розвитку політичної іміджелогії, хоч внесли низку нових моментів. Протиставлення іміджів комуністів-консерваторів і демократів-прогресистів утратило своє значення. Натомість, виграшними стали іміджі "господарників", "людей справи" (юристів, економістів). На президентських виборах 1994 р. новим став формат теледебатів між кандидатами.

Важливим етапом у розвитку української іміджелогії стали парламентські вибори 1998 р. Це зумовилося переходом до змішаної виборчої системи. Перед партіями-претендентами постала проблема формування привабливого для виборців іміджу. Почали залучатися ЗМІ (у т.ч. й електронні), які використовувалися

як для відкритої, так і для прихованої реклами.

Зокрема, СДПУ (о) у 1998 р. позиціонувала себе як: !=> партія, яка опікується київським "Динамо "; ^ єдина команда професіоналів і водночас відомих людей (це добре передавалося у ролику, де демонструвався кулак, що форму­ється шляхом загинання пальців);

партія європейського вибору, оскільки соціал-демократи знаходяться при владі у багатьох країнах Європи.

Проблеми позиціювання існували й у партії "Громада". Великою іміджевою проблемою був її тодішній лідер П.Лазаренко. Для нейтралізації негативу громадівці використовували гасло "Не вір брехні - повір "Громаді!".

Особливих проблем із позиціюванням не мали ліві. Комуністи мали та мають імідж, який мало піддасться корекції.

Народний Рух для мобілізації виборців використовував низку гасел: "Партій багато-Рух один", "Потрібні зміни", " Бандитам- тюрми", "Подаруймамі квітку". Ці гасла мали засвідчити: О незадоволення існуючим станом речей; О рішучість у боротьбі зі злочинністю; "=> гуманізм Руху, його орієнтацію на сімейні цінності. Для покращення свого іміджу значна частина партій у 1998 р., навіть комуністи, залучали до своїх партійних списків відомих лю­дей (спортсменів, акторів, співаків та ін.). У деяких партіях наміти­лася тенденція до персоналізації (тобто, імідж партії пов'язувався з іміджем її лідера). Однак деякі партії (напр. І13У) воліли бути повністю деперсоніфіковані. "Зелені" будували у 1998 р. свій імідж на протиставленні себе "чистим" політичним партіям, вмілому використанні проблеми захисту довкілля. Класикою став ролик із апокаліпсичними екологічними картинками, які супроводжувалися гаслом "Політики займаються демагогією". Проведення думки, ніби "зелені" - це не політики (при усій сумнівності цієї пропо­зиції), все таки стало унікальною на цих виборах пропозицією. Ще одним способом формування іміджу "зелених" став всеукраїн­ський тур популярних українських виконавців "Збережемо природу для життя".

На президентських виборах 1999 р. реклама та політичні технології, зорієнтовані на творення іміджів кандидатів, вико­ристовувалися доволі обмежено. Зокрема, журнал "Пік" так комен­тував цю ситуацію: "Українські рекламісти розгублені. Обсяги політичної реклами виявилися суттєво меншими, ніж на те сподівалися. Практично усі кандидати вирішили рекламувати себе в останні три-чотири тижні"; "реклама кандидатів квола через невпевненість багатьох у доцільності боротьби до кінця".

Оригінальним явищем у президентській кампанії 1999 р. стало творення Канівської четвірки, яка претендувала на корпоративний імідж мало поєднуваних правих і лівих опозиційних сил. Новим проектом української політичної іміджелогії була поява на каналі "1+1" мультиплікаційного серіалу "Великі перегони". У кінцевому рахунку на виборах 1999 р. був використаний обкатаний російсь­кими іміджмейкерами сценарій: демократ-прогресист (реформа­тор) проти консерватора-комуніста. Тобто, цей сценарій був фактичним повторенням політичної іміджелогії початку 1990-х рр.

Цікавими для української іміджелогії були парламентські вибори 2002 р. Український виборець вже став більш свідомий у своїх політичних симпатіях та антипатіях. Усе менш реальними є пере­мога іміджмейкерських проектів, якщо за ними не стоять відповідні політичні дії та реалії. У цьому плані показовою є поразка "зеле­них", "Жінок за майбутнє", "Нової генерації", "Команди озимого покоління". Тому українська іміджелогії мусить бути більш циві­лізованою: іміджмейкерами варто відмовитися від "дутих" проек­тів, а працювати з тими об'єктами, які мають реальну цінність.

Досить чітко простежилася на парламенських виборах 2002 р. і президентських виборах 2004р. тенденція до персоналізації політичних сил. Імідж лідера значною мірою визначає імідж політичної партії. Однак, припускають, що така яскраво виражена персоніфікація може виявитися тимчасовим явищем, своєрідною політичною модою, не виключено, що на наступних чи то парла­ментських, чи то президентських виборах цей фактор уже не матиме такого значення, а тому його не варто переоцінювати.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абетка української політики: Дов. Вип. 4/ Авт. - упоряд.: М.Томен- ко (кер. кол-.), Л.Бадешко, В.Гребельник та ін.; Фонд ім. Фрідріха Еберта.

• К.: Смолоскип, 2001.

  2. Амджадін Л. М. Політична та фінансова роль бізнесу в парламент­ських виборах в Україні 2002 року: спроба соціального діалогу: Моногра­фія/ Л. М. Амджадін, О. І. Вишняк, Ю. О. Привалов; Ін-т соціології НАН України. -К.: Стилос, 2003.

  3. Афонин Н.А. Политология (опорньїе конспектьі). - Брянск, 2000.

  4. Афонін Е. А. Велика розтока (глобальні проблеми сучасності: соціально-історичний аналіз)/Е. А. Афонін, О. М. Бандурка, А. Ю. Марти- нов; Відділ інформ. - бібл. забезпечення Апарату Верховної Ради України.

• К.: ПАРАПАН, 2002.

5. Байрак М. В. Конституційно-правові засади церковної політики в Україні: Навч. посіб. — Запоріжжя, 2003.

6. Балсй П. Обезвласнене суспільство. Марксизм: утопія в теорії і терор у практиці - Вид 2-ге. - К: "Смолоскип", 2003.

7. Бараш Ю. Європейський нейтралітет і невизначеність України: Моногр./ Ю, Бараш, О. їжак, Г. Мерніков; Під ред А. Шевцова; Нац. ін- т стратегічних досл. Дніпропетр. філ. - Д., 2002.

8. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. -К., 2000.

9. Белое Г. А. Политология. Учебное пособие. - М, 2000.

10. Бойко О. Україна в 1985 - 1991 рр.: основні тенденції суспільно- політичного розвитку: Моногр. / Ін-т політичних і етнонац. досл. НАН України. - К., 2002.

11. Боровик В.С. Кретов Б.И. Основьі политологии и социологии: Учеб. пособие. - М., 2001.

12. Брежнєва Т., їжак О., Шевцов А. Євроатлантична інтеграція України: військово-політичні аспекти: Монографія -Д.: "Пороги", 2003.

13. Буртяк Г. Я., Корнієнко В. О. Основні політико-ідеологічні доктрини та глобальні проблеми сучасності: Навч. посіб. - Вінниця: ВНТУ, 2003. - 91с.

14. Вакулинчук Н. Неофашизм: преемственость, политическая система. - К.: Оріяни, 2002.

15. Василенко М.А. Политическая глобалистика. Учебное пособие для ВУЗов. - М., 2000.

16. Василенко С. Д. Європейський вибір України: Монографія. - Одеса: „Видавінформ" ОНМА. -212 с.

17. Вершинин М. С. - Политология. Конспект лекций. - М., 2000.

18. Виборче право України: Навч. посіб. / За ред. Погорілка В. Ф., Ставнійчук М. І. - К.: "Парлам. вид-во", 2003.

19. Вольгман Л. Политическая антропология - М., 2000.

20. Гаджиев К.С. Политологическая наука. - М., 1995.

21. Гелей С. Д. Рутар С.М. По літологія: Навч. посібник. - 4-е вид., переробні доп. - Л.: Світ, 2001.

22. Гелнер Е. Нації та націоналізм; Націоналізм: Пер. з англ. - К.: Таксон, 2003.

23. Гидденс 3. Устроение общества: Очерк теории и структурации. - М.: Академический Проект, 2003.

24. Гірник А., Бобро А, Конфлікти, структура, ескалація, залагод­ження. - К: Основи,2003.

25. Головатий М.Ф. Мистецтво політичної діяльності: Навч. гіосібн. - К: МАУП, 2002.

26. Головатий М.Ф. Політична психологія: навч. посіб для ВНЗ. - К, 2001.

27. Гузенкова Т. С. Политические партии и лидерьі в Верховной Раде Украиньї (1998 - 2000). - М.: Росс, ин-т стратегических исследований, 2001.

28. Громадянське суспільство в Україні. / Упоряд. Денчук Н., Кузіна Л. - К., 2004.

29. Дніпррв О., Замніус В., Котляр Д. та ін. ЗМІ та вибори Президента -2004: правове регулювання діяльності. - К.: „Геопринт", 2003. - 153 с.

30. Древаль Ю.Д. Парламентаризм у політичній системі України (політико-правовий аналіз): Монографія. -X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003.-280 с.

31. Євтух М. Б.,Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Підручник. - К.: МАУП, 2002.

32. Задоєнко Л. В. Міграція населення України у 2002 році: Держ. комітет статистики України / Упоряд. Стельмах Л. М., Задоєнко Л. В. - К., 2003.

33. ИрхинЮ В. Политология: Учеб, для ВУЗов. - М., 2000. К.: Парлам. вид-во, 2003.

34. Іщенко М. ГІ„ Політологія: Навч. посібник. - Черкаси, 2004.

35. Картунов А. В. Основьі зтнополитологии. - Краматорск, 1992.

36. Кирилюк Ф. М. Політологія Нової доби: Посібник.. - К.: ВЦ "Академія", 2003.

37. Корнієнко В. О., Буртяк Г. Я. Основні політико-ідеолопчні доктрини та глобальні проблеми сучасності: Навч. посіб.- Вінниця: ВНТУ, 2003.

38. Кох-Хиллебрехт М. Ношо Гитлер: психограмма диктатора. - Пер. с нем. - Мн.: ГІопурри, 2003. - 416 с.

39. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). - К.: Грамота, 2003.

40. Кремень В. Г., Табачник Д. В., Ткаченко В. М. Україна: проблеми самоорганізації.: [В 2 т.] / К: Промінь, 2003.

41. Крувогуз Н.М. Политология: Учеб. для ВУЗов. - М., 2001.

42. Кузь О. М, Вихрова В. І, Жеребятнікова І. В. Політологія: Навч. посіб. - Х.:ВД"Інжек", 2003.

43. Куйбіда В, С. Організаційно-функціональні принципи і методи.

44. Культура та інформаційне суспільство XXI століття: Матеріали наук. конф. молодих учених, 16-18 квіт. 2003 р. -X.: ХДАК, 2003.-213 с.

45. Лефор К. Полипнеские очерки (ХІХ-ХХ века) /Пер. с. франц. - М, 2000.

46. Лозовой В. А. Культура межличностньїх отношений: Практи- ческое пособие/ В. А. Лозовой, О. В. Уманець, М. Б. Ценко. - X.: Регион- информ, 2003.

47. Макеев А.В. Политология. Учебное пособие для ВУЗов. - М., 2000.

48. Медіа. Бізнес. Громадськість. Влада: взаємодія на шляху до євроінтеграції / За ред. Бакушевич І., Кашуба К. - Т.: ТІСІТ, 2003. - 265 с.

49. Международньш терроризм истоки и противодействие; Сб. статей Материальї международной науч.-практической конф, 18-19 агір. 2001 г./ Под ред. Е.С. Строева, Н.П. Патрушева -СПб., 2001.

50. Мирончук В. Д., Храмов В.О. Основи политологии: Курс лекций. - К.,2000.

51. Мирончук В. Д., Храмов В.О. Основьі политологии: Учеб. пособие для ВУЗов. - К., 2000.

52. Михальский І.С. Джерела з історії політичних партій кінця XIX - початку XX ст. - Луганськ: Альма-матер, 2003.

53. Михальченко М. І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. - Дрогобич ВФ „Відродження", 2004.

54. Місцеві ради України: вибори - 2002/ Апарат Верховної Ради України; Упр.

55. Мороз О. О. Політична анатомія України - К.: Парламентське видавництво, 2004. - 388 с.

56. Мосюкова Н. Г. Історія парламентської системи в Україні (1990 ~ 1998 рр.):

57. Основи політології / Киршалюк Ф.М., Корж М.О., Федірко І.П. та ін.; За ред. Ф.М. Кирилюка. - К., 2000.

58. ПанаринА.С. Политология. Учебник. 2-е изд.-М., 2000.

59. Піча В. М. Соціологія. Загальний курс. - К., 2000.

60. Піча В.М., Левківський К.М., Хома Н.М. Політологія: типові пи тання і відповіді з лекційного курсу. - К., Львів, 2002.

61. Піча В.М., Хома НМ. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти І- IV рівнів акредитації. 2-е видання, виправлене і доповнене. - К., Львів, 2001.

62. Піча В.М.. Хома Н.М. Політологія. Конспект лекцій - К., 2004.

63. Плахотнюк С. С. Основні політичні доктрини сучасності: Навч. посіб. з Вінниця: ВДТУ, 2003.

64. Политология. Учеб. пособие для вузов / Под. ред. В. Н.Лаври- ненко. -М., 1999.

65. Политология. Хрестоматия/Сост. проф. М. А. Василик, доц. М.С.Вершинин. - М., 2000.

66. Политология. Хрестоматия: Пособие для ВУЗов , юридических и гуманитарньїх факультетов /Авт.-сост. Мухаев Р. Ч. - М., 2000.

67. Політичні партії і вибори (довідник) / Уклад. А. Зельницький, П. Удовенко. - К., 2003.

68. Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства: Матеріали наук. - практичної конф., м. Харків, 18 квіт. 2003 р. - X.: Вид-во "Магістр", 2003.

69. Політологічний енциклопедичний словник: А-Я / Упоряд. В.П. Горбатенко. 2-ге видан., доп. і перер. - К., 2004.

70. Політологія.: Довідник / За ред. М.І. Обушного. - К., 2004.

71. Політологія.: Підруч. для ВНЗ. 3-є вид. вигір. і доп. / За заг. ред. В.Г. Креміня, М.І. Горлача. - Харків, 2001.

72. Політологія: У 2-х кн. / За ред. Колодій А. — 2-ге вид., перероб. та доп. К.: "Ельга'У'Ніка-Центр", 2003.-Кн. 1: "Політика і суспільство". Кн. 2: "Держава і політика".

73. Практикум по политологии: Учебное пособие для ВУЗов /Под. ред. М.А. Василика. - М., 2000.

74. Прокопов М. В. Политология. Курс лекций. Учебное пособие. - М., 2000.

75. Прокопов М. В. Политология: Курс лекций. - М., 2000.

76. РадугинА.А. Политология. Учебное пособие для ВУЗов.-М., 2000.

72. Регіональні аспекти політичної реформи в Україні: Матеріали "круглого столу", 22 квіт. 2003 р., м. Ужгород. - Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2003.

5. Рейнолдс Е., Рейллі Б. Посібник з розробки виборчих систем. - К: „Нора-Друк", 2003.

6. Різун В. В. Маси: Тексти лекцій.. - К.: ВПЦ "Київський універ­ситет", 2003.

7. Розвиток демократії та демократична освіта в Україні: Матеріали II міжнародної наукової конференції (Одеса, 24-26 травня 2002 р.) / Укладач Л. Марголіна. - К.: Ай Бі, 2003.

8. Розова Т. В., Барков В. Ю. Специфіка становлення громадянського суспільства в Україні: Монографія. - Одеса: Юридична література, 2003.

9. Салабай В. Ф., Федін В. П. Довідник з політичної історії XX століття: Навч. посіб. - К., 2003.

10. Саргорі Дж. Порівняльна конституційна інженерія: Виборні систе ми, президентське і парламентське правління: Пер. з англ. - К., 2001.

11. Сацький П. В. Становлення політичної системи в Україні наприкінці 1980-х-в першій половині 1990-х років: Автореф: дис.... канд. істор. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2003.

12. Сирота Н.М. Политология: Курс лекций. - М., 2000.

13. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: Учеб. пособие/ Под ред. М. В. Ильина, А. Ю. Мельвиля. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 537 с. Сучасна українська політика: Політика і політологи про неї. Вип. 4/ Редкол.: І. Ф. Курас, М. І. Михальченко, Ф. М. Рудич, В. П. Горбатенко та ін. - К: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ПАН України, 2003.

14. Сухонос В. В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму - Суми: "Університет, книга", 2003.

15. Тавадов Г. Т. Политология. Учебное пособие. - М., 2000.

16. Тихомирова Є. Б. РИ-формування відкритого суспільства. - К.: Наук.-вид. центр „Наша культура і наука", 2003. - 196 с.

17. Україна в процесах міжнародної інтеграції / За ред. Сіденка В. Р. - X.: Видво „Форт", 2003.

18. Українське суспільство: соціологічний моніторинг 1994 - 2003/ За ред. Н. П. Паніної; Ін-т соціології НАН України. - К., 2003.

19. Фоменко С.А. Политология. Учебное пособие. - М., 2000.

20. Халипов В. Ф. Кратология - наука о власти: Концепция. - М.: ЗАО "Изд-во Зкономика", 2002. - 367 с.

21. Хома Н. М. Політична культура молоді України. - Львів, 1997.

22. Хома Н. М. Соціологія виборів. - Львів, 1997.

23. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн. Конспект лекцій,- Львів,2001.

24. Хуснутдінов О. Я. Громадський рух як чинник формування громадянського суспільства в Україні (державно-управлінський аспект): Автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К, 2003.

25. Цветков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти; Монографія - К.: Вид. Дім „Ін Юре", 2003.

26. Шаблінський 1.1. Розуміння сили: Нова філософія сили - Севас­тополь.: СВМ1 ім. П. С. Нахімова, 2004.

27. Шилобад М.И. Основи политологии: учеб, пособие. - М, 2001.

28. Шмутт К. Политическая теория /Пер. с нем. - М., 2000.

29. Шульга М. О. Метаморфози українського суспільства. Коментарі соціолога / Ін-т соціології НАН України. - К: Стилос, 2003. - 261 с.

В. М. ПІЧА, Н. М. ХОМА

ПОЛІТОЛОГІЯ

ПІДРУЧНИК

За загальною редакцією В.М. Пічі Комп'ютерна верстка О.М, Безотосний

Підписано до друку з оригінал-макету 26.01.2005. Формат 60 х 84/16. Гарнітура Тайме. Умови, друк. арк. 27,4. Тираж 400 прим. Зам № 209.

Видавництво «Новий Світ-2000» а/с № 5026, м. Львів-53, 79053, Україна тел./факс: 295-41-46, 245-82-29 Е-шаіІ: поууІ5УІі2000@ІУІуТаг1ер.пеІ Свідоцтво про видавничу діяльність і розповсюдження видавничої продукції: серія № 59 ДК від 25.05.2000 року, видане Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

Віддруковано у видавництві "Новий Світ - 2000"

¹ Терміном «хаюдна війна» позначають конфронтацію між США і країнами Західної Європи, з одного боку, іСРСРта країнами т.зв соціалістичного табору -з іншого Початком «холодної війни» прийнято вважати промову британського прем'єр-міністра В Черчілля в Фултоні (США) 5 березня 1946 р. Результатом цієї війни стало зростання міжнародної напруги, гонка озброєнь, посилення загрози ви­никнення нової світової війни Періодом «холодної війни» вважається друга половина 40-х рр. - середина $0-х рр Підписання Паризької Хартії в листопаді 1990 р формально поклало кінець «хо­лодній війні».

1 Релігійна організація - це релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місії духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються із вище зазначених релігійних організацій.

1 Заданими Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), глобальне потепління може призвести до збільшення потляції комах, які переносять такі тропічні хвороби, як малярія, гарячка денге Зменшення запасів чистої води внаслідок зміни в опадах може призвести до збільшення кількості паразитів і хвороб, які передаються через їжу та воду.