6.5. Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (а. Де Сен-Сімон, ш.Фур'є, р.Оуен)

У перші десятиліття XIX ст. у Західній Європі виступили на політичну арену критики лібералізму, які розробили проекти суспільства, що зуміє позбутися експлуатації, забезпечити кожному індивіду достойне життя. До таких мислителів відносяться, насамперед, А.Сен-Сімон, Ш.Фур'є, Р.Оуен. їх погляди виникли у ранній період боротьби між пролетаріатом та буржуазією, цей конфлікт ще не досяг апогею. Мислителі відкидали будь-які революційні дії. У написаних ними творах небагато уваги приді­ляється політиці, державі та праву, відчувається недооцінка ними значення державно-правових інститутів.

Погляди французького мислителя Анрі де Сен-Сімона Т. І обс визначалися його концепцією історичного прогресу. Він вважав, Що людська спільнота розвивається по висхідній лінії, і рухаючись від однієї стадії до іншої, прямує до свого "золотого віку". Розвиток людства за Сен-Сімоиом проходить такі стадії: теологічну (часи античності та феодалізму), метафізичну (період буржуазний), позитивну (життя людей стане найщасливішим, у них буде макси­мум засобів та можливостей задовольнити свої потреби). Якщо на першому етапі у суспільстві панували священики та феодали, на другому - юристи і метафізики, то на третьому панування повинно перейти до вчених та промисловців.

Проте, як твердить А. де Сен-Сімон, історичний прогрес не є плавним, монотонно протікаючим. Органічні епохи спокійного розвитку перериваються критичними періодами. Прогрес знання і моральності незмінно трактувався ним як вирішальний рушій суспільного розвитку. Це й же чинник створює передумови насту­пання позитивної стадії, на якій людство зуміє організуватися в суспільство. Радикальну перебудову старого ладу А. де Сен-Сімон пропонує розпочати з часткових реформ: скасування станових привілеїв, викупу земель у власників, які не займаються сільським господарством, покращення становища селян тощо. Опісля можна взятися за капітальну реформу політичного ладу, а саме: усунути від влади невиробничі класи і передати керівництво найталанови- тішим "індустріалам" і представникам "промислового класу". Під "індустріалами" мислитель розуміє зовсім не "людей із народу", а "найталановитіших промисловців". Щодо народу, то йому без потреби втручатися у реорганізацію суспільства: "Завдання буде розв 'язано у його інтересах, але сам він залишиться в стороні, будучи пасивним". На позитивній стадії історії існуватимуть традиційні державно-правові форми, такі як інститут монарха, уряд, представницькі установи, але уся повнота світської влади реально сконцентрується у новоствореному органі - Раді промисловгіів.

Приватновласницькі відносини, за Сен-Сімоном, сумісні зі системою індустріалізму, але індустріалізм перевершить існуючий буржуазний лад у тому, що перетворить країну в єдину, централі­зовано керовану промислову асоціацію. Планомірна координація зусиль індивідів, різних соціальних груп, централізація і жорстка дисципліна дозволять максимально ефективно використовувати обов'язкову для усіх працю на благо нації, відмежують суспільство від нерезультативних затрат енергії і матеріальних засобів. При системі індустріалізму відпаде необхідність у різноманітних, обтяжуючих суспільство, політичних інститутах і посадах; політика, діяльність органів влади зводитиметься до простого адміністрування (управління речами та виробничими процесами).

Іншому визначному французькому соціалісту Шарлю Фур'є політика та політична діяльність видавалися безрезультатним заняттям. Його політичні погляди відображені у працях "Всесвітня гармонія " (стаття), "Теорія чотирьох рухів і всесвітніх доль ", "Трактат про асоціацію", "Новіш світ". Він виявив т.зв. аналогію чотирьох рухів (матеріального, органічного, тваринного і соціального). У суспільстві цей закон діє через гру багатоманітних людських пристрастей, які закладені в людині Богом з метою забезпечити людям вільне їх задоволення. Виявити, описати, класифікувати ці пристрасті - означає намітити єдиний шлях радикальної корекції суспільства, знайти засіб наведення нового соціального порядку.

Ш.Фур'є різко критикує політико-правову систему буржуазного суспільства. Сучасна йому держава засуджується за те, що завжди виступає на боці багатих й захищає їх панівне становище; біднота цілковито усунена від влади і позбавлена соціальної та політичної свободи. Проголошені у деклараціях та законах різні права і свободи в умовах панування приватновласницьких відносин залишаються лише на папері. Фур'є вважає, що суспільство, насамперед, повинно офіційно визнати й забезпечити право на працю, без якого нічого не варті усі інші права.

Характеризуючи існуючий лад як ненормальний, Фур'є пропонує спосіб трансформувати його. Основою суспільства мають стати асоціації- виробничо-споживчі товариства, до яких будуть входити члени різних соціальних груп (власники, пролетарі, робітники, люди вільних професій та ін.). Одиницею асоціативного ладу стане фаланга. Мережа фаланг (колективів приблизно в 1600 осіб кожен), які є самодостатні, незалежні від інших, пошириться з часом на усю земну кулю. Особиста свобода кожного - найважли­віша умова існування фаланги.

У порівнянні з А. де Сен-Сімоном та Ш.Фур'є, англійський соціаліст Роберт Оуен (1771 - 1837) виступив вже в період промис­лової революції і загострення класових конфліктів. Його основні погляди викладені у праці "Новий погляд на суспільство, або Досліди щодо вироблення характеру". Центральна ланка системи його поглядів - вчення про характер особи. Характер, за Р.Оуеном, є результатом взаємодії природної організації індивіда і довкілля. Під впливом зовнішніх умов життя формуються характери цілих суспільних верств. Якщо характер, свідомість, долю людини формує зовнішнє середовище, то такими є капіталістичні відносини, які й відповідальні за темноту, мас, падіння моралі. Головним винуватцем усіх соціальних лих Р.Оуен вважає приватну власність.

Р.Оуена хвилювала проблема того, щоб революційні перетворення проходили виключно ненасильницьким шляхом, у формі поступових перетворень. Акти насильства можуть лише поглибити й без того жахливе становище суспільства, відкинути його назад. Буде жахливо, якщо революцію здійснюватимуть люди, які охоплені жагою класової помсти."Якими б не були існуючі системи нерозумними, їх не можна руйнувати руками людей некомпетентних і грубих". Перехід до "світлого царства розуму" мають здійснювати окремі індивіди і групи людей, що володіють необхідними для заснування комуністичних поселень капіталами і керуються доброю волею. Цими людьми можуть стати монахи, міністри, архиєпископи, землеволодільці, промисловці та ін. Утопізм таких ідей Р.Оуена очевидний.

Результатом реформ, за Р.Оуеном, стане виникнення розумної сис­теми істини, багатства та щастя,"нового морального світу"."Моле­кулою" цього майбутнього ладу виступає самодостатня комуна,"сели­ще спільноти". Такі "селища спільноти" групуються у федерації національного масштабу (держави), а згодом об'єднуються у масштабі міжнародному. Одночасно на всій планеті починають діяти єдині закони, єдина система управління; населення Земля стає однією сім'єю. Р.Оуен розробив конституцію "селищ спільноти". Комуни чисельністю 300-3000 осіб функціонують на основі колективної праці, суспільної власності, рівності прав та обов'язків усіх; між членами комуни встановлюються відносини щирої взаємодопомоги, проявляється турбота щодо непрацездатних, хворих, вводиться гуманна система навчання молоді. У результаті облагородження людей відпадає потреба в заохоченнях та покараннях.