31.2. Класифікація типів іміджів

Іміджі можна класифікувати за багатьма критеріями. Виділимо два із можливих:

1. у залежності від того, для пробудження якого роду емоцій створюється імідж:

позитивний - покликаний пробуджувати такі позитивні емоції, як повага, любов тощо щодо носія іміджу;

■=> негативний- покликаний сформувати такі негативні емоції, як презирство, неприязнь, ненависть тощо щодо носія іміджу.

2. за механізмом формування та розповсюдження іміджу:

О такий, що виникає у масовій свідомості стихійно; він

формується та впроваджується у масову свідомість тривалий період, є досить стійким, починає ставати традицією. А маси є стійкими зберігачами традиційних цінностей і противляться їх зміні;

<=> такий, що сформований штучно, цілеспрямовано впроваджуваний у масову свідомість за допомогою різного інстру­ментарію та прийомів. Його впровадження може проводитися у максимально стислі строки, проте він "вивітрюється" з громадської свідомості майже так само швидко, як і насаджувався у неї.

Запропоновані класифікації тісно переплітаються. У результаті їх синтезу ми одержуємо чотири основні типи іміджу:

<3> стихійний позитивний; <$> стихійний негативний;

<3> штучний позитивний; <3> штучний негативний.

31.3. Принципи та прийоми формування іміджу

Імідж будується в основному на емоційних апеляціях. Він є комп­лексним поняттям. Індивіду необхідно почуватися комфортно у його оболонці, інакше почуття дискомфорту та нервозності, яке відчуватиме носій іміджу, може передатися оточуючим. При формуванні іміджу необхідно опиратися на реальні особистісні характеристики - темперамент, характер, зовнішність, сім'я, діти, хобі, минуле тощо.

Приступаючи до проектування іміджу, необхідно брати до уваги, що імідж повинен відповідати поставленим на даний момент завданням. Зі зміною завдань модифікуватиметься й імідж.

А завдання ставляться виходячи із вимог аудиторії. Представник британського істеблішменту Е.Пауел говорив: "Політик лише формулює те, що думають його виборі{і, навіть якщо вони ще не здогадуються про це ". Тобто, імідж повинен відповідати масовим очікуванням. Для політика опора на маси у будь-якому суспільстві та державі є винятково важливою.

Отже, для формування вдалого іміджу необхідно ретельно виявити, на що існує попит виборців. Вивчати необхідно не лише існуючі інтереси, але й потенційно існуючі (можливі), тобто ті, яких ще нема, але для виникнення котрих є усі необхідні умови.

Рисою, якою повинен характеризуватися кандидат на виборах, є особиста привабливість, приємна зовнішність. Реакція на привабливих людей, як правило, є позитивною, носить автоматич­ний характер. Цю реакцію соціологи відносять до категорії т. зв. галоефектів. Галоефект існує тоді, коли одна позитивна риса людини кидається в очі оточуючим і ніби відтісняє на задній план усі його інші якості. Психологічні дослідження показали, що фізична привабливість часто виступає як така риса.

Психологами також одержані дані про те, що людям із приємною зовнішністю автоматично приписують такі позитиви, як розум, талант, доброта, чесність. Більшість навіть не здогадується, яку визначальну роль відіграє фізична привабливість у сприйнятті людей.

Наприклад, під час аналізу ходу федеральних виборів 1974 р. у Канаді було виявлено, що зовні привабливі кандидати одержали у 2,5 рази більше голосів, ніж непривабливі. Додаткові дослідження цього феномена показали, що виборці не усвідомлювали вплив зовнішності кандидатів на своє політичне волевиявлення. 73% канадських виборців, чиї позиції вивчалися психологами, рішуче заперечували, що на їх вибір вплинула фізична привабливість кандидатів, і лише 14% припускали можливість такого впливу. Імідж організації (партії) залежить від: О змісту, стилю діяльності лідера; О популярності її регіональних структур; поведінки членів партії;

упорядкованості, єдності партії, відсутності фракційної боротьби, яка загрожує розколу;

демократичності, сприйняттяновацій,лояльностідорізних точок зору, але організаційної монолітності (у плані дій), щоб склався образ дієздатної структури);

<=> активності членів у здійсненні пропаганди, роз'яснені програми.

Імідж повинен базуватися на трьох-чотирьох характеристиках, зв'язаних у єдину структуру особистістю кандидата. Наведемо кіль­ка політичних образів, які використовуються у виборчій кампанії.

1	і 3. 3.	Досвідчений «рівних-господарник, управлінець, професіонал. Непримиренний борець із корупцією. Захисник слабких і ойеадолених.
1	ЙІІ "2,	„ , гіі - * ' Державно мисляча людина. Учений-економіст,
І	1- 2. 3.	Захисних Вітчизни Талановитий організатор. Прогресивний, с ціляв ий реформатор.

Отже, при виробленні іміджу політика необхідно рельєфно виділити сильні сторони і затушувати слабкі. На іміджі лідера негативно позначається "всезнайство" шляхів розв'язання проб­лем. Громадська думка погано реагує на прямі випади, образи суперників. На думку західних політологів, лише 7% успіху політичного діяча залежить від того, що він говорить, а 55% - від того, яке він залишає враження. Манери, мова, тональність виступу, емоційне забарвлення, почуття міри в одязі, орфоепія - ці компо­ненти значною мірою визначають успіх виступу, формують пози­тивний імідж кандидата.

Для формування іміджу доцільно використовувати такі елементи агітаційного стилю:

• символ партії (блоку, кандидата);

• стилева назва партії;

• партійні значки (офіційний, сувенірний);

• партійні прапори, прапорці на столи, вимпел;

• логотипи агітагіійних газет, буклетів;

У агітаційні самонаклейки (офіційна, сувенірна, агітаційна);

• бланки, конверти, папки зі символікою;

• візитки активістів;

• агітки (плакати, листівки);

У календарі з агітаційною символікою (настінний, перекидний, кишеньковий);

• поліетиленові пакети зі символікою;

У сувеніри зі символікою (ручки, запальнички, записники тощо).