- •Тема 1 9
- •Тема 6 57
- •Тема 8 81
- •Тема 14 130
- •Тема 22 204
- •Тема 23 209
- •Тема 24 223
- •Тема 27 253
- •Тема 28 267
- •Тема 31 294
- •Методологія політології. Її функції та завдання.
- •1.1. Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •1.2. Об'єкт і предмет вивчення політології. Її взаємодія з іншими науками
- •1.3. Методологія політології. Її функції та завдання
- •Основні концепції політики.
- •Об'єкт і суб'єкти політики.
- •Структура і функції політики.
- •2.1. Що таке політика?
- •2.2. Основні концепції політики
- •2.3. Об'єкт і суб'єкти політики
- •2.4. Структура і функції політики
- •Політична думка Стародавнього Сходу.
- •3.1. Політична думка Стародавнього Сходу
- •3.2. Політичні доктрини античності
- •3.3. Римське право і політика
- •3.4. Основні риси політичної думки епохи Середньовіччя
- •Політичні вчення епохи Реформації.
- •Вчення про політику н. Мак'явеллі.
- •Теорії природного права та суспільного договору.
- •4.1. Загальна характеристика політичної думки епохи Відродження (Ренесансу)
- •Тема 4
- •4.2. Політичні вчення епохи Реформації
- •4.3. Вчення про політику н. Мак'явеллі
- •4.4. Політичні ідеї європейського соціалізму XVI-XVII ст.
- •4.5. Теорії природного права та суспільного договору
- •5.1. Раціоналістичне трактування політики у працях французьких просвітників
- •Тема 5 ш.-л. Монтеск'є відстоював необхідність поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову: одна гілка влади має стримувати
- •5.2. Політичні вчення в сша в період боротьби за
- •5.3. Політико-правові вчення в Німеччині у XVIII-XIX ст.
- •Щ План викладення матеріалу
- •Тема 6
- •6.2. Політичні погляди представників англійського лібералізму (і.Бентама, Дж.С. Мілля)
- •6.3. Політичні погляди представників французького лібералізму (б.Констана, а. Де Токвіля)
- •6.4. Політичні погляди представників німецького лібералізму (в. Фон Гумбольдта, л. Фон Штайна)
- •6.5. Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (а. Де Сен-Сімон, ш.Фур'є, р.Оуен)
- •6.6. Політичні погляди о.Конта
- •6.7. Політико-правове вчення марксистів
- •6.8. Соціологічна теорія держави я. Гумпловича
- •6.9. Політичні ідеї г. Спенсера
- •6.10. Політичні ідеї ф.Ніцше
- •Основні віхи політичної думки і половини XX ст.
- •7.1. Основні віхи політичної думки і половини XX ст.
- •7.2. Розвиток світової політичної думки у іі-ій половині XX ст. - на початку XXI ст.
- •Тема 8 Київський митрополит Іларіон убачав у сильній монархічній владі князя запоруку територіальної цілісності держави; церква, на його думку, повинна служити державі, охороняючи загально
- •8.2. Політична думка перехідного періоду (XIV - перша половина XVI ст.)
- •8.3. Українська політична думка в період від Люблінської унії до козацько-гетьманської держави
- •8.4. Політична думка України у козацько-гетьманську добу
- •8.5. Українська політична думка XIX ст.
- •8.6. Українська політична думка XX ст.
- •Поняття громадянського суспільства.
- •Особливості формування громадянського суспільства в Україні.
- •9.1. Поняття громадянського суспільства
- •9.2. Історичні уявлення про громадянське суспільство
- •9.3. "Масове суспільство" як альтернатива громадянському суспільству
- •9.4. Особливості формування громадянського суспільства в Україні
- •Поняття і структура політичної системи.
- •Типологія політичних систем.
- •10.1. Поняття і структура політичної системи
- •10.2. Типологія політичних систем
- •10.3. Політична система України
- •Виникнення та етапи розвитку демократії.
- •Принципи та основні ознаки демократії.
- •11.1. Що таке демократія?
- •Тема 11
- •11.2. Виникнення та етапи розвитку демократії
- •11.3. Принципи та основні ознаки демократії
- •11.4. Становлення і розвиток демократії в сучасній
- •12.2. Основні ознаки та функції держави
- •12.3. Форми державного правління і національно- територіального устрою держави
- •12.4. Концепція правової держави
- •13.2, Характерні ознаки демократичного, авторитарного та тоталітарного політичних режимів
- •13.3. Політичний режим сучасної України
- •Тема 14 . У політичній літературі широко вживається поняття "політична влада" та "держ'авна влада". Яка ж відмінність між ними? Поняття "політична влада" є ширшим і ним позначають можливість і
- •14.2. Концептуальні підходи до проблеми політичної влади
- •14.3. Проблеми легітимності політичної влади
- •15.2. Функції політичних партій
- •15.3. Типи політичних партій
- •15.4. Партійні системи
- •15.5. Становлення партійної системи в Україні
- •15.6. Громадські об'єднання та рухи
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •16.1. Залучення людини до політичного життя як теоретична проблема
- •16.2. Політична соціалізація
- •17.2. Типологія політичних еліт
- •17.3. Системи формування і зміни політичних еліт
- •17.4. Обґрунтування явища політичної еліти у спадщині українських політичних мислителів
- •17.5. Політична еліта України
- •18.2. Типи, види та функції політичної культури
- •18.3. Політична культура сучасної України
- •Тема 19
- •19.2. Анархізм як політична концепція
- •19.3. Соціально-політичні ідеї та цінності консерватизму
- •19.4. Лібералізм як теорія й ідеологія
- •19.5. Політична доктрина соціалізму
- •Національні меншини як суб'єкти політики.
- •20.1. Роль і місце націй та етнонаціональних відносин у політичному житті
- •Тема 20
- •20.2. Зміст і сутність національної політики у житті
- •20.3. Національна політика України
- •20.4. Національні меншини як суб'єкти політики
- •Співвідношення політики та моралі як регуляторів суспільного життя.
- •21.1. Співвідношення політики та моралі як регуляторів суспільного життя
- •Тема 21. Політика і мораль
- •21.2. Теоретичні підходи до проблеми поєднання політики та моралі
- •Політика і засоби масової інформації
- •22.2. Функції засобів масової інформації
- •22.3. Політичне маніпулювання
- •22.4. Функціонування українських змі
- •*Див.: Матеріали до семінару "Громадська думка і демократія". Моніторинг громадської думки населення України. - к., 2004 р.
- •Соціальна та гуманітарна політика: поняття, суб'єкти, функції, моделі
- •23.2. Поняття гуманітарної політики та її напрямки
- •23.3. Моделі соціальної політики у країнах Заходу
- •23.4. Демографічна проблема як напрямок реалізації соціальної політики
- •24.1. Специфіка взаємодії політики та релігії.
- •Тема 24 Сучасне суспільно-політичне життя свідчить про паралельне існування двох процесів: релігізації політики та політизації релігії ( див. Схему).
- •24.2. Політичне життя та церква в сучасній Україні
- •24.4. Церква і держава, суспільство
- •Тема 24. Політика і релігія
- •Тема 24. Політика і релігія
- •25.1. Поняття виборів, їх види
- •25.2. Абсентеїзм і його причини
- •25. 3. Виборча система: поняття, основні типи
- •25.4. Виборча система України
- •26.1. Основні положення сучасної теорії конфлікту
- •Тема 26
- •26.2. Сутність політичного конфлікту
- •26.3. Типологія політичних конфліктів
- •26.4. Стилі поведінки у конфліктній ситуації. Шляхи і способи розв'язання політичних конфліктів
- •Тема 27
- •27.3. Тероризм
- •Хронологія найбільших терактів за останні тридцять років
- •Тема 28
- •28.1. Поняття, сутність політичного прогнозування
- •28.2. Особливості політичних прогнозів та вимоги до них
- •29.1. Політична глобалістика: предмет, структура,
- •29.2. Глобальні проблеми сучасності (політичні аспекти)
- •29.3. Проблема підтримки миру
- •29.4. Демографічна проблема
- •29.5. Проблема подолання відсталості
- •29.6. Екологічна проблема
- •29.7. Римський клуб: діяльність у напрямку розв'язання глобальних проблем
- •30.1. Поняття маркетингу. Політичний маркетинг: поняття, види, функції
- •30.2. Поняття, функції, види менеджменту. Політичний менеджмент
- •30.3. Види політичного менеджменту
- •Тема 31 Політична іміджелогія: основи теорії та практики
- •31.1. Імідж і його роль у політиці
- •31.2. Класифікація типів іміджів
- •31.3. Принципи та прийоми формування іміджу
- •31.4. Розвиток української іміджелогії
25.4. Виборча система України
В ст. 69 Конституції України зазначається, що "народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії".
За Законом України "Про вибори народних депутатів України " депутати Верховної Ради України обираються за змішаною, виборчою системою. 50 відсотків (225 депутатів) IV скликання (2002 р.) було обрано у одномандатних виборчих округах на основі мажоритарної виборчої системи відносної більшості, а інші 50% депутатів - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.
По багатомандатному загальнодержавному виборчому округу мандати розподіляються між партіями, виборчими блоками партій, що отримали 4 і більше відсотків голосів пропорційно до отриманої ними кількості голосів. По одномандатному виборчому округу обраним вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні відносно інших кандидатів, котрі балотувалися по даному виборчому округу.
У 2004 р. було прийнято нові редакції трьох виборчих законів (про вибори Президента України, народних депутатів України і місцевих рад). їх прийняття лежало в основі домовленостей з політичної реформи між парламентською більшістю і лівою опозицією. Тепер безпартійними можуть бути лише депутати сільських і селищних рад, а решта претендентів на депутатські мандати повинні до наступних виборів визначитися зі своєю партійністю.
Закон України "'Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, .місцевих рад і сільських, селищних та міських голів" (вступає в силу з 1 жовтня 2005 р.) передбачає:
1) вибори депутатів сільських, селищних рад проходитимуть за мажоритарною системою;
вибори депутатів міських, обласних рад проходитимуть за пропорційною системою з 3 % прохідним бар 'єром;
сільські, селищні, міські голови вибираються за мажоритарною системою;
депутати Верховної Ради АРК, депутати місцевих рад, районних у місті рад, районних і обласних рад, рад Києва та Севастополя обираються за пропорційною системою.
На думку експертів, новий закон про вибори сприятиме політичній структуризації українського суспільства, підвищенню відповідальності політичних сил за соціально-економічну ситуацію як у державі в цілому, так і на регіональному рівні. Закон про вибори місцевих органів влади на пропорційній основі повинен призвести до ситуації, коли партії несуть реальну відповідальність не лише у масштабах загальноукраїнських, а й у масштабах окремих общин. Як і на виборах місцевих рад, на виборах українського парламенту використовуватиметься 3 % прохідний бар'єр.
Не лише українська виборча система зазнає трансформацій. У 80-х рр. XX ст. Національні Збори Франції двічі кардинально змінювали виборчу систему - з мажоритарної на пропорційну і навпаки. Більшість пострадянських держав (за винятком Білорусі, Туркменістану, Узбекистану, Таджикистану) трансформували свої виборчі системи від мажоритарної до змішаної, а деякі країни Східної Європи (Болгарія, Македонія) запровадили змішану виборчу систему як перехідний крок до пропорційної.
Основні аргументи на користь запровадження в Україні пропорційної виборчої системи:
■=> стабільна політична структуризація законодавчого органу;
створення більших можливостей для формування коаліційного
уряду;
розвиток партійної системи;
сприяння утвердженню загальнонаціональних інтересів;
■=> зменшення впливу "адміністративного ресурсу" на результати виборів та ін.
Основні аргументи проти запровадження в Україні пропорційної виборчої системи :
порушення пасивного виборчого права (права бути обраним) переважної частини громадян (понад 95%);
неготовність суспільства сприйняти голосування за партійними списками;
слабкість політичних партій, домінування "вузькопартішшх" інтересів над загальнонаціональними;
ймовірність абсолютної перемоги лівш на парламентських виборах.
У проміжку між виборчими кампаніями 1998-2002 рр. у Верховній Раді України розглядалося кілька законопроектів, які пропонували найрізноманітніші модифікації виборчої системи. І хоч вибори-2002 відбувалися за новою редакцією Закону України "Про вибори народних депутатів України", сутність виборчої системи практично не змінилася: залишилася пропорція 50:50, 4-відсотковий прохідний бар'єр. У результаті виборчої кампанії - 2002 до Верховної Ради України пройшли три політичні партії (Комуністична партія України, Соціал- демократична партія України (об'єднана), Соціалістична партія України) та три виборчі блоки ("Наша Україна", "За єдину Україну", блок Юлії Тимошенко). Вибори у 2006 р. проходитимуть за принципово новими правилами.
Вибори депутатів сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а також голів цих рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах. Вибори депутатів районної та обласної рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах.
Запровадження змішаної виборчої системи, безумовно, було важливим кроком на шляху до демократизації українського суспільства, багато політичних партій виступали за проведення в майбутньому парламентських виборів за пропорційною системою, аргументуючи це такими положеннями:
О по-перше, вибори за змішаною виборчою системою привели до парламенту багато безпартійних депутатів, що стало однією з причин того, що Верхована Рада України не змогла сформувати парламентську більшість;
О встановлення4-відсотковогобар'єра,надумкуприхильників пропорційної виборчої системи, привело посуті до порушення конституційного права обирати тих громадян, які віддали свої голоси за політичні партії, що не подолали цей рубіж, але за яких проголосував певний відсоток виборців;
^ політичні партії, які подолали цей 4-відсотковий бар'єр, і взяли участь у виборах, поділили між собою депутатські мандати, які поправу належали іншим політичним партіям. Отже, склалася така ситуація, коли голоси виборців, які вони віддали за інші політичні партії, тобто проти партій (блоків) - переможців, які пройшли до парламенту, були всупереч їх політичній волі зараховані цим партіям (виборчим блокам партій).
Ті, хто сьогодні виступає за чергове реформування виборчого законодавства України в аспекті переходу до пропорційної виборчої системи, вважають, що така система є перспективнішою, оскільки не буде втрачено жодного голосу виборця.
Конфлікти і кризи у суспільно- політичному житті
^ План викладення матеріалу
Основні положення сучасної теорії конфлікту.
Сутність політичного конфлікту.
Типологія політичних конфліктів.
Стилі поведінки у конфліктній ситуації. Шляхи і способи розв 'язання політичних конфліктів.
