20.4. Національні меншини як суб'єкти політики

Для здійснення етнополітики у будь-якій незалежній державі важливим стало визначення поняття "національна меншина" та його загальне визнання. У документах ООН, інших міжнародних організацій виділено ключові ознаки, завдяки яким меншина виступає суб'єктом міжнародного права. В основу вироблення позиції ООН стосовно меншин було покладено тлумачення їх,

запропоноване в 1977 р. членом Підкомісії у справах запобігай дискримінації і захисту меншин Комісії з прав людини 00 Ф.Капоторті: меншини - "це у порівнянні з рештою населен держави менша за чисельністю частина, яка не займає панівног становища, і члени якої - громадяни цієї держави - володіють етнічної, релігійної, мовної точок зору характеристиками, як відрізняють їх від характеристик іншої частини населення, виявляють (навіть якщо і опосередковано) почуття солідарност' з метою збереження своєї культури, традицій, релігії або мови " ■ Дослідниками неоднозначно сприймається думка про те, що з: чисельністю меншина повинна поступатися решті населення, а також те, що меншини формуються з числа громадян держави, і це автоматично виключає з них біженців, осіб без громадянства та деякі інші категорії осіб.

У національному праві поняття "національна меншина" визначене в Законі України "Про національні меншини в Україні", а саме ст.З передбачає, що " до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою ".

Серед пріоритетів своєї етнополітики Україна визначає насамперед відновлення повноцінного духовно-культурного життя ; національних меншин на принципах їх інтересів та запитів щодо мови, культури, традицій та створення для цього відповідних сприятливих умов. Ст. 11 Конституції України передбачає сприяння держави "розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин ". Духовні надбання етнічних груп розглядаються як визначальний чинник збагачення культури всього українського суспільства. Україною гарантується право етнічних меншин на національно- культурну автономію.

Важливість реалізації прав іноетнічного населення на вільне користування рідною мовою, створення і підтримку освітніх та культурних установ міністерствами та відомствами враховане у Концепції розвитку культур національних меншин (розроблена у ] 995 р-)> Д^е були визначені пріоритетні напрями державної політики у цій сфері: відродження традицій і звичаїв національних меншин, збереження й охорона пам'яток культури, здійснення фундамен­тальних досліджень у галузі теорії та історії культур етнічних груп в Україні тощо.

На етнонаціональні відносини активно впливають національно- культурні товариства, яких в Україні нараховується близько 270, у т.ч. 23 зі всеукраїнським статусом. Це громадські добровільні об'єднання, що створюються у місцях проживання національних меншин. Процес організаційного оформлення національно-куль­турних товариств в Україні розпочався в кінці 80-х рр. XX ст. і триває нині. Розгалужену сітку національних товариств мають росі­яни, євреї, поляки, німці, болгари, греки, румуни, білоруси, грузини та ін., напр., Всеукраїнська асоціація болгарських національно- культурних товариств, Чеська національна Рада України, Демокра­тична спілка угорців України, Естонське земляцтво в Україні, Християнсько-демократичний альянс румун. За роки незалежності України утворилася система органів державного управління з питань національних меншин та міграції, створено кілька фондів всеукраїнського значення (напр., Фонд розвитку культур національ­них меншин України, Фонд депортованих народів України). У 1996 р. для координації зусиль державних і громадських організацій створено дорадчий орган - Раду представників громадських об'єднань національних меншин. Сферою діяльності Ради стали: розробка проектів законів та інших нормативних актів із питань міжнародних відносин та розвитку культур, мов і традицій націо­нальних меншин, надання організаційної, практичної допомоги національно-культурним об'єднанням у проведенні заходів, що сприяють етнокультурному відродженню меншин.

Провідною проблемою етнополітики виступає забезпечення функціонування у різних галузях життя мов етнічних груп. Мовну політику в Україні регламентують Конституція України, Закон УРСР "Про мови в Українській РСР" та ін. нормативні акти. Ними забезпечується вільний розвиток і використання мов національних меншин, що стало одним із вагомих факторів запобігання між­етнічних конфліктів. Зауважимо, що базовий закон про мовну полі тику України застарів і багато його норм суперечать КонституцІ України, а тому на часі прийняття нової редакції закону, який б враховував етнологічні закономірності розвитку багатомовно поліетнічного українського соціуму.

Реалізується державна програма відродження та розвитку освіт національних меншин, виникають нові типи навчальних установ а саме: гімназії, ліцеї, недільні школи з єврейською, румунською- польською, угорською мовою викладання. Але сучасний ста задоволення освітянських потреб національними меншинами щ- не відповідає їх запитам і перед нашою державою стоїть завдання ліквідувати дисбаланс між етнокультурними потребами населення у галузі освіти та реальними послугами, які надаються на практиці навчальними закладами.

Неподоланим є нерівноправне становище між національними меншинами у забезпеченні їх етнокультурних потреб, не всі вони можуть рівною мірою з росіянами, румунами, молдаванами т деякими іншими меншинами задовольняти свої запити щод вивчення в школі національної мови, культури, історії. У переважно більшості меншин нерозвинута в Україні або ж відсутня національн інфраструктура рідної мови (національні музеї, театри, бібліотеки, архіви, книговидавнича справа), обмаль власної творчої інтелігенції, не створені національно-культурні товариства, без чого неможливе повнокровне національне життя будь-якої етнічної групи. Фактично на сьогодні утворили свої національні громадські об'єднання, що захищають і представляють їх інтереси перед Українською держа­вою, лише близько 40 етнічних груп.

^ План викладення матеріалу