Хід визначення:

Гарні результати можна отримати при точному дотримуванні усіх умов, які було вказано раніше.

У конічну колбу ємністю 250 мл потрібно покласти декілька скляних капілярів (щоб забезпечити спокійне кипіння без поштовхів при послідуючому кип‘яченні) та відлити відмірену піпеткою досліджувану воду у кількості 100 мл. Відміряти мірним циліндром та прилити у колбу 5 мл сірчаної кислоти (1:3). Потім прилити з бюретки точно відмірирений обсяг (10 мл) 0,01 н. розчину марганцевокислого калію.

Колбу поставити на кільце штативу на сітку, накрити годинниковим склом та кип‘ятити рідину 10 хв., рахуючи з моменту початку кипіння.

Після закінчення кип‘ячення знімають колбу з кільця штативу та ставлять на асбестовану сітку на стол. Приливають з бюретки точно відміряний об‘єм 0,01 н. розчину щавлевої кислоти у такій кількості, щоб рідина у колбі обезбарвилась.

Обезбарвлений гарячий розчин титрують 0,01 н. розчином марганцевокислого калію, доливаючи останній по краплинам з бюретки до появи стійкого не зникаючого при перемішуванні слабо-рожевого забарвлення.

Зважаючи на те, що титр розчину марганцевокислого калію легко змінюється, необхідно одразу після визначення окислюваності уточнити нормальність цього розчину. Для цього у колбу до розчину, який залишився після закінчення досліду визначення окислюваності, додають точно відмірений об‘єм (10 мл) 0,01 н. розчину щавлевої кислоти та титрують розчином марганцевокислого калію, доливаючи його по краплям із бюретки.

Уточнену нормальність (н.) розчину марганцевокислого калію розраховують за наступною формулою:

;

де кількість мл розчину марганцевокислого калію, який пішов на титрування мл розчину щавлевої кислоти з нормальністю .

Розрахунок окислюваності досліджуваної води проводять за наступною формулою:

;

де загальний об‘єм 0,01 н. розчину , який додали на початку визнвчення та витратили на титрування надлишку щавлевої кислоти, мл;

об‘єм 0,01 н. розчину , який пішов на титрування щавлевої кислоти, мл;

поправочний коефіцієнт для приведення концентрації розчину точно до 0,01 н.;

100 -- об‘єм досліджуваної води, який взято для визначення,мл;

8-- еквівалент кисню в мг на 1 мл 0,01 н. розчину .

Робота №5. Визначення хпк стічної рідини.

У концентрованій сірчаній кислоті (розведення 1:1) біхромат калію діє як сильний окислювач:

.

Окиснення органічних речовин прискорюється та охоплює при цьому майже усі органічні речовини, якщо в якості каталізатору вводять сульфат срібла. Мінералізація органічних речовин іде до утворення вуглекислого газу та води; азот виділяється у вигляді елементарного. Окислення більшості органічних речовин в цих умовах проходить на 95-100%, аліфатичні вуглеводні, спирти та кислоти з нерозгалудженим ланцюгом атомів окисляються на 85-95%. Якщо каталізатор не додавати, то вказані аліфатичні сполуки окислюються не повністю. Незначна кількість сполук, до них відносяться бензол, толуол та інші ароматичні вуглеводні, піридин та т.п., зовсім не окислюються навіть у присутності каталізатору.

Якщо стічна вода, що аналізується містить хлориди, то вибирають один з наступних шляхів:

а) Вводять сульфат срібла у кількості, достатній для зв‘язування усіх хлорид-іонів, та ще й у деякому надлишку. При великому вмісті хлоридів у пробі стічної води результати визначення декілька завищені, тому що частина хлорид-іонів з осаду хлориду срібла окислюється з виділенням елементарного хлору.

б) Каталізатор зовсім не додавати. Тоді окислювання хлорид-іонів пройде кількісно, і можливо буде ввести поправку, виходячи з відношення: на 1 мг хлорид-іонів іде 0,23 мг кисню. Однак у цьому випадку окислюється лише невелика частина аліфатичних сполук з прямим ланцюгом атомів вуглецю.

в) Якщо фільтрування стічної води допускається, можливо профільтрувати відібрану пробу стічної води, що аналізується через невелику кількість заздалегідь прокаленого асбесту, який було вміщено у лійку або у тигель Гуча, та промити осад водою до видалення хлоридів обох фаз стічної води).

Хід роботи: В залежності від ступеню забруднення досліджуваної води для аналізу беруть воду; у фільтраті осадити хлорид-іони сульфатом срібла, відфільтрувати осад хлориду срібла через тигель Гуча або скляний фільтруючий тигель та промити його водою. У отриманому фільтраті можна провести визначення окислюваності або безпосередньо (визначається окислюваність фільтрованої води), або на початку приєднати до фільтрату волокна асбесту з раніше відділеним осадом грубодисперсних домішок (визначається сумарна окислюваність, беруть різні об‘єми проби: так, якщо припускають, що вода має окислюваність у межах 500-4000 мг кисню на 1 л, для аналізу беруть 5 мл проби; якщо окислюваність перевищує 4000 мг кисню на 1 л, пробу розводять; якщо окислюваність знаходиться у межах 50 -500 мг кисню на 1л, об‘єм проби повинен дорівнювати 5 мл.

Пробу, відмірену піпеткою, вміщують у конічну колбу місткістю 200-250 мл, додають 2,5 мл розчину біхромату калію з концентрацією ( ) 0,25 моль/л, 0,2 г сульфату ртуті (II) або срібла (1) та при обережному перемішуванні - 7,5 мл (на 1 мл проби) або 15 мл (на 5 мл проби) концентрованої сірчаної кислоти. Розчин у колбі при цоьму досягає температури вище 100 . В таких умовах швидко протікає процес окислення усіх домішок біхроматом калію.

Через 2-3 хв. колбу охолоджують до кімнатної температури, приливають 100 мл дистильованої води, 4 краплі 1%=го розчину дифеніламіну, 5 мл концнтрованої 85%-вої фосфорної кислоти та надлишок біхромату калію відтитровують розчином солі Мора з =0,25 моль/л до зникнення синього забарвлення розчину.

В окремій прбі проводять холостий опит титруванням 20 мл дистильованої води, до якої додають ті ж реагенти і в тих же кількостях, що й до досліджуванрї проби.

Розрахунок окислюваності ведуть за формулою:

;

де об‘єм солі Мора, який пішов на титрування холостої проби, мл;

об‘єм розчину солі Мора, який пішов на титрування проби, мл;

K -- поправочний коефіцієнт для приведення концентрації солі Мора до 0,25 моль/л;

V -- об‘єм проби, взятої для визначення, мл;

8 -- молярна маса еквіваленту кисню.