3.Предметі методи політології

Предметом політології як науки є дослідження тенденції та законів функціонування і розвитку політичного життя соціальних суспільностей, що відображають реальний процес. !!!!! їх у діяльність з реалізації політичної влади і політичних інтересів. Предмет фіксується у її методологічних поняттях, законах, категоріях, принципах.

Є 2 підходи до визначення:

1)універсалістськи-сумативний: сукупність різноманітних науково- дисциплінарних рішень. Тобто політологія -як сукупність політичних знань, які виробляють всі суспільні науки.

2) Аналітико — концептуальний підхід: як певна єдність найбільш суттєвих щодо даного явища рис і становить завдання —систематизувати матеріал, визначити загальну логіку.

Методи:

1) Загальні —для вивчення політичних процессів.

2)Соціологічний підхід- зясовують вплив суспільства на політику і навпаки.

3) Культурологічний —залежність політики від культури суспільства

4) Загальнологічні методи:

а) аналізу і синтезу

б) поєднання історія + логіка

в)моделювання

г)прогнозування

д)математичний

е)діалектичний

ж)емпіричний (статистика)

з) спостереження поведінки людей в експерименті

4. Структура та функції політології.

Метод - це інструмент, за допомогою якого будь-яка наука досліджує закономірності та категорії, що становлять її предмет, тобто конкретні способи здійснення досліджень.

Усі методи, що використовує політологія, можна поділити на три групи: загальні методи дослідження політичних обєктів, загально-логічні методи, методи емпіричних досліджень.

До загальних методів відносяться:

1. соціологічний - визнання соціальної зумовленості політичних явищ, у тому числі впливу на політичну систему економічних відносин, соціальної структури, ідеології, культури. Являє собою сукупність способів і методів конкретно-соціологічних досліджень, що спрямовані на збирання та аналіз фактів реального політичного життя. Методи соціологічних досліджень - анкетування, опитування, експерименти, статистичний аналіз, математичне моделювання дозволяють зібрати багатий матеріал, на його основі вивчати політичні явища і процеси, робити політичні прогнози.

2. системний – пізнавальну цінність. Засновниками є Т.Парсонс та Д.Істон. Політичне життя розглядається як система - цілісний, складно організований і саморегульований механізм, що знаходиться у безперервній взаємодії з навколишнім середовищем через вхід та вихід системи. Неповторність і цінність цього методу полягає в цілісному розумінні обєкта дослідження та всебічному аналізі звязків між його окремими елементами.

3. культурологічний – орієнтується на виявлення залежності політичних процесів від рівня політичної культури.

4. нормативно-ціннісний – зясовує значення політичних явищ для суспільства та особистості;

5. структурно-функціональний – вивчення залежностей між політичними явищами (між рівнем економічного розвитку та політичним ладом, ступенем урбанізації та політичною активністю населення та ін), що мають місце у суспільстві;

6. біхевіористський – застосування для дослідження політики методів, що використовуються у природничих науках і конкретній соціології. Засновниками біхевіоризму вважаються Є.Торндайк, Дж.Уотсон, В. Вільсон. Суть: вивчення політики шляхом конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і груп, а не політичних інститутів. Його застосування у політології базується на впевненості, що політика має індивідуальний вимір, а тому всі групові форми діяльності вона намагається вивести виключно з аналізу поведінки індивідів, які поєднанні груповими звязками.

Функції політології.

1.Теоретико-пізнавальна – вивчення, систематизація, пояснення, аналіз, узагальнення й оцінку політичних явищ. Політологія виявляє обєктивні тенденції соціально-політичного розвитку суспільства і дає оцінки політичним ситуаціям.

2.Методологічна – розробка системи соціально опрацьованих принципів і засобів раціонального пізнання політичних процесів та політичної діяльності; формування навичок застосування принципів політичного мислення, засобів реалізації політичних рішень. За допомогою цієї функції розкриваються загальні закономірності політики, різних політичних систем, політичних відносин, створюється база для розвитку окремих політичних теорій.

3.Аналітична – накопичення, вивчення, систематизація фактів та явищ політичного життя для пошуку відповідей на актуальні питання політичного життя. Ця функція дозволяє аналізувати та оцінювати діяльність всіх елементів політичної організації суспільства, а її результатом є судження та висловлювання, які стверджують або заперечують будь-що про політичні явища. Аналітична функція робить можливим перехід від спостереження явищ до виявлення їх причин.

4.Прогностична – передбачення шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки; шукає відповідь на питання, якою буде дійсність у майбутньому та коли відбудуться певні політичні події. За допомогою цієї функції здійснюється передбачення політичних процесів.

5.Функція політичної соціалізації забезпечує процес включення людини в політичну сферу життя суспільства і формування певного типу політичної культури.

6.Світоглядна – утвердження цінностей, ідеалів, норм цивілізованої поведінки в суспільстві, політичної культури соціальних суб’єктів, дозволяє зрозуміти цілі, інтереси суспільних рухів, спрямованість політичних процесів.