ББК 51.1(2)2я723 К28

ПЕРЕДМОВА

УДК 616-083

Касевич Н.М.

К 28 Практикум із сестринської справи: Навчальний посібник.— К.: Здоров'я, 2005.- 464 с.

ІЗВИ 5-311-00912-8

У другому, доповненому виданні навчального посібника описано засо­би, форми та методи роботи медичного працівника середньої ланки в ліку­вально-профілактичних закладах відповідно до вимог навчальних програм з питань сестринської, лікувальної та акушерської справи.

Особливу увагу приділено дотриманню санітарно-гігієнічиого та про­тиепідемічного режиму, дезінфекції та стерилізації предметів медичного призначення, догляду за хворими в різних відділеннях стаціонару. Висвіт­лено обов'язки медичної сестри щодо зберігання та застосування лікар­ських речовин, проведення фізіотерапевтичного лікування, участі в ла­бораторних та інструментальних дослідженнях. Практикум доповнено темами: "Мистецтво спілкування в медсестринстві"; "Прийом хворих"; "Медсестринський процес", а також Тестами для контролю рівня знань.

Для студентів вищих медичних закладів освіти І—II рівнів акре­дитації.

_к 4108020000 ББК 51.1(2)2*723

209 - 2005

Рецензент д-р мед. наук, проф., чл.-кор. АМН України К.М. Амосова

© Н.М. Касевич, 2002

© Н.М. Касевич, 2005,

з доповненнями

І.ЧІМ 5-ГІИ -(НИМ2-8

Основна мета "Практикуму із сестринської справи" — надання допомоги студентам медичних училищ (коледжів) в оволодінні практичними вміннями та навичками під час виконання процедур.

Перелік практичних навичок визначений відповідно до вимог навчальних програм з предметів "Сестринська справа" та "Загальний догляд за хворими. Маніпуляційна техніка", тому Практикум можна використовувати під час підготовки медичних працівників середньої ланки зі спеціальностей "Сестринська справа", "Лікувальна справа", "Акушерська справа".

Розкриття кожної теми передбачає визначення навчальної мети, виховної мети, початкового обсягу знань, оснащення та послідовності дій під час виконання процедури.

У Практикумі всі підтеми оформлені як навчальні інструкції до процедур, які подано послідовно, відповідно до тем II розділу "Сестринської справи" ("Практична діяльність медичної сестри. Маніпуляційна техніка") з урахуванням послідовності та перспективи подальшого вивчення клінічних дисциплін.

Особливу увагу приділено питанням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму. Під час складання навчальних інструкцій санітарно-гігієнічного режиму використані нормативні документи управління охорони здоров'я МОЗ України.

Питання дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стерилізації предметів медичного призначення висвітлені не лише в темі "Санітарно-гігієнічний і протиепідемічний режим

З

лікувально-профілактичних закладів. Дезінфекція та стерилізація", а також в інших темах.

Окремі процедури, зокрема катетеризація підключичної вени, пункція черевної порожнини та ін., на перший погляд здаються складними для виконання медичним працівником середньої ланки. Але знання і навички їх виконання можуть стати необхідними в екстремальних ситуаціях, тому в посібнику описано техніку їх виконання.

Для контролю рівня набутих теоретичних знань, практичних умінь і навичок у кінці кожної теми наведені практичні завдання.

Автор висловлює щиру подяку колегам за можливість використання матеріалів з написаних ними підручників, посібників, монографій (перелік подано в кінці Практикуму), а також колегам, які рецензували працю за дорученням Центрального методичного кабінету підготовки молодших спеціалістів МОЗ України, за поради та зауваження.

Автор буде вдячна за критичні зауваження щодо змісту та методичного рівня Практикуму й має надію, що він стане корисним для підготовки медичних працівників середньої ланки.

Тема 1р

МИСТЕЦТВО СПІЛКУВАННЯ

В МЕДСЕСТРИНСТВІ. НАВЧАННЯ

СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ.

СЕСТРИНСЬКА ПЕДАГОГІКА

Навчальна мета: вміти вислухати пацієнта, провести з ним бе­сіду; встановити комунікативні взаємовідносини, стосунки з агре­сивними, невпевненими пацієнтами, при навчанні пацієнта.

Виховна мета: усвідомити важливість доброзичливого ставлен­ня до пацієнтів.

Початковий обсяг знань: знати класифікацію типів пацієнтів з погляду клінічної психології; фаховий тип поведінки медичних сестер; типи запитань при проведенні інтерв'ю з пацієнтом.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПАЦІЄНТІВ ЗА ТИПАМИ З ПОГЛЯДУ КЛІНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1. Тривожний пацієнт постійно хвилюється. У поводженні з медичними сестрами невпевнений, покірний, боязкий. У пацієн­тів цього типу легко виникають вегетосудинні реакції (непритом­ність) під час проведення діагностичних і лікувальних процедур. З такими пацієнтами необхідно провести ретельну психокорек­цію перед кожною процедурою.

2. Підозрілий пацієнт: насторожений, з недовірою ставиться до медичного персоналу і лікування в цілому. Якщо з'ясовується, що такі пацієнти так само поводяться і в повсякденному жит­ті, то мова йде про так звану психопатію. Відповісти на запитан­ня, що криється за недовірою пацієнта до медичного персоналу, повинен психолог. У такому випадку починати лікування необ­хідно після того, як пацієнт подолав бар'єр недовіри і відчуже­ності.

3. Демонстративний пацієнт намагається справити враження на оточуючих, відчуває постійну потребу у визнанні. Він пережи­ває "нестерпні муки", вимагає до себе підвищеної уваги. Про його

5

перебування в лікувальному закладі знає весь медичний персо­нал. Демонстративний характер поведінки такого пацієнта, пере­більшений опис своїх скарг можуть викликати негативне став­лення до нього оточуючих. Проте під час роботи з таким пацієн­том не слід викривати його, а краще підкреслити стійкість його

характеру.

4. Депресивний пацієнт: пригнічений, ізольований від оточую­ чих, мовчазний, неохоче розкриває свій внутрішній світ. Він на­ лаштований песимістично, не вірить в успіх лікування і видужан­ ня. Такий тип поведінки може бути у тяжко і невиліковно хворих. Проте депресивна поведінка може бути зумовлена й іншими при­ чинами. У роботі з такими пацієнтами повинен брати участь ме­ дичний психолог. Але психологічний вплив медичних сестер і всьо­ го медичного персоналу є дуже важливим, іноді навіть вирішаль­ ним. Оптимізм медичного персоналу, віра у видужання пацієнта мають для нього велике значення. Слід залучати таких пацієнтів до догляду за іншими оптимістично налаштованими пацієнтами, виконання нескладних доручень.

5. Іпохондричний пацієнт: надмірно уважний до свого здоро­ в'я, цікавиться результатами всіх інструментальних і лабораторних досліджень, читає спеціальну літературу, необгрунтовано припус­ кає наявність у себе найрізноманітніших захворювань.

Іпохондричний синдром не завжди зумовлений соматичним за­хворюванням, він може бути і невротичного походження. У цьо­му випадку фізичні скарги не мають органічної основи і є симп­томом неврозу. Ятрогенна іпохондрія може бути спричинена не­делікатністю, необережністю медичного персоналу. У такому разі авторитетний для хворого лікар повинен провести психокорек­цію; грамотно, дохідливо, обґрунтовано і планомірно вести хворо­го до його одужування.