10.3. Алгоритм діяльності викладача під час розробки технологій активізації пізнавальної діяльності

Для спису цього алгоритму використовується методика розробки активних проблемних ситуацій, запропонована Г.А.Атановим.

Ця діяльність трудомістка й досить складна у виконанні. Для її здійснення викладач повинен мати інформацію стосовно рівня підготовки учнів, їхніх психологічних характеристик, а також досить повно володіти навчальним матеріалом, що засвоюють учні.

Отже, діяльність із проектування проблемних технологій навчання починається з аналізу мети навчання і визначення того рівня, якого необхідно досягти, формуючи професійну діяльність.

Наступним етапом є аналіз джерел створення проблемних ситуацій (суб'єктивних й об'єктивних).

Аналізуючи об'єктивні джерела проблемних ситуацій, викладачеві необхідно вичленувати з навчального матеріалу такі питання, які могли б скласти предмет проблемної ситуації. Для цього викладачеві потрібно чітко володіти структурою свого курсу, уявляти всі наявні змістові взаємозв'язки. Особливу увагу слід звернути на цікаві, оригінальні, неспо­дівані, парадоксальні результати, ретельно проаналізувати особливості процесів, змінення їхнього ходу. Ці якості, підкреслює Г. А. Атанов, визначаються, як правило, супереч­ливістю, і саме тут є можливість створення проблемної ситуації. Найбільш продуктивною така робота може бути при поста­новці нового курсу, коли в самого викладача можуть виникати суперечності, пов'язані зі сприйняттям і засвоєнням матеріалу.

Необхідно визначити місця, які викликають труднощі у сту­дентів у процесі викладання, проаналізувати наявні помилки.

Далі викладачеві потрібно проаналізувати суб'єктивні джерела створення проблемних ситуацій. Для цього слід визначити, на підставі яких фактичних знань студентів має створюватися проблемна ситуація. Необхідно з'ясувати, що учні мусять знати, на яких їхніх уявленнях будуються суперечності, що засновані на суперечностях процесу сприйняття та мають відносний характер. Те, що в одних учнів викликає інтерес, інших може залишити байдужими, і проблемної ситуації не буде. Це може відбуватися з багатьох причин, важливу роль тут відіграють базові знання й уміння учнів, а також загальна активність. Важливим у цьому випадку є також доречність і своєчасність проблемної ситуації в навчальному процесі, оскільки створена завчасно або вже після освоєного матеріалу, вона може не вийти.

Наступним етапом після аналізу джерел є етап формування способів навчання, або самої технології проблемного навчання. У цьому разі визначаються засоби і методи створення проблем­ної ситуації, а саме: вибір типу проблемної ситуації, засобів її здійснення, визначення порядку діяльності викладача й учнів у процесі вирішення проблеми.

Після опису сценарію проблемного навчання викладачеві необхідно провести контроль й оцінку проектованої ситуації: визначити можливу оцінку ситуації учнями, виділити можливі відповіді, передбачити ускладнення і способи їхнього усунення. Насамперед слід сформулювати передбачувані відповіді на питання, продумати хід подачі матеріалу, передбачити можливі кори­гування викладача, якщо відповіді учнів будуватимуться невірно.

Після цього уявляється можливим розпочати реалізацію розробленої технології. Алгоритм діяльності викладача наведений на рис 10.4.

Рис. 10.4. Алгоритм діяльності викладача під час розробки технології активізації пізнавальної діяльності