- •10.2. Дидактичні характеристики проблемного навчання
- •10.2.1. Проблемний виклад матеріалу викладачем
- •10.2.2. Частково пошуковий шлях
- •10.2.3. Дослідний метод
- •10.2.4. Способи створення проблемних ситуацій
- •10.2.5. Демонстраційний експеримент
- •10.3. Алгоритм діяльності викладача під час розробки технологій активізації пізнавальної діяльності
- •Цільова настанова
- •11.1. Основні вимоги до контролю діяльності учнів
- •Питання і завдання для контролю
- •Базові знання
- •11.2. Дидактичні характеристики контролю
- •11.3. Проектування системи контролю
- •Питання і завдання для контролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •12.1.1. Індивідуальна й індивідуально-групова системи організації навчання
- •12.1.2. Класно-урокова система організації теоретичного навчання
- •12.2. Методика створення поурочного плану навчання з теми
- •Список використаної літератури
10.2.2. Частково пошуковий шлях
Частково пошуковий шлях передбачає, що учень під керівництвом викладача діє самостійно. Викладач висуває проблему, разом з учнями накреслює шлях її вирішення і ставить допоміжні запитання. Учні самостійно вирішують тільки окремі частини загальної проблеми, відповідають тільки на додаткові питання, які мають меншу частку проблемності. Спосіб взаємодії викладачів та учнів можна представити наступним чином (табл. 10.2).
Таблиця 10.2. Діяльність викладача й учня
Діяльність викладача |
Діяльність учня |
створює проблемну ситуацію |
приймає проблемну ситуацію; усвідомлює проблему |
планує кроки вирішення проблеми, формулює проблемне завдання |
приймає проблему і проблемне завдання |
підказує додаткові дані, обмежує число кроків і поле пошуку |
висуває припущення; тільки будує план перевірки; вирішує завдання |
робить висновки |
бере участь у висновках |
Прикладом може бути фрагмент стенограми уроку на тему «Загальні відомості про трансформатори», де в процесі викладу нового матеріалу викладач на підставі наявних знань й умінь вибудовує проблему і вирішує її разом з учнями.
Викладач: Отже, ми встановили, що передача електроенергії від місця її виробництва до місця споживання з найменшими витратами є важливою проблемою. Особливо актуальною вона є в Україні, якщо зважати на те, що ми маємо не дуже великі запаси вугілля й інші енергоносії купуємо за кордоном. При передачі енергії по проводах неминучими є її втрати, марні витрати, пов'язані з нагріванням провідників. Завдання полягає в тому, щоби зменшити ці витрати в масштабі країни, і тоді це обернеться значною економією. Як же зменшити втрати енергії?
Учень: Треба вибрати провід із малим питомим опором.
Викладач: Давайте внесемо в наші пошуки відому систему. Спочатку з'ясуємо, від яких чинників залежать втрати енергії, а потім поміркуємо над тим, як можна на них уплинути. Отже, від яких величин залежать теплові втрати енергії в проводі?
Учень: Ці втрати визначаються законом Джоуля-Ленца: Q = І×R. Втрати енергії залежать від сили струму в проводі й опору провідника.
Викладач: Як же зменшити втрати?
Учень: Можна або зменшити силу струму в проводах, або зменшити їхній опір, або зробити і те, й інше.
Таким чином, виникла альтернатива: який із цих способів є більш доцільним?
У процесі вирішення проблеми учні за допомогою викладача дійшли висновку, що найбільш вигідним способом зниження електричних утрат є зменшення сили струму в лінії електропередачі.
Вирішення проблемної ситуації приводить до окремої проблеми. Як зменшити силу струму і при цьому зберегти величину переданої потужності? Її учні вирішують досить легко, оскільки формула для обчислення потужності в електричному ланцюзі більшості з них добре відома. Для проблемного навчання електротехніці в професійно-технічних училищах типовою є система навідних запитань, складених таким чином, щоб підвести учнів До вирішення поставленої проблеми.
Число таких питань звичайно зменшується в міру розвитку в учнів навичок самостійної роботи і зростання їхньої пізнавальної активності.
