5) Державно приване парнерство .

На сьогодні питання щодо регулювання державно-приватного партнерства закріплено крім Закону про державно-приватне партнерство, також у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державної підтримки здійсненню державно-приватного партнерства» від 17 березня 2011 року №279, Постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації здійснення державно-приватного партнерства» від 11 квітня 2011 року №384, Постанові Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства від 11 квітня 2011 року №384. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання держав-но-приватного партнерства, розглянуті в наукових публікаціях ві-тчизняних вчених (В.М.Вакуленко, О.В.Берданова, Н.Г.Діденко, Н.А.Сич, А.Ф.Ткачук, І.О.Федіва, Є.О.Фишко та ін.), містять такі аспекти як: актуальні проблеми теорії і практики державного управ-ління і соціального партнерства, форми державно-приватного парт-нерства та ін.

Закон від 01.07.2010р. «Про державно-приватне партнерство»

Ст..1Визначення та ознаки державно-приватного партнерства

1. Державно-приватне партнерство - це співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповіднихдержавних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами.

На стороні приватного партнера у договорі, що укладається в рамках державно-приватного партнерства, можуть виступати декілька осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами. Такі особи несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими договором, що укладається в рамках державно-приватного партнерства.

Особливості участі на стороні приватного партнера декількох осіб у конкурсах на визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства визначаються Кабінетом Міністрів України.

До ознак державно-приватного партнерства належать:

А)забезпечення вищих техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера;

Б)довготривалість відносин (від 5 до 50 років);

В)передача приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення державно-приватного партнерства;

Г)внесення приватним партнером інвестицій в об'єкти партнерства із джерел, не заборонених законодавством.

Ознаки згідно з конспектом:

- Сторони (носій публічних інтересів, реставруючи приватного бізнесу)

- Суспільна необхідність в реалізації складного та довгострокового проекту для успішного здійснення якого суб'єкту недостатньо можливостей.

- Партнерських або рівноправний характер відносин учасників

- Наявність у сторін спільної мети та чітко визначеного публічного інтересу певного рівня домінування якого компенсується наданням підтримки

- Об'єднання активів та управлінського досвіду учасників державно-приватного партнерства

- Опосередкування відносин за допомогою правових документів

- Дотримання справедливості при розподілі ризиків між сторонами та їх участі в використання від такого партнерства результатів

- Це не будь-яка співпраця, а тільки та що зумовлена суспільною необхідністю

Стаття 4. Сфери застосування державно-приватного партнерства

1. Державно-приватне партнерство застосовується в таких сферах:

-пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування, крім таких, що здійснюються на умовах угод про розподіл продукції;

-виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу;

-будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури;

-машинобудування; -збір, очищення та розподілення води; -охорона здоров'я;

туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт; -забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем; - оброблення відходів; -виробництво, розподілення та постачання електричної енергії; -управління нерухомістю.

2. Державно-приватне партнерство може застосовуватися в інших сферах діяльності, крім видів господарської діяльності, які відповідно до закону дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам та організаціям. Державно-приватне партнерство застосовується з урахуванням особливостей правового режиму щодо окремих об'єктів та окремих видів діяльності, встановлених законом.

Стаття 5. Форми здійснення державно-приватного партнерства

1. У рамках здійснення державно-приватного партнерства відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів України можуть укладатися договори про:

концесію;

спільну діяльність;

інші договори.

Істотні умови договорів, що укладаються в рамках здійснення державно-приватного партнерства, мають відповідати вимогам, встановленим законами України

З конспекту:

Існує дві форми А)договірна наприклад укладання договору консесіі Б) корпоративна або інституційна (шляхом створення госп. Організацій)

Професор затонацька Т.Г. у своїй статі виділяє три форми:

1. Традиційна _ держава залучає бізнес до спільного рішенн проблеми обслуговування потреб суспільства на основі партнерства. 2) інвестиціана – спільне інвестування переважно в інфраструктурні проекти. Ця форма взаємодії має стратегічну спрямованість, основною метою є стимулювання економічного росту. 3) науково-освітня – нові напрямки розвитку в національному, міжнародному та глобальному масштабах в умовах глобалізації виробництва та інтернаціоналізації капіталу.

Об'єкти державно-приватного партнерства - об'єкти, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим.

2. Об'єктами державно-приватного партнерства можуть бути:

існуючі, зокрема, відтворювані (шляхом реконструкції, модернізації, технічного переоснащення) об'єкти, у тому числі ділянки надр;

створювані чи придбані об'єкти.

3. Передача об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, приватному партнеру для виконання умов договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, не зумовлює перехід права власності на ці об'єкти до приватного партнера.

Такі об'єкти підлягають поверненню державному партнеру після припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Право власності на об'єкти, що добудовані, перебудовані, реконструйовані в рамках державно-приватного партнерства, належить державному партнеру.

1. Фінансування державно-приватного партнерства може здійснюватися за рахунок:

фінансових ресурсів приватного партнера;

фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;

коштів державного та місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством