10. Розрізняють позитивну і нормативну макроекономіку.

Позитивна макроекономіка має на меті пояснення сутності економічних процесів і явищ, що відбуваються, і вироблення рекомендацій з економічної політики на основі аналізу реальних економічних параметрів. Тобто позитивна макроекономіка має справу з аналізом економічних фактів і ставить за мету побудову економічних моделей, вільних від суб'єктивних суджень. Твердження позитивної макроекономіки можуть бути статистично підтверджені або спростовані. Наприклад, типове позитивне судження: “доходи державного бюджету знаходяться в прямій залежності від ставки прибуткового податку”.

Нормативна макроекономіка виражає світоглядні, ідеологічні принципи, постулати і настанови економічної поведінки, які служать основою для оцінки бажаності тих або інших результатів економічної діяльності. Тобто нормативна макроекономіка являє собою сукупність суб'єктивних суджень про те, як повинна функціонувати економіка. Так, наприклад, твердження типу “бідні не повинні сплачувати податки”, “оподатковування повинно будуватися за прогресивною шкалою” є нормативними.

Позитивні і нормативні судження в макроекономіці достатньо тісно взаємозалежні. З одного боку, позитивна теорія є основою для вибору основних нормативних тверджень, з іншого боку – нормативні постулати за певних умов можуть послужити основою для створення нової або спеціальної макроекономічної концепції. Крім того, у макроекономіці, у силу специфіки її предмета, позитивний аналіз найчастіше будується на суб'єктивних оцінках вихідних постулатів економічного розвитку і поведінки економічних суб'єктів.

11. Двофакторний кругообіг.

В основі макроекономічного аналізу лежить найпростіша модель кругових потоків. В моделі тільки дві категорії економічних агентів — домогосподарства і фірми, немає державного втручання, модель замкнена (рис. 1. 3.). Доходи одних економічних агентів — це витрати інших: – споживчі витрати на придбання товарів — доходи фірм від реалізації готової продукції; – витрати фірм на оплату ресурсів — доход домогосподарств (заробітна плата, рента тощо). В двосекторній моделі утворюються два потоки: реальний «ресурси — товари» і грошовий «витрати — доходи» — здійснюються одночасно в протилежних напрямках. Потік характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за визначений період часу. В моделі: потоки продукції, витрат, доходів. Запас — це величина, яку використовують для виміру показника на конкретний момент часу, на визначену дату. В економіці існує певний взаємозв'язок між показниками потоку і запасу: – запас дорівнює накопиченим за визначений період потокам; – потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду. Взаємозв'язок потоку і запасу представлено в таблиці (1. 1.) Для закритої економіки (без держави і закордону) величина загального обсягу виробництва товарів та послуг в грошовому вимірі дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств. Доходи дорівнюють сукупним споживчим витратам, або Y = C.

12. Трьохфакторна У попередній моделі Y = C, але частину доходу домогосподарства схильні зберігати: Y = C + S. Заощадження (S) — накопичення у вигляді готівки, вклади в банк, покупка акцій, облігацій та інших цінних паперів. З іншого боку, фірми витрачають більше, ніж отримують від реалізації продукції, так як крім оплати ресурсів необхідно здійснити інвестиції. Інвестиції— це всі витрати, які безпосередньо сприяють збільшенню сукупної величини накопиченого в економіці капіталу. Це інвестиції в основний капітал (виробниче обладнання, комплектуючі, виробничі будівлі тощо), в товарно-матеріальні запаси (запаси сировини, накопичення запасів нереалізованої продукції). Таким чином, оскільки домогосподарства витрачають менше в порівнянні з величиною доходів, а фірми — більше в порівнянні з виручкою, то в моделі з'являються фінансові ринки. Під фінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вони переміщують значну частину заощаджень, перетворюючи їх в інвестиції. Інша частина переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірм шляхом придбання акцій, облігацій тощо (рис. 1. 4.). В даній моделі рівновага має вигляд: Y = C + S = C + I, або S = I. Чи завжди заощадження дорівнюють інвестиціям, і відповідно сукупні витрати дорівнюють національному продукту? Навіть якщо заощадження не дорівнюють інвестиціям, і система не є рівноважною, національний продукт завжди дорівнюватиме величині фактичних витрат. Роль балансу при цьому виконують інвестиції в товарно-матеріальні запаси: якщо S > І, то збільшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси; якщо S < І, то зменшуються незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

13. Багато факторна

Під державним сектором розуміються як центральні так і місцеві органи влади. Державний сектор пов'язаний з економічною системою через: – чисті податки, тобто податкові надходження від домогосподарств за мінусом державних трансфертних виплат (Т); – державні видатки (G); – державні позики, які здійснюються при наявності дефіциту державного бюджету (G > Т); – державні заощадження, які здійснюються при наявності надлишку бюджету (G < Т) (рис. 1.5). Введення державного сектору не порушує рівноваги, оскільки: 1) з точки зору доходів: доход розподіляється не тільки на споживання (С) і заощадження (S), але і сплату податків (T): Y = C + T + S; 2) існує три види витрат на товари і послуги — споживчі, інвестиційні і державні, тобто з точки зору витрат (або національного продукту): Y = С + 1 + G; Y = C + T + S = C + I + G.