8.1 Політика управління інвестиціями на підприємстві
Інвестиції – це всі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладених в об'єкти підприємницької діяльності, у результаті яких створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестор – це підприємство, яке здійснює інвестиційну діяльність.
Інвестиційна політика – це частина загальної фінансової стратегії підприємства, що заключаеться у виборі й реалізації найбільш ефективних шляхів розширення активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.
Метою інвестиційної політики є забезпечення ефективних шляхів, які дозволять розширити активи підприємства для збільшення його ринкової вартості. У ході здійснення інвестиційної політики на підприємстві проводяться наступні послідовні заходи:
– формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності зі стратегією його економічного розвитку;
– дослідження й облік умов зовнішнього інвестиційного середовища й коньюктури інвестиційного ринку;
– пошук окремих об'єктів інвестування й оцінка їх відповідності інвестиційної діяльності підприємства;
– забезпечення високої ефективності інвестицій;
– забезпечення мінімізації фінансових ризиків. Досліджується ризик не одержання очікуваного доходу або втрати інвестованого капіталу. Вибираються найменш ризикові інвестиційні проекти. Прогнозується вплив здійснення інвестиційних проектів на фінансову стабільність і платоспроможність підприємства;
– забезпечення ліквідності інвестицій;
– визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів і оптимізація структури джерел фінансування інвестиційних проектів;
– формування й оцінка інвестиційного портфеля підприємства, тобто сукупності інвестиційних проектів, які підприємство планує здійснювати;
– забезпечення шляхів реалізації інвестиційних програм.
Інвестиційна політика, що проводиться на підприємстві, охоплює наступні напрямки:
– реальні інвестиції, тобто капітальні вкладення в основні фонди;
– фінансові інвестиці;
– інноваційні інвестиції, тобто вкладення в нематеріальні активи, які забезпечують впровадження наукових досягнень у практичну діяльність підприємств.
8.2 Управління реальними інвестиціями
Реальні інвестиції на підприємстві здійснюються в таких напрямках:
– придбання цілісного майнового комплексу, що здійснюється в ході виробничої або регіональної диверсифікації, тобто розширення, діяльності підприємства;
– нове будівництво - здійснюється в ході галузевої або регіональної диверсифікації діяльності підприємства;
– реконструкція – переобладнання діючих потужностей за комплексним планом з метою збільшення виробничих потужностей підприємства, поліпшення якості або заміни номенклатури, продукції що випускається, поліпшення умов праці й охорони навколишнього середовища;
– модернізація й технічне переозброєння - заключається в удосконалюванні й приведенні основних фондів підприємства до сучасного рівня шляхом впровадження конструктивних змін, заміни вузлів, установлення пристосувань механізації й автоматизації виробничих процесів і праці;
– придбання окремих об'єктів матеріальних активів у зв'язку з їхнім відновленням через фізичне зношування або у зв'язку зі збільшенням чисельності працюючих.
Оцінка ефективності інвестиційних проектів здійснюється за наступними показниками:
– чистий наведений дохід – це кінцевий ефект від здійснення інвестиційного проекту в абсолютній сумі. Цей показник являє собою різницю між сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту, наведеного до справжньої вартості шляхом дисконтування, і сумою коштів, інвестованих у даний проект. Недоліком оцінки ефективності проекту по цьому показникові є використання незмінної дисконтної ставки, яка застосовується для дисконтування на тривалий період часу. Фактично ця ставка може змінюватися.
NPV = ДП – ІС, (1.22)
де NPV – чистий наведений дохід від реалізації інвестиційного проекту;
ДП – дискинтований чистий грошовий потік за весь період експлуатації інвестиційного проекту;
ІС – сума коштів, інвестованих у проект, і дисконтова них при здійсненні інвестицій у різний час.
– індекс прибутковості інвестиційного проекту розраховується як відношення суми чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту, наведеного до справжньої вартості шляхом дисконтування, до суми коштів, інвестованих у даний проект. Якщо індекс прибутковості проекту менше, чим 1,0, то такий проект є недоцільним.
ІД = ДП / ІС, (1.23)
де ІД – індекс прибутковості інвестиційного проекту.
– період окупності інвестиційного проекту обчислюється як відношення суми коштів, інвестованих у даний проект до середньої суми дисконтованого чистого грошового потоку за певний період (місяць або рік). При тривалому періоді окупності проекту зростає інвестиційний ризик від його здійснення. Недоліком даного показника є те, що він не враховує суму грошового потоку після періоду окупності, а ця сума може бути досить значна.
ПО = ІС / ДП n , (1.24)
де ПО – період окупності інвестиційного проекту;
ДП n – середня сума дисконтованого чистого грошового потоку за певний період часу (місяць, рік).
– внутрішня норма прибутковості інвестиційного проекту (ІRR) — це ставка, що досягається в разі, коли теперішня вартість майбутніх грошових потоків від інвестицій після оподаткування дорівнює теперішній вартості інвестицій.
Це можна передати таким рівнянням:
(1.25)
де ІRR = r — внутрішня ставка прибутковості.
При k = r ЧТВ = 0.
ІRR враховує вартість грошей у часі і встановлює норму прибутковості інвестицій.
Критеріями оцінки інвестиційних проектів є:
– ефективність інвестиційного проекту. При цьому розраховані вище показники по різних проектах зводяться в аналітичну таблицю, ранжуються, і вибирається найбільш ефективний, з погляду ефективності інвестицій, проект, тобто виходячи з індексу його прибутковості;
– фінансові ризики інвестиційних проектів. Тут розглядається в основному ризик не одержання доходу, тобто показник чистого грошового потоку;
– ліквідність інвестиційного проекту оцінюється в основному на підставі періоду інвестування до початку експлуатації об'єкта, тобто по показникові період окупності інвестицій.