7.4 Ефект фінансового важеля й фактори що його визначаюбть

Основним механізмом максимізації рентабельності собственногокапитала є "фінансовий важіль". Фінансовий важіль (леверидж) характеризує рівень використання підприємством позикового капіталу, який впливає на зміну рентабельності власного капіталу.

Приріст рентабельності власного капіталу (%) за рахунок додатково створюваного прибутку на власний капітал при використанні позикового капіталу визначається ефектом фінансового важеля:

ЄФВ=(1-СП_пр)*(ВР_а-СПК)* (1.21)

де ВР_а – валова рентабельність активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ПК і ВК - середня сума позикового й власного капіталу підприємства.

У формулі для ефекту фінансового важеля, можна виділити 3 складові:

1) Податковий коректор фінансового важеля (1 – СП_пр), який показує, у якому ступені проявляється ефект фінансового важеля залежно від оподаткування прибутку.

2) Диференціал фінансового важеля ДФВ = (ВРа - СПК). Диференціал фінансового важеля формує позитивне значення ефекту фінансового важеля тільки в тому випадку, якщо валова рентабельність активів ВРа перевищує середню вартість позикового капіталу.

Чим вище позитивне значення диференціала фінансового важеля, тим більше ефект фінансового важеля.

Так, у період погіршення кон'юнктури фінансового ринку вартість позикового капіталу може зрости й перевищити валову рентабельність активов. Крім того, зниження фінансової стабільності підприємства при зростанні частки позикового капіталу приводить до збільшення ризику його банкрутства. Це змушує кредиторів підвищувати ставку відсотка за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик.

При певному рівні фінансового ризику (а відповідно й величині загальної ставки відсотка за кредит) диференціал фінансового важеля стає негативною величиною. У цьому випадку рентабельність власного капіталу буде менше рентабельності активів, тому що частина прибутку, генерируемой ВК, буде йти на обслуговування позикового капітала по високих ставках відсотка за кредит.

3) Коефіцієнт фінансового важеля (ПК / ВК) збільшує позитивний або негативний ефект фінансового важеля, одержуваний за рахунок відповідного значення його диференціала. При позитивному значенні диференціала фінансового важеля збільшення коефіцієнта фінансового важеля викликає приріст рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала фінансового важеля зростання коефіцієнта фінансового важеля приводить до зниження рентабельності власного капіталу.

7.5 Оптимізація структури капіталу

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення власного й позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективна збалансованість між рентабельністю власного капіталу й фінансовою стабільністю підприємства, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.

Процес оптимізації структури капіталу здійснюється по наступних етапах:

1. Аналіз капіталу підприємства спрямований на виявлення тенденцій зміни обсягу й складу капіталу в предплановом періоді і їх впливу на фінансову стабільність підприємства й ефективність використання капіталу.

2. Оцінка факторів, що визначають формування структури капіталу. Не існує єдиного ефективного співвідношення власного капіталу й позикового капіталу не тільки для однотипних підприємств, але навіть і для одного підприємства на різних стадіях його розвитку й при різній кон'юнктурі товарного й фінансового ринків. Облік факторів кон'юнктури товарного й фінансового ринків дозволяє цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови його найбільш ефективного використання на підприємстві.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рента-бельности власного капіталу може бути виконана на основі різноманітних розрахунків з використанням механізму фінансового важеля.

4.Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості заснована на оцінці вартості власного й позикового капіталу при різних умовах його залучення шляхом різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансового ризику пов'язана з вибором джерел фінансування різних частин активів підприємства. У цих цілях усі активи підрозділяються на 3 групи:

– необоротні активи. Фінансування необоротних активів здійснюється за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу;

– постійна частина оборотних активів - не залежить від сезонних і інших коливань обсягу операційної діяльності й не пов'язана з формуванням запасів сезонного зберігання, дострокового завезення й цільового призначення. Вона розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для поточної операційної діяльності;

– змінна частина оборотних активів - пов'язана із сезонним зростанням обсягу реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди товарних запасів сезонного зберігання й дострокового завезення;

Існують 3 підходи до фінансування різних груп оборотних активів:

Помірний підхідзаключаеться в тому, що постійна частина оборотних активів фінансується за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу, а змінна частина оборотних активів – за рахунок короткострокового позикового капіталу.

Консервативний підхід заснований на тому, що вся постійна частина оборотних активів і частина змінних оборотних активів фінансуються за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу й лише частина змінних оборотних активів фінансується за рахунок короткострокового позикового капіталу.

Агресивний підхід заснований на тому, що вся змінна частина оборотних активів і частина постійних оборотних активів фінансується зарахунок короткострокового позикового капіталу, і лише частина постійних оборотних активів фінансується за рахунок власного капіталу й довгострокового позикового капіталу.

6. Формування показника цільової структури капіталу. Границі максимально рентабельної й мінімально ризикованої структури капіталу визначають поле вибору значень параметрів структури капіталу на плановий період. У процесі цього вибору враховуються фактори, що характеризують особливості господарської діяльності підприємства. На цій основі формується цільова структура капіталу підприємства на майбутній період.

Темa 8. Упpaвління інвеcтиціями

План:

8.1 Політика управління інвестиціями на підприємстві.

8.2 Управління реальними інвестиціями.

8.3 Управління фінансовими інвестиціями.

8.4 Управління інноваційними інвестиціями.