43. Пожежонебезпечні властивості та особливості речовин та матеріалів

Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх здатність до виникнення і по­ширення горіння.

Показниками пожежовибухонебезпеки є: група горючості; тем­пература спалаху; спалах; температура само спалахування, темпе­ратура самозаймання, температурні межі поширення вогню і ін.

За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи: негорючі (неспалимі), важкогорючі (важко спалимі), горючі (спалимі).

Температура спалахування — це та найменша температура речовини, при якій вона займається від джерела спалахування і про­довжує горіти після його вилучення.

Температура самоспалахування — це найменша температура навколишнього середовища, за якої в результаті подальшого само­окислення спостерігається самоспалахування речовини.

Температурні межі поширення полум'я — це температури ре­човини, за яких в окислюваному середовищі вона утворює концен­трації, що дорівнюють нижній та верхній концентраційній межі по­ширення полум'я (відповідно НКМП та ВКМП).

Самозаймання — це процес горіння, який виникає від теплоти, що утворюється в речовині внаслідок теплових, біологічних або фізикохімічних процесів.

Умови, необхідні для виникнення процесу самозаймання, — це достатня подрібненість горючої речовини, легка її горючість, ве­лика поверхня окислення і виділення такої кількості теплоти, що перевищує розсіювання її в зовнішнє середовище.

44. Класифікація галузевих об’єктів за їх вибуховою та пожежною небезпекою

Пожежне навантаження — це кількість теплоти, яка може ви­ділитися при повному згорянні всіх матеріалів, що знаходяться в приміщенні, включаючи поверхні стін, перегородок, підлог та^-стель. Питоме пожежне навантаження — пожежне навантаження на м площі (для будівель і споруд — на м² підлоги).

До будівель категорії А відносять склади балонів зі стиснутим горючим газом, бензосклади, насосні станції по перекачці рідини з температурою спалаху до 28°С, а також малярні цехи, де викорис­товуються нітрофарби, лаки та нітроемалі, склади карбіду кальцію, ацетиленові станції.

До категорії Б належать насосні станції по перекачці рідин з температурою спалаху 28...61 °С, кисневі станції, малярні цехи, де використовують оліфу та олійні лаки, балони з киснем, склади легко­займистих і горючих рідин з температурою спалаху від +28 до 120°С (газ, нафта, скипидар, смола та ін.).

До категорії В належать паливо-мастильні склади, автогаражі,. лісопильні, деревообробні, столярні, лісотарні, смолоперегінні заво­ди, склади термоізоляційних і рулонних горючих матеріалів, склади горючих будівельних матеріалів.

До категорії Г належать кузні, газогенераторні станції, котельні, пічні відділення, ливарні, зварювальні, термічні, автомобільні гаражі, депо.

До категорії Д належать механічні цехи холодної обробки ме­талу, повітродувні, компресорні станції, слюсарні, склади металу.

45. Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон галузевих об’єктів

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон галузевих об'єктів здійснюється згідно правил улаштування елект­роустановок (ПУЕ) з метою виключення можливості виникнення пожежі.

Згідно з ПУЕ пожежонебезпечною зоною називається простір у середині і навколо приміщення (зовнішньої установки або навколо неї), в межах якого постійно або періодично обертаються горючі речовини як при нормальному технічному процесі, так і при його порушенні. Ці зони у разі використання із них електроустаткування поділяються на чотири класи: П-І, П-ІІ, П-IIа, П-ІІІ.

Вибухонебезпечною зоною називається приміщення або об­межений простір в ньому, де є у наявності чи здатні утворюватися вибухонебезпечні суміші. Виходячи із характеристики вибухонебезпеки ці зони поділяються на шість класів; В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа.