- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота №1 вивчення режимів руху рідини вступ
- •1. Основні теоретичні відомості
- •2. Лабораторна установка
- •3. Методика проведення дослідів
- •4. Обробка дослідних даних
- •Лабораторна робота № 2 дослідне вивчення рівняння д. Бернуллі вступ
- •1. Основні теоретичні відомості
- •2. Лабораторна установка
- •3. Методика проведення дослідів
- •4. Обробка дослідних даних
- •1.3. Витратоміри змінного перепаду тиску із звужувальними пристроями та іншими гідравлічними опорами.
- •1.4. Ротаметри.
- •1.5. Точність вимірювання витрати.
- •2. Лабораторна установка
- •3. Методика проведення дослідів
- •4. Обробка дослідних даних
- •5. Контрольні запитання
- •Список літератури
3. Методика проведення дослідів
1. Відкривши вентиль 3, промити трубопровід 2 і видалити повітря з імпульсних трубок, що сполучають штуцери відбору тиску з диференціальним манометром (п’єзометрами) 4.
2. За допомогою вентиля 3 встановити початкову витрату води в системі.
3. При
сталому режимі виміряти об'єм
води, що витікає з трубопроводу 2, за
допомогою мірника 5, а також час
його заповнення.
4. Одночасно
виміряти висоти
стовпчиків води в обох колінах
диференціального манометра (п’єзометрах).
При невеликих коливаннях показів, що
відповідають одній витраті, їх усереднюють.
5. Виміряти
температуру
води.
Спостереження повторюють при 6–8 значеннях витрати води в трубопроводі, заносячи дані до таблиці 3.1.
4. Обробка дослідних даних
Для визначення відповідності показів градуйованого витратоміру значенням витрати рідини необхідно для кожного досліду обчислити:
1) різницю
гідростатичних напорів на перетворювачі
витрати (діафрагмі)
;
2) об'ємну
витрату рідини в трубопроводі
;
3) значення
коефіцієнтів витрати
;
4) число
Рейнольдса
,
де
;
–
внутрішній
діаметр трубопроводу;
–
кінематична в’язкість води (обирається
в залежності
від температури
по табл.1.3
лабораторної
роботи
№1).
Результати спостережень Таблиця 3.1
Параметр |
Позначення |
Одиниці |
Номер досліду |
|||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|||
Відлік по лівому коліну дифманометру |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відлік по правому коліну дифманометру |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Об’єм води |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Час |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Температура |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розрахункові дані занести до табл.3.2
Результати розрахунків Таблиця 3.2
Величина |
Позначення |
Одиниці |
Номер досліду |
|||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|||
Різниця відліків по п’єзометрам |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Об’ємна витрата |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коефіцієнт витрати |
|
— |
|
|
|
|
|
|
|
|
Середня швидкість |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кінематична в’язкість |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Число Рейнольдса |
|
— |
|
|
|
|
|
|
|
|
На
підставі отриманих даних побудувати
графіки залежностей
,
,
апроксимуючи дослідні точки плавними
кривими. Першим графіком, який називається
градуювальним
графіком витратоміру,
можна користуватися надалі для визначення
витрати рідини в гідросистемі по
виміряному перепаду висот
у П-подібному диференціальному манометрі
(п’єзометрах). По другому графіку можна
визначити граничне значення числа
Рейнольдса
як
найменшу
величину
,
при якій настає постійність коефіцієнта
.
Значення
відповідає нижній границі квадратичної
зони турбулентного руху рідини у
витратомірі. Всі обчислення, виконані
на окремих листах, а також графіки
прикласти до таблиць журналу лабораторних
робіт.
