5. Транспортне обслуговування виробництва

Під вантажним потоком розуміють кількість вантажів, які пе­реміщуються в певному напрямі між окремими пунктами. Величина вантажопотоку виражається натуральними вимір­никами: тоннами, метрами, кубометрами, штуками.

Розрізняють зовнішні та внутрішні вантажопотоки, зовніш­ні — це вантажопотоки відправлення вантажів.

Розміри окремих вантажопотоків можуть бути визначені згідно з виробничою програмою та відповідними нормами витрат матеріа­лів, напівфабрикатів, палива з урахуванням норм на відходи.

Величина зовнішніх вантажопотоків прибуття вантажів ви­значається за даними відділу збуту. Величина та напрями міжце­хових вантажопотоків визначаються за маршрутними картами, спеціальною відомістю «розцеховкою», відомістю матеріалів.

Сума зовнішніх вантажопотоків створює зовнішній вантажо­оборот, а внутрішніх — внутрішній вантажооборот.

Вантажооборотом заводу або цеху називають кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час (рік, квартал, місяць, зміну). Вантажооборот підприємства дорівнює сумі окремих вантажопотоків. Для раціональної організації транспортного господарства на підприємстві потрібно скласти номенклатурну таблицю всіх ван­тажів, згрупувавши їх за такими ознаками: однорідність та ступінь транспортоздатності за маршрутами транспортування та витратами транспортних засобів. Для визначення загального вантажообороту підприємства і вантажопотоку між окремими цехами та дільницями складається шахова відомість вантажообороту підприємства та діаграми (схе­ми) вантажопотоків. Спочатку розраховується вантажооборот для кожного цеху, а потім для всього заводу.

Техніко-економічне планування полягає в розробці річних, квартальних і місячних планів за такими розділами: виробнича програма; чисельність, заробітна плата; собівартість.

Вихідними даними для розробки виробничої програми цеху є:

- за зовнішніми перевезеннями - плани матеріально-техніч­ного забезпечення, комплектування й кооперування, плани реалі­зації продукції (збуту), капітального будівництва;

- за внутрішніми перевезеннями - виробнича програма об­слуговуваних цехів згідно зі схемою вантажоперевезень, що діє на підприємстві;

- дані про наявний склад транспортних засобів;

- графіки технічного обслуговування та ремонту транспорт­них засобів;

- нормативи трудових і матеріальних витрат на основні види транспортних, навантажувально-розвантажувальних операцій.

Виробнича програма транспортного цеху складається з обся­гів послуг у натуральному та вартісному вираженні.

До складу номенклатурного плану можуть належати такі види робіт і послуг: доставка матеріально-технічних цінностей на підприємство; транспортування готової продукції підприємства до місця навантаження або до споживача; внутрішньовиробничі вантажопотоки; навантажувально-розвантажувальні роботи; технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів і механізмів, інші роботи та послуги.

Обсяги навантажувально-розвантажувальних робіт планують­ся в тоннах із відокремленням затрат часу механізованих робіт у машино-годинах і ручних робіт у нормо-годинах (людино-годи­нах). Підстави для планування обсягів ремонтних робіт такі: графіки технічного обслуговування та ремонту транспорту; графік випуску транспорту на лінію; листки обліку технічного обслуговування та ремонту транспорту; норми пробігу до першого капітального ремонту, тис. км.; норми міжремонтного пробігу, км.

Для вартісного оцінювання планових обсягів транспортних і планово-ремонтних робіт застосовуються тарифи, розроблені на базі єдиних тарифів, за­стосовуваних для спеціалізованих транспортних господарств, або спеціально розроблено внутрішні ціни однієї машино-години.

Потрібна кількість водіїв за професіями та видами робіт визначається відношенням загального планового фонду часу до планового фонду часу роботи одного робітника. Для розрахунку чисельності водіїв на зовнішніх перевезеннях можна використати формулу:

Ч_в =

де N_а - середньоспискова кількість автомашин;

t_н - час знаходження машини в наряді, год;

t_п.ч - підготовчий час (0,3 год);

Ф_р - річний фонд часу роботи одного робітника, год.

Явочна чисельність кранівників, стропувальників, чергових слюсарів розраховують так:

Ч_к =

де N_y - кількість одиниць обслуговуваного устаткування;

КЗМ - число змін роботи;

НО - норма обслуговування робочих місць одним робітником.

Потрібну кількість навантажувальників можна визначити за формулою:

Ч_н =

де А_нр - плановий обсяг навантажувальних (розвантажувальних) робіт за рік, т;

t - трудомісткість навантаження (розвантаження) 1 т, нормо-год.

План собівартості продукції (робіт, послуг) містить у собі: собівартість окремих видів робіт і послуг; кошторис витрат на виробництво.

Об'єктом калькулювання собівартості в транспортному цеху є основні види робіт і послуг, що їх виконує цех.

Планова собівартість одиниці вантажу визначається окремо за видами транспорту діленням планового кошторису витрат по цеху на кількість тонно-кілометрів або тонн перевезених вантажів. Так само визначається собівартість одиниці інших видів робіт і послуг.

Планування кошторису витрат виробництва транспортного цеху в цілому проводять так само, як і в основному виробництві, але за скороченим переліком статей витрат.

Витрати на утримання та експлуатацію транспортних засобів розраховуються згідно з установленими нормами та нормативами підставі загальнодержавних норм витрат мастил, палива, автопокришок, розміру амортизаційних відрахувань залежно від марки машини і класу доріг, балансової вартості або пройденого шляху.

Витрати пального для вантажного та легкового автотранспорту, автобусів, спеціальних машин роз­раховуються згідно з загальнодержавними нормами витрат на 100 кілометрів пробігу, додатковими витратами на 100 тонно-кілометрів вантажообороту для вантажних автомобілів і спецмашин із вантажем (додаткові витрати для самоскидів і спецмашин за числом поїздок та залежно від умов експлуатації автотранс­порту взимку), витратами пального на внутрішньогаражні потре­би. Витрати пального на спецтранспорт, залежно від умов його експлуатації, обчислюються на основі пробігу та кількості від­працьованого часу.

Витрати мастильних матеріалів (моторне масло, трансмісійні мастила тощо) визначаються за установленими нормами у відсот­ках від планових витрат бензину та дизельного пального.

Послуги та роботи, які виконує транспортний цех для інших цехів основного та допоміжного виробництва, ураховуються і відносяться на собівартість їхньої продукції (через відповідні статті непрямих витрат) згідно з плановою цеховою собівартістю.

Кошторис витрат на транспортні, навантажувально-розванта­жувальні, а також ремонтні роботи складається на підставі кош­торисів на експлуатацію, утримання, ремонт кожного виду транспортних засобів і використання навантажувально-розванта­жувальних робіт. Розрахунок кошторису на утримання транспорт­них засобів проводять з огляду на планову собівартість робіт і послуг за окремими видами машин і механізмів.

Загальний кошторис витрат транспортного цеху визначається як сума кошторисів витрат на транспортні, навантажувально-роз­вантажувальні та ремонтні роботи та кошториси витрат на оплату послуг сторонніх організацій.