3. Методика розробки плану з праці та персоналу

Розглянемо решту етапів розробки плану з праці та персо­налу:

• планування продуктивності праці.

• планування потреби в персоналі.

• планування коштів на оплату праці.

1. Планування продуктивності праці

Продуктивність праці - це здатність працівників вигото­вляти певну кількість продукції (робіт) в одиницю часу. Рівень продуктивності праці характеризується такими основними пока­зниками як виробіток та трудомісткість.

Трудомісткість - це витрата живої праці на виробництво одиниці продукції або на виконання одиниці роботи, що розра­хується за формулою:

де Ф_од - кількість робочого часу, що витрачена на вироб­ництво продукції (реалізацію товару), людино-год.;

О - обсяг виготовленої продукції (реалізованого товару) за період часу, шт.

Повна трудомісткість продукції включає всі витрати праці на виробництво одиниці продукції. У залежності від характеру витрат розрізняють трудомісткість: виробничу, технологічну, обслуговування виробництва та управління.

Відношення нормативної трудомісткості до фактичної її величини називається коефіцієнтом виконання норм:

де Т_{рн -} нормативна трудомісткість;

Т_рф - фактична трудомісткість.

Виробіток вимірюється кількістю продукції, що виготов­лена в одиницю робочого часу (середньорічний, середньоденний і середньогодинний):

де Ф_заг - фонд робочого часу, що відпрацьований всіма працівниками підприємства за період (рік, день, годину), людино-год.;

де О - обсяг випуску продукції (обсяг товарообігу).

Виробіток також визначається кількістю продукції, що припадає на одного середньооблікового працівника (робітника):

Розрахунки показників продуктивності праці, як і визна­чення потреби в чисельності персоналу пов'язані з плановим фондом робочого часу.

При цьому розрізняють його наступні складові:

- календарний фонд робочого часу;

- плановий номінальний (максимально можливий) фонд робочого часу;

- плановий ефективний фонд робочого часу

Календарний фонд не враховує будь-які втрати робочого часу (невиходи на роботу з різних причин, а також святкові та вихідні). Він використовується при розрахунках планових пока­зників з праці та персоналу на підприємствах із безперервним виробництвом. Календарний фонд (рік, квартал, місяць) може бути розрахований як на одного працівника (в людино-днях або людино-годинах), так і на всю чисельність працівників. На його основі визначається номінальний фонд робочого часу.

Номінальний фонд — це максимально можливий для вико­ристання фонд робочого часу, що на плановий період визнача­ється як різниця між календарний фондом та кількістю днів: ви­хідних, святкових, щорічних відпусток.

Для визначення ефективного фонду робочого часу в пла­новому періоді складається баланс робочого часу (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Баланс робочого часу одного працівника в плановому періоді

Показники		Од. Виміру		Плановий період
Календарний фонд робочого часу		дні
Кількість неробочих днів, в тому числі:
Вихідні		дні
Святкові		дні
Щорічні відпустки		дні
Номінальний фонд робочого часу		дні
Невідпрацьовані всього в тому числі:		дні
Тимчасова непрацездатність	дні
Навчальні відпустки	дні
Неявки з дозволу адміністрації	дні
Прогули	дні
Явочний фонд робочого часу	дні
Тривалість робочого дня, год.	год
Ефективний фонд робочого часу, год.	год.

Розрахунок ефективного фонду робочого часу одного середньооблікового працівника здійснюється наступним чином:

1. Кількість календарних днів зменшується на кількість вихідних та святкових, отримана величина є номінальним фондом робочого часу.

2. Розраховується явочний фонд робочого часу (у днях) шляхом зменшення номінального фонду робочого часу на кількість невідпрацьованих днів з різних причин.

3. Визначається кількість робочих годин за день: з тривалості робочого дня (у годинах) віднімають можливі внутрішньозмінні втрати робочого часу та простої (у годинах);

4. Ефективний фонд робочого часу за рік (у годинах) розраховується як добуток кількості робочих годин за день та явочного фонду робочого часу (днів).