4. Методи контролю якості, аналізу дефектів і їхніх причин

Технічний контроль - це перевірка відповідності об'єкта встановленим технічним вимогам, складна і невід'ємна частина виробничого процесу.

Конт­ролю піддаються: матеріали, що надходять на підприємство - сировина, паливо, напівфабрикати, комплектуючі вироби; вироблені заготівки, деталі, складальні одиниці; готові вироби; устаткування, оснащення, технологічні процеси виго­товлення продукції.

Основні задачі технічного контролю полягають у забезпеченні випуску якісної продукції, у відповідності зі стандартами і ТУ, виявленні і попереджен­ні браку, проведенні заходів для подальшого підвищення якості виробів.

Склалися різноманітні методи контролю якості, які можна розбити на дві групи:

1. Самоперевірка чи самоконтроль - персональна перевірка і контроль оператором із застосуванням методів, установлених технологічною картою на операцію, а також із використанням передбачених вимірювальних засобів із дотриманням заданої періодичності перевірки.

2. Ревізія (перевірка) - перевірка, здійснювана контролером, що повинна відповідати змісту карти контролю технологічного процесу.

Організація технічного контролю полягає в:

- проектуванні і здійсненні процесу контролю якості;

- визначенні організаційних форм контролю;

- виборі і техніко-економічному обґрунтуванні засобів і методів контролю;

- забезпеченні взаємодії всіх елементів системи контролю якості продукції;

- розробці методів і систематичному проведенні аналізу браку і дефектів.

Залежно від характеру дефектів брак може бути поправним чи непоправним (остаточним). У першому випадку вироби після виправлення можуть бути використані за призначенням, у другому – виправлення технічної роботи неможливо чи економічно недоцільно. Установлюються винуватці браку і плануються заходи щодо його попередження.

При контролі якості продукції використовуються фізичні, хімічні й інші методи, які можна розділити на дві групи: руйнуючі і неруйнуючі. До руйнуючих методів відносяться такі випробування:

1. на розтягнення і стискання;

2. на удар;

3. при повторно-змінних навантаженнях;

4. твердості.

До не руйнуючих методів належать:

1. магнітні (магнітографічні методи);

2. акустичні (ультразвукова дефектоскопія);

3. радіаційні (дефектоскопія за допомогою рентгенівських і гамма- про­менів).

5. Статистичні методи контролю якості

Зміст статистичних методів контролю якості полягає в значному знижен­ні витрат на його проведення порівняно з органолептичними методами (візуа­льними, слуховими і т. п.).

Розрізняються дві області застосування статистичних методів у виробни­цтві:

• при регулюванні ходу технологічного процесу з метою утримання його в заданих рамках;

• при прийманні виготовленої продукції.

Для контролю технологічних процесів зважуються задачі статистичного аналізу точності і стабільності технологічних процесів і їхнього статистичного регулювання. При цьому за еталон приймаються допуски на контрольовані па­раметри, задані в технологічній документації, і задача полягає у твердому утриманні цих параметрів у встановлених межах. Може бути поставлена також задача пошуку нових режимів виконання операцій з метою підвищення якості кінцевого виробництва.

Для аналізу даних використовуються сім так званих статистичних інструментів чи методів контролю якості:

- розшаровування (стратифікація) да­них;

- графіки;

- діаграма Парето;

- причинно-наслідкова діаграма (діаграма Ісікави чи «риб'ячий кістяк»);

- контрольний листок і гістограма;

- діаграма розкиду;

- кон­трольні карти.