3. Військові традиції

Місце в суспільстві. Офіцерський корпус Української армії – це не замкнена каста військовиків, а кров від крові, плоть від плоті Українського народу. Саме в цьому шляхетність нашого офіцерства, саме тому Український народ довірив йому захист Вітчизни.

3.2. Служба народові. Офіцер служить всьому Українському народові, а не його окремій частині, об’єднанню громадян чи партії. Уся його військова кар’єра присвячена народові, його захисту, охороні та збереженню миру і спокою рідної землі.

3.3. Духовні засади. Духовною основою для українського офіцерства є традиції богатирів Київської Русі, козацтва, офіцерів попередніх поколінь. Офіцером не народжуються – ним стають один раз і на все життя.

3.4. Готовність та надійність. Офіцер – це серце і мозок війська. Він готовий до виконання свого службового обов’язку за будь-яких обставин та умов. Поразка – гірка ціна непрофесіоналізму командира, його особиста провина. Ворога перемагають розумом, умінням та волею.

Надійність – провідна особистісна чеснота офіцера. Він уміє не квапитися і не запізнюватися. Він завжди там, де потрібно. Єдність слова і діла, особистий приклад – це важливі складові успіху офіцера у навчанні та вихованні підлеглих. Здібність офіцера доводиться не судженнями, а діями.

3.5. Дисциплінованість та ініціатива. Ентузіазм, хоробрість та активність у досягненні кінцевої мети або виконанні повсякденних завдань – головні вимоги до офіцера. Він виконує завдання сумлінно, точно та вчасно попри всі перешкоди, труднощі, негаразди, що виникають. Мужність бойового офіцера – це його сміливі рішення, спроможність взяти на себе відповідальність.

3.6. Слово офіцера є законом. Вірність слову – незаперечна чеснота офіцера. Викладення офіцером фактів, його точка зору виходять із власних переконань, духовної цілісності. Чесне, відверте і послідовно висловлене слово офіцера стає для підлеглих законом поведінки.

3.7. Вести за собою підлеглих. На офіцера покладається особиста відповідальність за підлеглих, тому що їхнє життя довірив офіцерові Український народ. Командир гартує їх дух, моральні сили, веде за собою для досягнення перемоги. Справжній офіцер завжди поважає людську гідність і честь своїх підлеглих. Він уміє підкорятися, не принижуючи себе, командувати, не принижуючи підлеглих.

3.8. Піклування про підлеглих. Офіцер завжди стоїть на сторожі святого скарбу воїнського духу, в якому прихована таємниця успіху, воїнського щастя, перемоги. Командир, який виконує бойові завдання з найменшими втратами, вважається найкращим керівником, тому що він цінує людину, яка є основним елементом військової сили та боєздатності.

3.9. Лицарський дух. Ні за яких обставин не можна примусити офіцера змінити власні переконання, віру, зрадити Військовій присязі. Нехтувати духовними цінностями інших офіцер вважає нижчим своєї гідності. Офіцер – взірець лицарського ставлення до хворих, поранених, цивільного населення.

3.10. Офіцер – взірець для підлеглих. Офіцер – взірець як у дотриманні моральних норм поведінки, зовнішньому вигляді, так і у виконанні завдань, що безпосередньо стосуються його професійного обов’язку. Він уникає вульгарності, розбещеності, надмірного вживання алкоголю. Офіцер сумлінно і наполегливо зберігає та розвиває високі професійні якості та норми поведінки.

3.11. Уникнення втручання у політику. Офіцер Збройних Сил України уникає втручання у політику. Він підтримує національну політику держави та її інтереси незалежно від того, яка політична партія перебуває при владі.