1. Встановлення комуністичного режиму в Чехословаччині
Зраджена своїми західними союзниками (Мюнхенська угода 1938 р.), Чехословаччина стала одною з перших жертв фашистської агресії. Чехія і Моравія стали протекторатом Німеччини. Словаччина – проголошена незалежною і стала союзницею Німеччини. Карпатська Україна була окупована Угорщиною. Початок другої світової війни дав поштовх до розгортання масового антифашистського руху, в якому приймали участь майже всі політичні сили країни. У вересні 1941 р. ними був створений Центральний революційний національний комітет. У Лондоні знаходився емігрантський уряд на чолі з Бенешом. В Англії і СРСР були сформовані чехословацькі військові частини, які приймали участь у бойових діях в Африці, Західній Європі і на Східному фронті (з 1943 р.).
Наближення фронту до кордонів Чехословаччини привело до активізації антифашистських сил у середині країни. 29 серпня 1944 р. у Словаччині почалось національне повстання, яке очолювала Словацька національна рада, створена у 1943 р. Спочатку повсталим вдалось встановити контроль над всією Словаччиною. Керівний цент повстання знаходився у місті Банська-Бистриця.
Німеччина вдалась до рішучих дій для придушення повстання. І Чехословацький корпус (командував Людвіг Свобода) і радянські війська не зуміли подолати опір німецьких військ на Дукленському перевалі в Карпатах і з`єднатися з повсталими. Це дало змогу німецьким військам у жовтні 1944 р. придушити повстання.
Вступ радянських військ на територію ЧСР привело до утворення у січні 1945 р. Чеської національної ради, а у квітні уряду Національного фронту чехів і словаків, який очолив соціаліст З.Ферлінгер. У нього увійшло 7 комуністів, 3 соціал-демократи, і по 3 від національно-соціалістичної, народної і демократичної партій.
Завершилась антифашистська боротьба у країні Празьким повстанням. Перший післявоєнним президентом країни став Бенеш. Уряд був коаліційним. Влада на місцях перейшла до рук національних комітетів. Уряд національного фронту провів цілий ряд реформ загальнодемократичного характеру. Була конфіскована власність німців, яких за рішенням союзних держав було переселено в Німеччину, і тих, хто співробітничав з фашистами. У Словаччині було остаточно ліквідовано поміщицьке землеволодіння.
Вирішення загальнонаціональних завдань привело до загострення боротьби в середині Національного фронту.
У травні 1946 р. відбулись вибори у Законодавчі Збори, на яких КПЧ набрала 38 процентів голосів. 2 червня 1946 р. був сформований коаліційний уряд, який очолив лідер КПЧ К. Готвальд. В уряді комуністи очолили "силові" міністерства і запропонували програму широкої націоналізації.
Націоналізація привела до розколу в чехословацькому суспільстві, розгорілась гостра політична боротьба, яка була посилена дискусією навколо приєднання до "плану Маршалла". У цей момент у події втрутився Сталін, який примусив ЧСР відмовитись від участі в "плані Маршалла". Ці події стали одночасно і поразкою прозахідних сил, які уособлював у собі президент Бенеш. Цим відразу скористались комуністи для приходу до влади. У лютому 1948 р. вони, спираючись на армію, основна частина якої була сформована у СРСР, і на озброєну робітничу міліцію організували "озброєну" маніфестацію з гаслами усунути міністрів-капіталістів з уряду. У результаті збройного тиску 25 лютого 1948 р. з уряду були усунуті не комуністи, а 7 червня Бенеш подав у відставку. 14 червня президентом ЧСР став К.Готвальд – лідер КПЧ. В цей же час відбулось об`єднання соціал-демократів і КПЧ. Таким чином у до влади у Чехословаччині прийшли комуністи.