2.2. Оцінка стійкості роботи об’єкта проти впливу уражаючих факторів

Для розробки заходів підвищення і забезпечення стійкості роботи об’єктів у НС необхідно оцінити стійкість об’єкту проти впливу уражуючи факторів. Найбільш небезпечними для рослинництва є радіаційне і хімічне ураження.

Розглянемо методику оцінки уразливості об’єкта від радіоактивного забруднення і впливу хімічних засобів.

2.2.1. Оцінка стійкості об’єкта від радіоактивного забруднення

Оцінка починається з визначення максимальних очікуваних значень рівня радіації і дози проникаючої радіації.

За показник стійкості об’єкта приймається допустима доза радіації, яку можуть одержати люди за час робочої зміни.

Стійкість об’єкта проти радіаційного ураження можна оцінювати у такій послідовності.

Визначити :

• граничні рівні радіації (Р/год) на об’єкті , за яких можлива діяльність у звичайному режимі або в режимах радіаційного захисту;

• ступінь захищеності працюючих;

• дози радіації, які може одержати виробничий персонал;

• втрати сільськогосподарських рослин та їх урожайність (%);

• стійкість роботи об’єкту .

Після аналізу зробити висновки:

• про очікувані максимальні рівні радіоактивного забруднення території об’єкта і дози проникаючої радіації;

• ступінь забезпечення захисту працюючих, урожаю, техніки, кормів, води;

• можливість безперервної стійкої роботи об’єкта за умови, що доза опромінення працюючих не перевищує допустимої дози;

• можливість виробництва продукції;

• заходи підвищення стійкості роботи об’єкта;

• підвищення рівня захисту працюючих, рослин і врожаю, води і вододжерел.

2.2.2. Оцінка стійкості об’єкта від впливу хімічних засобів

При оцінці стійкості роботи об’єкта до впливу ОР і СДЯР необхідно визначити:

• тип ОР чи СДЯР;

• межі осередку хімічного зараження і ураження, площу зони

зараження;

• глибину поширення зараженого повітря;

• стійкість хімічних речовин на місцевості;

• час можливого перебування людей у засобах захисту органів дихання

і шкіри;

• час можливого утримання тварин у захисних спорудах;

• кількість заражених людей ;

• площі заражених рослин;

• зараження техніки;

• можливі втрати людей;

• загибель сільськогосподарських культур;

• стійкість роботи об’єкту .

0. Методика оцінки стійкості роботи рослинництва

Основний показник стійкості роботи рослинництва – це рівень виробництва валової продукції в натурі.

Оцінку стійкості рослинництва проводять у такій послідовності.

а). Проводять оцінку можливої радіаційної або хімічної обстановки

(практичні заняття № 1,2).

При радіоактивному забрудненні визначають зони, в яких може опинитися господарство, і розміри можливих зон забруднення.

При хімічному забрудненні визначають, буде село і господарство знаходитися в зоні зараження чи ні. Якщо буде, то визначають глибину і ширину зони зараження, час підходу зараженої хмари .

б). По карті визначають % території села і господарства, що може опинитися в зоні зараження .

в). Визначають кількість населення, що може опинитися в зоні зараження.

г). Оцінюють можливі втрати серед населення і робітників .

д). Роблять висновок про величину втрат населення.

е). Оцінюють втрати с.г. продукції у кількісному виразі.

Примітка: обов’язково оцінюють втрати продукції , пов’язані зі зменшенням кількості працівників.

ж). Оцінюють втрати с.г. продукції у грошовому виразі.

з). Визначають планову (валову ) продукцію рослинництва у грошовому

виразі.

і). Визначають стійкість роботи галузі рослинництва по формулі:

С = ((ВП – В ) / ВП) * 100%,

де С – стійкість роботи рослинництва, % ;

В – втрати продукції, грн.;

ВП - програмована (валова) планова продукція в натурі, грн.

При розрахунку втрат необхідно користуватися спеціальними таблицями втрат продукції при ураженні радіоактивними речовинами і небезпечними хімічними сполуками (додатки ).

к). Роблять висновок про стійкість роботи рослинництва в умовах хімічного зараження.

л). Роблять пропозиції щодо підвищення стійкості роботи рослинництва.