2.2. Оцінка стійкості роботи об’єкта проти впливу уражаючих факторів

Для розробки заходів підвищення і забезпечення стійкості роботи об’єктів у НС необхідно оцінити стійкість об’єкту проти впливу

уражуючих факторів. Найбільш небезпечним для тваринництва є радіаційне, хімічне і бактеріологічне ураження.

Розглянемо методику оцінки уразливості об’єкта від радіоактивного забруднення, впливу хімічних і біологічних засобів.

2.2.1. Оцінка стійкості об’єкта від радіоактивного забруднення

Оцінка починається з визначення максимальних очікуваних значень рівня радіації і дози проникаючої радіації.

За показник стійкості об’єкта приймається допустима доза радіації, яку можуть одержати люди за час робочої зміни.

Стійкість об’єкта проти радіаційного ураження можна оцінювати у такій послідовності.

Визначити :

• граничні рівні радіації (Р/год) на об’єкті , за яких можлива діяльність у звичайному режимі або в режимах радіаційного захисту;

• ступінь захищеності працюючих;

• дози радіації, які може одержати виробничий персонал;

• втрати сільськогосподарських тварин і зниження їх продуктивності (%);

• стійкість роботи об’єкту (наприклад, молочно – товарної ферми).

Після аналізу зробити висновки:

• про очікувані максимальні рівні радіоактивного забруднення території об’єкта і дози проникаючої радіації;

• ступінь забезпечення захисту працюючих, тварин, кормів, води;

• можливість безперервної стійкої роботи об’єкта за умови, що доза опромінення працюючих не перевищує допустимої дози;

• можливість виробництва продукції;

• заходи підвищення стійкості роботи об’єкта, підвищення рівня захисту працюючих, тварин і продукції тваринництва, води і вододжерел.

2.2.2. Оцінка стійкості об’єкта від впливу хімічних засобів

При оцінці стійкості роботи об’єкта до впливу ОР і СДЯР необхідно визначити:

• тип ОР чи СДЯР;

• межі осередку хімічного зараження і ураження, площу зони зараження;

• глибину поширення зараженого повітря;

• стійкість хімічних речовин на місцевості;

• час можливого перебування людей у засобах захисту органів дихання

і шкіри;

• час можливого утримання тварин у захисних спорудах;

• кількість заражених людей, тварин;

• можливі втрати людей;

• втрати сільськогосподарських тварин і зниження їх продуктивності (%);

• стійкість роботи об’єкту (наприклад, молочно – товарної ферми).

Основним критерієм стійкості роботи об’єкта в умовах хімічного зараження є втрати людей і тварин.

2.3.Методика оцінки стійкості роботи тваринництва

Основний показник стійкості тваринництва – це рівень виробництва валової продукції в натурі.

Оцінку стійкості тваринництва проводять у такій послідовності.

а). Проводять оцінку можливої радіаційної або хімічної обстановки

(практичні заняття № 1,2).

При радіоактивному забрудненні визначають зони, в яких може опинитися господарство, і розміри можливих зон забруднення.

При хімічному забрудненні визначають, буде село і господарство знаходитися в зоні зараження чи ні. Якщо буде, то визначають глибину і ширину зони зараження, час підходу зараженої хмари .

б). По карті визначають % території села і господарства, що може опинитися в зоні зараження .

в). Визначають кількість населення, що може опинитися в зоні зараження.

г). Оцінюють можливі втрати серед населення і робітників .

д). Роблять висновок про величину втрат населення.

е). Оцінюють матеріальні втрати .

ж).Визначають планову (валову ) продукцію тваринництва .

з). Визначають стійкість роботи галузі тваринництва по формулі:

С = ((ВП – В ) / ВП) * 100%, (15)

де С – стійкість роботи тваринництва, % ;

В – втрати продукції, грн.;

ВП - програмована (валова) планова продукція в натурі, грн.

При розрахунку втрат необхідно користуватися спеціальними таблицями втрат продукції при ураженні радіоактивними речовинами і небезпечними хімічними сполуками (додатки ).

к). Роблять висновок про стійкість роботи тваринництва.

л). Роблять пропозиції щодо підвищення стійкості роботи тваринництва.