0. Характеристика отруйних речовин і сильнодіючих ядучих речовин

Важливою характеристикою ОР і СДЯР є токсичність.

Токсичність – це здатність ОР виявляти уражаючу дію на організм, викликаючи певний ефект ураження – місцеве або загальне.

Можливі одночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, подразнення органів дихання), загальне ураження виникає при попаданні ОР у кров через шкіру (шкірно-резорбтивна токсичність) або через органи дихання (інгаляційна токсичність).

Для кількісної оцінки токсичності ОР, СДЯР і токсинів застосовуються певні категорії доз при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, шкірно-резорбтивному і через рани.

Токсична доза (токсодоза) ОР або СДЯР – це кількість речовини (доза), яка спричиняє певний токсичний ефект. Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження, відповідає:

• при інгаляційних ураженнях – величині Ct (C - середня концентрація ОР, СДЯР у повітрі, t – час перебування людини чи тварини в зараженому повітрі);

• при шкірно-резорбтивних ураженнях – масі рідкої ОР, яка спричиняє певний ефект ураження при потраплянні на шкіру.

Для характеристики ОР, СДОР , що впливає на людину через органи дихання, застосовують такі токсодози:

- середня смертельна LCt₅₀ (L - від лат. letalis – смертельний) призводить до смерті 50% уражених;

- середня уражаюча ICt₅₀ (I - від англ. incapacatalinq – небоєздатний) виводить зі строю 50% уражених;

- середня пологова PCt₅₀ (P – від англ. primary – початковий) викликає початкові симптоми ураження у 50% уражених.

Інгаляційні токсичні дози LCt₅₀ , ICt₅₀, PCt₅₀ вимірюють у грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (г_*хв/м³, г_*с/ м³, мг_*хв./л).

Ступінь токсичності ОР, СДЯР шкірно-резорбтивної дії оцінюється токсичною дозою LD₅₀. Це середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліграмах на людину (мг/люд.) або в міліграмах на кілограм маси людини (мг/кг).

СДЯР – це токсичні хімічні сполуки, які використовуються в народному господарстві і у випадку аварії можуть призвести до масового ураження людей, тварин, рослин та забруднення навколишнього середовища.

Певні види СДЯР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об’єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом.

У воєнний час об’єкти зберігання СДЯР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДЯР можуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною ураження людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

Найбільш поширеними з них являються: хлор, аміак, сірчистий ангідрид, сірководень, бензол,фтористий водень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, кислоти, ціаністий водень, окис вуглецю.

Хлор (Cl₂) - зелено-жовтуватий газ з різким запахом, у 2,5 рази важчий повітря, добре розчиняється у воді, смертельна токсодоза LC_t50 = 6 мг·хв/л, уражаюча - IC_t50 = 0,6 мг·хв/л. Випаровуючись в атмосфері утворює білий туман, який стелиться по землі та збирається в долинах, ярах, підвалах. Балон рідкого газу (25л) може утворити в повітрі смертельну концентрацію на площі 2га. Суміш з воднем – вибухонебезпечна.

Викликає сльозотечу, подразнення слизових оболонок, кашель, задишку, втрата свідомості, судоми, набряк легенів, смерть.

Зберігається під високим тиском і нормальній температурі.

Використовується – для знезараження питної води, стічних вод.

Захист – протигаз з коробкою В або ізолюючий протигаз чи дихальний апарат. При малій концентрації – респіратор РПГ-67В.

Аміак (NH₃) – безколірний газ з запахом нашатирю. Легший за повітря (ρ= 0,76 кг/м³). Добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем (4:3) вибухає. Смертельна токсодоза LC_t50 = 210 мг·хв/л, уражаюча токсодоза - IC_t50 = 70 мг·хв/л.

Викликає подразнення дихальних шляхів, слинотечу, блювоту, розлад дихання і кровообігу, у великих концентраціях вражає центральну нервову систему. Смерть настає від серцевої недостатності і набряку легень.

Зберігається при низькій температурі і нормальному тиску.

Використовується в холодильних промислових установках як теплоносій.

Захист – промисловий протигаз з коробкою КД або ГП-5, ГП-7 з додатковою коробкою ДП-3, ізолюючий протигаз, винести на свіже повітря, зігріти тіло.

Сірчистий ангідрид (SO₂) – безколірний газ з гострим запахом запаленного сірника. У два рази важчий за повітря (ρ=2,86 кг/м³). Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчану кислоту. Смертельна токсодоза LC_t50 = 80 мг·хв/л, уражаюча токсодоза – IC_t50 = 20 мг·хв/л.

Подразнює верхні дихальні шляхи.

Викликає запалення слизових оболонок, при високих концентраціях – задишку, втрату свідомості, смерть.

Зберігається у зрідженому стані при низькій температурі.

Захист – промисловий протигаз або респіратор з коробкою В, винести на чисте повітря. Можна використовувати протигази ГП-5 і ГП-7.

Сірководень (SH₂) – безколірний газ з запахом тухлих яєць. Трохи важчий за повітря. Смертельна токсодоза LC_t50 = 26 мг·хв/л, уражаюча –

IC_t50 = 0,6 мг·хв/л.

Викликає запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, головний біль, нудоту, біль у грудях, блювоту, задишку, сльозотечу.

Захист – промисловий протигаз або респіратор РПГ-67В.

В залежності від зберігання СДЯР хімічне зараження може відбуватися таким чином:

* при зберіганні під високим тиском – створюється тільки одна , так звана «первинна» хмара, яка заражає повітря на невеликий час;

* при зберіганні СДЯР при низькій температурі у рідинному виді – одна частка СДЯР (15-25%) створює «первинну» хмару, друга залишається або розтікається по землі і повільно випаровується (вторинна хмара) тривалий час;

* рідинні СДЯР при нормальному тиску і температурі – створюють тільки «вторинну хмару» і заражають повітря на тривалий час.

«Вторинна хмара» залежить від типу резервуара. Якщо резервуар обвалований або на піддоні, то інтенсивність зараження буде менше, але час зараження більш тривалий.

На хімічну обстановку впливають не тільки способи зберігання СДЯР, а також вид місцевості (відкрита чи закрита), стан атмосфери і швидкість вітру.

Глибина розповсюдження зараженої хмари на відкритій місцевості більше ніж на закритій (забудованій, лісистій).

Максимальна концентрація зараження спостерігається при малих швидкостях вітру (до 1 м/с).