1. Актуальність теми дослідження

Актуальність у перекладі з латинської означає «важливість», практичну значущість розглядуваної пробле­ми. Курсова робота може претендувати на той чи інший ступінь актуальності тільки тоді, коли її тема відповідає сучасним потребам педагогіки, а питання, що розкриваються в роботі, важливі для розуміння суті і структури діяльності вчителя.

У кінці курсової роботи після списку використаної літератури ставиться підпис студента і дата виконання.

1.2. Виклад матеріалу курсової роботи

Матеріал роботи студент повинен викладати послідовно, логіч­но пов'язувати окремі його частини, повністю висвітлити тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретич­ним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити від­повідну наукову літературу та періодичні видання, визначити власне ставлення до дискусійних питань теми роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращення діяльності об'єкта досліджень.

1.3. Наукове оформлення курсової роботи

Достатній теоретичний рівень. Ця вимога означає, що студент має розкрити обрану тему курсової роботи на сучасному рівні розвитку відповідної науки (дидактики, теорії та технології виховання, історії педагогіки, школознавства, спеціальної методики та ін.), використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища та події у практиці вчителя з позицій сьогодення. Крім того, студент повинен якомога по­вніше висвітлити основні поняття й терміни, що стосуються проблеми курсової роботи, оперуючи тільки об'єктивними фа­ктами і реальними практичними прикладами.

Дослідницький характер. Курсова робота має містити такі елементи дослідження:

• вивчення достатньої кількості опублікованих джерел (книг, журнальних статей та інших розробок) вітчизняних і зарубі­жних авторів;

• систематизацію та аналіз різних думок і підходів;

• формування власної точки зору на розглядувану проблему;

• порівняння теоретичних поглядів вчених і практичної діяль­ності вітчизняних і зарубіжних авторів;

• розробка висновків, ре­комендацій.

Грамотність оформлення. Це важлива вимога до курсової ро­боти, що засвідчує її якість. У роботі не повинно бути грама­тичних та стилістичних помилок. Необхідно дотримуватись правил цитування, оформлення посилань, списку використаної літератури. Виконання цієї вимоги виховує у студента культуру оформлення наукових праць, що стане у нагоді в майбутній професійній діяльності.

1.4. Вимоги до структури курсової роботи

Курсову роботу студенти виконують самостійно, дотримуючись рекомендованої структури та вимог до технічного та наукового оформлення.

Структура курсової роботи включає вступ, декілька розділів, висновки, додатки (за необхідності) та список використаної літератури.

Вступ курсової роботи повинен бути максимально стислим, лаконічним і висвітлювати такі обов'язкові моменти:

• обґрунтування вибору теми, її актуальність (0,5 – 1 стор.);

• визначення мети і завдань курсової роботи;

• об’єкт і предмет дослідження;

• гіпотеза дослідження;

• методи дослідження;

• опис структури курсової роботи, кількість сторінок основного змісту (без списку літератури та додатків), кількість таблиць та рисунків у роботі, кількість додатків та кількість використаних літературних джерел.

Основна частина курсової роботи складається з двох чи більше розділів, залежно від специфіки теми, а також від мети та плану, погодженого з керівником. У кожному розділі можна виокремити підрозділи, пункти і підпункти, що допоможуть розкрити основну думку роботи загалом.

В основній частині розкривають тему роботи, подають опис і аналіз матеріалу, оцінку фактів і явищ, підкріплених ілюстраціями і даними з наукової літератури, узагальненнями і висновками щодо окремих теоретично обґрунтованих питань. Розташування розділів і підрозділів має забезпечити послідовність, взаємозв'язок викладу, мотивований перехід від одного питання до наступного.

Аналізуючи загальний рівень навчально-виховного процесу в школі (в розрізі проблеми, яка цікавить студента), бажано скористатися даними проведеного експерименту. На підставі вивчення і узагальнення передового досвіду кращих учителів студент розробляє систему уроків або завдань, методів, прийомів роботи чи педагогічних умов. що сприятимуть підвищенню якості навчально-виховної роботи.

Жоден із розділів основної частини звичайно не буває меншим за вступ. У одному з розділів описують методику експериментальної роботи й подають підсумки перевірки ефективності запропонованого допоміжного матеріалу.

У таблицях та діаграмах подають кількісні дані за результатами проведеного дослідження в експериментальному класі, де учні працювали за системою автора. Для порівняння наводять результати роботи в контрольному класі, де учні не працювали за цією системою. Порівняння цифрових даних результатів роботи в контрольному та експериментальному класах свідчитиме про міру ефективності розробленої студентом-експериментатором системи цілеспрямованого викладу матеріалу.

Дослідження подаються у вигляді схем, таблиць, діаграм, на яких конкретно доводять рівень досягнення поставленої мети.

Кожен розділ закінчується лаконічними узагальненими висновками.

Загальні висновки. Підсумки виконаної роботи підбивають шляхом власних міркувань, доказів, спостережень, акцентуючи увагу на тому, що зумовило позитивні зрушення, сприяло підвищенню якості знань учнів, поглибленню пізнавального інтересу.

Висновки пишуться максимально лаконічно, без аналізування, переказування вже розкритих фактів у змісті роботи та без ілюстрацій. У тезисній формі викладаються результати роботи, здобуті у процесі часткового експерименту.

Висновки - це стислий відбиток курсової роботи загалом.

Додатки становлять собою зразки уроків, дидактичного матеріалу, робіт учнів, сценаріїв, комплекси вправ. Обсяг, форма, характер додатків, їх доцільність у роботі погоджується з керівником.

Вони вміщуються в кінці роботи перед списком літератури. Але можуть бути подані до роботи і у вигляді окремих альбомів, зошитів, папок.

Обсяг сторінок додатків конкретизувати недоречно, але потрібно наголосити, що матеріал мусить бути оформлений настільки естетично, що його можна було використовувати в навчально-виховному процесі з дітьми.

Додатки можуть включати допоміжні матеріали (таблиці цифрових даних, ілюстрації, схеми допоміжного характеру тощо). Кожен додаток починають з нової сторінки, посередині симетрично тексту слово "ДОДАТОК" і велику літеру, що позначає додаток (наприклад, «ДОДАТОК А»). Додаток повинен мати тематичний заголовок. Посилання на додатки в текс­товій частині роботи є обов'язковим.

Список використаної літератури розміщують у кінці роботи в один із способів: у алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків; у порядку появи посилань на джерело у тексті роботи; у хронологічному порядку. До списку літератури включається вся опрацьована література студентом з обраної теми: статті, підручники, програми, наукові збірники, монографії, методичні посібники; дисертації, Інтернет-джерела, вказується рік видання, видавництво, обсяг сторінок роботи, або сторінки, які опрацьовувалися з вказаних джерел.

Бібліографічний опис джерел складається відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких міждержавних і державних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”, ГОСТ 7.11–78 “СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании”.