Лекція 3. Моніторинг освітньої діяльності

Звертаючись до витоків поняття „моніторинг” зазначимо, що слово „моніторинг” походить від латинського monitor – наглядач, контролер. Монітором називався старший учень, помічник учителя в школах, які працювали в школах за белл-ланкастерською системою взаємного навчання. Такі школи існували в Англії, США, Франції, Швейцарії, Бельгії, Росії наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття. Монітори виступали помічниками вчителя й під його керівництвом вели заняття з рештою молодших учнів. У деяких англійських школах і школах Швейцарії монітор-учень, який виконує обов’язки схожі з обов’язками старости класу.

У „Сучасному словнику іншомовних слів” моніторинг визначається як 1) постійний контроль за будь-яким процесом з метою виявити, чи відповідає він бажаному результату або початковим прогнозам; 2) спостереження за довкіллям, оцінка й прогноз його стану у зв’язку з господарською діяльністю людини; 3) збір інформації для вивчення громадської думки стосовно якогось питання

І. Шимків, під моніторингом розуміє постійний контроль, ретельне дослідження, спеціально організоване спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або початковим прогнозом, спосіб отримання певної інформації, можливості використання якої залежать від компетентності суб’єкта, у розповсюдженні якого вона опинилась, систематичний збір даних про важливі аспекти освіти на національному, регіональному й локальному рівнях, щоб повсякчас знати її стан і прогнозувати її розвиток

О.М. Майоров у загальному вигляді визначає моніторинг як систему збору, обробки, зберігання і розповсюдження інформації про освітню систему або окремі її елементи, яка зорієнтована на інформаційне забезпечення управління, яка дозволяє виносити судження про стан об’єкта в будь-який момент часу і може забезпечити прогноз його розвитку

Д. Вілмс розглядає три типи систем моніторингу: моніторинг узгодження управління; діагностичний моніторинг; моніторинг діяльності [30]. Моніторинг узгодження управління включає кількість учнів, що припадає на одного вчителя, витрати на навчальні посібники, кількість книг у бібліотеці, кваліфікацію вчителів, процент учнів, які отримують спеціальну освіту. „Вхідну” складову моделі „вхід-вихід” складає система діагностичного моніторингу, мета якого полягає у визначенні успішності учнів по окремим предметам та виявлення рівня академічних навиків дітей незалежно від їх особистості. Моніторинг діяльності передбачає вимірювання як на „вході”, так і на – „виході”. На „виході” використовуються тести стандартизовані на державному рівні, які дозволять дослідити широку область вмінь і навиків та порівняти середній бал учня, школи або шкільного округу з встановленими нормами. Даний підхід має ряд позитивних моментів: по-перше, підставою для порівняння є стандарт; по-друге, за точку підрахунку приймаються результати роботи школи у минулому році; по-третє, в якості об’єкта виступає заклад освіти в цілому.

Оцінювання якості освіти як інструмент управління має на меті:

• удосконалення педагогічних засобів;

• визначення результативності навчання та виховання учнів;

• порівняння навчальних закладів, встановлення рейтингу;

• визначення ефективності використання коштів;

• планування та прогнозування розвитку освітньої галузі;

• формування освітньої політики;

• визначення престижності та конкурентоспроможності національної системи освіти.