- •Частина і
- •1.1. Корекційна педагогіка як наука про
- •1.2. Корекційна психопедагогіка (олігофренопедагогіка) - наука про соціальне виховання осіб з порушеннями інтелектуального розвитку
- •1.3. Шляхи розвитку вітчизняної корекційної психопедагогіки та її актуальні проблеми на сучасному етапі
- •2.1. Завдання олігофренопедагогікн та їх вирішення у взаємодії з іншими науками
- •2.1.1. Завдання алігофренопедагогіки
- •2.1.2. Олігофренопедагогіка та філософія
- •2.1.3. Олігофренопедагогіка
- •2.1.4. Олігофренопедагогіка та психологія
- •2.1.5. Олігофренопедагогіка
- •2.2. Визначення методологічних принципів досліджень в галузі корекційної психопедагогіки
- •2.3. Методи досліджень
- •3.1. Педагогічний аналіз
- •3,1.1. Основні напрями
- •3.1.2. Педагогічне значення
- •3.1.3. Класифікація олігофреній за глибиною дефекту
- •3.1.4. Інші категорії розумово відсталих дітей
- •3.2. Діти з затримкою психічного розвитку
- •3.2.1. Затримка психічного розвитку у дітей та. Її причини
- •3.2.2. Основні типи затримки психічного
- •3.2.3. Діагностика затримок
- •4.1. Принципи організації системи освітньо-корекційних послуг особам з порушеннями інтелекту
- •4.2. Установи для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку раннього та дошкільного віку
- •4.3. Навчальні заклади для дітей
- •4.4. Корекційно-реабілітаційна допомога особам з розумовою відсталістю у післяшкільні періоди соціалізації
- •4.5. Комплектування установ для дітей з вадами інтелектуального розвитку
- •5.1. Корекційна спрямованість педагогічного пронесу як принцип діяльності спеціальних освітньо-реабілітаційних закладів для дітей з порушеннями інтелекту
- •5.2. Педагогічні закономірності корекції інтелектуального розвитку розумово відсталих дітей
- •5.2.2. Єдність пристосування і розвитку
- •5.2.4. Інтелектуалізація і вербалізація предметно-практичної діяльності
- •5.2.5. Активізація продуктивного мислення
- •5.2.6. Управління розвитком самостійності учнів
- •5.2.7. Забезпечення учням успіху і закріплення позитивних психічних новоутворень
- •5.3. Основні педагогічні умови реалізації принципу корекційної спрямованості роботи з розумово відсталими дітьми
- •1 Граборов а. Н., Кузькина h. Ф., Новик ф. М. Олигофренопедагогика. - л.:Учпедпв, 1941. - 230 с -с 61.
- •1 У співавторстві з л. Г. Чепурною
- •2. Орієнтація на різний темп роботи та динаміку наростання втоми.
- •9.2. Типи уроків у спеціальній корекційній школі
- •9.4. Екскурсія як форма організації навчального процесу
- •1 У співавторстві з в. О. Липою
- •10.5. Корекцїйно-виховна функція трудового навчання
- •1 Дубинин н. П. Философские и социологические аспекты генетики человека // Вопросы фииософИЯі -1971.- №2.- с 57.
- •2 Леонтьев а. Н. Проблема розвитку психіки. - м.: Думка, 1965. - с. 4
- •11.3. Методи виховання і корекції соціально-нормативної поведінки розумово відсталих дітей
- •2 Саблина л. С, Синев в h. Организация воспитательной работы с умственно отсталыми осужденными в втк. - м., 1989. - с. 23.
- •11.4. Навчання самоадвокатуванню - актуальний напрям правового виховання розумово відсталих учнів
- •1 Выготский я с. Педагогическая психология / Под ред. В.Давыдова. - м. 1999. -с245. Еременко и. Г. Олигофренопедагогика. - к.: Вища шкода, 1985. - с. 218.
2 Саблина л. С, Синев в h. Организация воспитательной работы с умственно отсталыми осужденными в втк. - м., 1989. - с. 23.
191
важливість своєчасних позитивних підкріплень, що приносять задоволення дитині.
Цілком очевидно, наскільки важливе дотримання єдності вимог до учнів з боку всіх працівників школи, а також з боку батьків. Школі варто проводити з батьками учнів роботу з роз'яснення необхідності враховувати встановлені вимоги до поведінки дитини і, звичайно, детально ознайомити родину вихованця з ними. Єдині вимоги до учнів розробляються школою і доводяться до відома всіх осіб, що працюють у ній. Багато шкіл мають значний досвід у визначенні і неухильному дотриманні системи вимог до поведінки учнів у різних ситуаціях і видах діяльності (на уроці, перервах, в їдальні, під час екскурсій і культпоходів, на транспорті тощо). Такі вимоги є складовим компонентом охоронного лікувально-педагогічного режиму в допоміжній школі.
Для профілактики асоціальної поведінки розумово відсталих дітей варто максимально виключити негативний вплив зовнішніх факторів, уникати тих подразників, що виснажують нервову систему дітей. Охоронний лікувально-педагогічний режим у допоміжній школі передбачає також забезпечення чіткої зміни різних видів діяльності учнів протягом дня з урахуванням їхньої працездатності, своєчасне проведення заходіи, що ефективно сприяють відновленню інтелектуальних і фізичних сил учнів (перебування на свіжому повітрі, денний сон, фізкультурно-спортивні заняття тощо).
Принципово важливою педагогічною вимогою є створення у школярів позитивного ставлення до тієї норми поведінки, яку формує педагог. На виникнення такого емоційно-особистісного ставлення дитини впливають різні актори: авторитет педагога і дитячого колективу, зрозумілість і доступність своюваної норми поведінки, емоційність тієї діяльності, у якій дана ведінкова навичка відпрацьовується. От чому вправи з формування навичок ціально-нормативної поведінки варто включати у ігрову діяльність дітей, икористовуючи, зокрема, рольові та сюжетні ігри. Велике значення має аохочення самостійності дітей у спробах виконання тієї або іншої дії. Для ормування уміння підкоряти свої дії чітко встановленим правилам дуже орисні спортивні ігри.
Серед методів формування у дітей навичок соціальної поведінки, як началося, належне місце в допоміжній школі займає організація суспільно корисної практичної діяльності учнів, за якої успішно закріплюються ті форми поведінки, які неодноразово позитивно підкріплюються думкою колективу, і, навпаки, - негативна колективна реакція на вчинок учня гальмує закріплення в
142
нього певного поведінкового акту, перешкоджає перетворенню його у погану звичку. Підкреслимо, що в допоміжній школі провідна роль у формуванні в дітей правильних оцінних критеріїв і реакцій колективу належить педагогу.
В організації колективної й індивідуальної суспільно корисної діяльності розумово відсталих школярів варто враховувати інтереси, нахили, здібності дітей, забезпечувати розуміння змісту і значення кожного доручення. Доручення мають бути сформовані дуже чітко. Необхідні постійний контроль за виконанням доручень, колективне обговорення якості виконання дорученого завдання, залучення дітей до участі в самооцінці. Важливо постійно ускладнювати як колективні, так і індивідуальні доручення.
Виховний ефект роботи з дітьми-олігофренами зростає, якщо школа уміло використовує змагання, яке організоване на зрозумілій і доступній дітям основі. У багатьох допоміжних школах колективи учнів змагаються між озбою як у конкретних короткочасних видах діяльності (наприклад, участь у святковому прибиранні шкільного приміщення та ін.), так і у різних напрямах повсякденної діяльності колективу (підтримка чистоти приміщень, класу, спальні, участь у художній самодіяльності, у фізкультурно-спортивній роботі). Організація змагання в школі вимагає ретельного педагогічного керівництва. Ціль його повинна бути доступною розумінню дітей, хід захоплюючим, оформлення яскравим.
Потрібно враховувати, однак, що змагання, будучи сильним засобом стимуляції діяльності вихованців, може викликати у розумово відсталих дітей прояви так званого "колективного егоїзму", коли головна увага звертається не на досягнення власних успіхів, а на невдачі конкуруючого колективу. Тому спеціальною корекційною умовою використання змагання є формування в учнів критичності і самокритичності, що підвищує їхню об'єктивність і обґрунтованість оцінки діяльності як інших, так і своєї.
Величезне значення у вихованні соціально-нормативної поведінки розумово відсталих школярів має правильне використання заохочення і покарання, які підсилюють, закріплюють позитивні прояви активності та гальмують неправильні вчинки, попереджуючи перетворенню їх у звички.
Ефективність заохочення зростає, якщо враховуються індивідуальні особливості кожного учня, стан його інтелектуального і емоційно-вольового розвитку. У низці випадків корисно використовувати та зване "авансоване' заохочення, що проявляється в довірі до можливостей поліпшення поведінки учнів.
193
Варто забезпечити розуміння учнями змісту даного заохочення, його правильності, та активізувати колективну думку з приводу висловлюваного схвалення.
З урахуванням вікових, типологічних та індивідуальних особливостей школярів можливо використовувати і покарання. По можливості, особливо в молодших класах, варто уникати їхнього застосування, прагнучи попередити порушення в поведінці школярів. Застосовувати покарання можна тільки за конкретні провини, вчинені учнем свідомо. Необхідність кожного застосованого вчителем покарання повинна бути зрозуміла всіма учнями класу.
У допоміжній школі важливо розробити єдину систему заходів індивідуальних і колективних заохочень та покарань з метою забезпечення спільності виховних впливів на учнів.
Виховання соціально-нормативної поведінки розумово відсталих школярів може бути успішним лише в тому випадку, якщо поведінка навколишніх не вступає в протиріччя з моральними нормами. У допоміжній школі особистий приклад дорослих, враховуючи схильність розумово відсталих дітей до наслідування, є одним з найбільш дійових заходів формування соціальної поведінки.
Варто сказати і про залучення дітей до роботи з самовиховання, коли ставляться максимально конкретні і реально досяжні цілі і забезпечується постійний контроль над цим процесом. Передумовою до такої роботи є активізація, розвиток і корекція в учнів самосвідомості на основі навчання їх контролю і самоконтролю поведінки, а також порівнянню, оцінці, причинному обгрунтуванню поведінкових актів.
