11.3. Методи виховання і корекції соціально-нормативної поведінки розумово відсталих дітей

Виховна робота з розумово відсталими школярами, спрямована на формування їхньої соціально-нормативної поведінки, вибудовується в цілісну систему, в якій використовуються взаємопов'язані, але специфічні за цільовим призначенням, методи.

Так, в одну групу можна об'єднати методи, основне призначення яких полягає у формуванні в учнів моральних і правових знань, оцінок і переконань. Це розповідь, бесіда, пояснення, переконання, робота з текстовими джерелами інформації, диспут, аналіз ситуацій відповідного змісту, рольові ігри, що моделюють правильну поведінку в різних ситуаціях. В іншу групу можна об'єднати методи, спрямовані на формування досвіду суспільних відносин, умінь і звичок соціально-нормативної поведінки. Це практична організація різних видів діяльності і міжособистісного спілкування в різноманітних ситуаціях, вправи, привчання. Нарешті, у відносно самостійну групу методів входять ті засоби впливу на особистість, що додатково стимулюють, підкріплюють соціально-нормативну поведінку особистості і колективу або ж гальмують прояв соціальних відхилень (заохочення, змагання,

осуд, покарання).

У формуванні правильної поведінки учнів допоміжної школи важливу Р°ль (поряд з описаними у підрозділі 11.2 запільними умовами, які можна

IRS

розглядати як принципи виховання) відіграють ті умови, у яких протікає ткиття і діяльність дітей - режим, особистий приклад педагогів та інших осіб, ці умови, як і методи, можна віднести до засобів виховання розумово відсталих школярів.

Найважливішими вимогами до морально-правової освіти розумово відсталих школярів, здійснюваній за допомогою бесід, пояснення, розповідей, обговорення прочитаних текстів і тощо, є наступні".

-доступність змісту пропонованої інформації, що забезпечується конкретністю матеріалу, його зв'язком з життєвим досвідом дітей, використанням прикладів, наочних засобів;

-захопленість, емоційність змісту і форми роботи, використання елементів гри, змагання;

- забезпечення інтелектуальної активності учнів, як умова справжнього розуміння різних компонентів інформації;

-порівняння, виділення істотного, узагальнення, конкретизація стосовно до нових ситуацій, знаходження аналогій, доказу, оцінювання, установлення причинно-наслідкових зв'язків - усе це допомагає зрозуміти моральний або правовий зміст, а також наслідки вчинку;

- чіткість висновків, які містять рекомендації до соціально-нормативної поведінки школярів;

-систематичність і різноманітність повторення засвоєних норм поведінки, зокрема варто пропонувати учням передати зміст нормативної інформації іншим особам, роз'яснити її зміст молодшим школярам, використовувати її для контролю і самоконтролю оцінки і самооцінки поведінки в різних ситуаціях тощо.

Корисно пропонувати для аналізу різні типи конкретних ситуацій-розповідей з моральним або правовим змістом. Вибір теми і матеріалу, що розкриває її, має відповідати рівню моральної або правової інформованості учнів; тематика повинна динамічно відбивати реальні події життя, у тому числі життя учнівського колективу, поведінки окремих учнів.

Можна рекомендувати приблизно таку тематику етичних та правових бесід з учнями допоміжної шксли: "Любов до України"; "Мої обов'язки як громадянина України"; "Ставлення до праці, людей праці"; "Людина -найвища цінність"; "Значення дотримання моральних і правових норм"; "Колективізм"; "Товариство і взаємодопомога"; 'Туманність, взаємоповага між людьми, милосердя"; "Чесність і правдивість, моральна чистота, простота і скромність"; "Неприйняття несправедливості, байдужості і зла";

189

"Дисципліна і культура поведінки"; "Право на життя, свободу і рівність'''; "Недоторканість особистості"; "Право на освіту, працю та відпочинок"; "Право на соціальне забезпечення та медичне: обслуговування"; "Свобода слова"; "Право на власність" тощо.

У залежності від вікових особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, необхідно у доступній формі знайомити їх з положеннями міжнародних та державних документів про права дитини взагалі та дітей з обмеженими можливостями здоров'я, зокрема з принципами освіти дітей-інвалідів, заснованих на визнанні цінності кожної дитини:, незалежно від її здібностей та досягнень. Ці принципи стверджують, що кожна дитина може мислити та відчувати, має право бути почутою, потребує розуміння, підтримки та дружби, може розвиватися в усіх аспектах її життя і, перш за все, у своїх сильних сферах і потребує для цього відповідних умов (Саламанська декларація Всесвітньої конференції освіти дітей з особливими потребами 8 -20 липня 1994 p.).

Елементарне розуміння відповідальності ;іа дотримання встановлених норм поведінки повинно бути забезпечене вже в роботі з учнями молодших класів допоміжної школи під час вивчення з ними правил поведінки в школі і поза нею. У подальшому навчанні і різних формах виховної роботи (позакласне читання, екскурсії, перегляд і обговорення кінофільмів, телепередач, ігор і т.п.) коло знань учнів про правові норми і відповідальність за їхнє недотримання -правопорушення - розширюється (наприклад, знання про правові аспекти природоохоронних норм, про відповідальність за порушення правил пожежної безпеки, вуличного руху, користування суспільним транспортом і ін.) Звичайно, не чекаючи переходу учнів у старші класи допоміжної школи, їх необхідно знайомити з питаннями кримінальної відповідальності за окремі види злочинів: проти життя, здоров'я і достоїнства особистості, проти суспільного порядку (злісне хуліганство), проти державної й особистої власності. Це має особливе значення в ранній профілактиці протиправної поведінки розумово відсталих дітей і підлітків. Життя підносить достатньо негативних фактів для їхнього вдумливого аналізу і вироблення правильних, емоційно забарвлених оцінок.

Програма допоміжної школи включає вивчення розділу "Права й обов'язки громадян". Тут, зокрема, спеціально вивчаються питання конституційних прав і обов'язків громадян України, статті трудового, сімейного, адміністративного (зокрема про відповідальність за адміністративні правопорушення) і карного законодавства (у тому числі про злочин як

190

найбільш небезпечне правопорушення і кримінальну відповідальність за нього). Варто врахувати важливість формування у розумово відсталих школярів усвідомлених і міцних знань, оскільки дослідження показали, що "більшість старшокласників утруднюються в співвіднесенні свого віку з віком, досягнувши який, громадяни можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності неповнолітніх за правопорушення. Навіть випускники допоміжної школи з великими труднощами диференціюють дрібну провину, за яку можуть бути застосовані заходи адміністративного впливу (наприклад, штраф), від випадків злісного хуліганства, за які згідно чинного :іаконодавства кримінальна відповідальність настає з 14 років, а також відповідальність за співучасть у злочині"¹.

Вивчення правосвідомості неповнолітніх злочинців-дебілів показало, що ніхто з них, роблячи кримінальний вчинок, не задумувався про наслідки. Поняття закон у "їхній свідомості сформовано не було. Це усвідомлення не прийшло і пізніше. Так, на запитання: "За що тебе засудили?" засуджений П. відповів: "Багато ковбаси взяв у ларьку". - "А якби менше взяв?" - "Тоді не засудили б. А за що, за десяток бутербродів чи що?"².

Здійснюючи роботу з профілактики соціальних відхилень у поведінці розумово відсталих дітей, необхідно звернути серйозну увагу на питання антиалкогольної, антинаркотичної пропаганди. За даними досліджень, з року в рік серед мотивів злочинів розумово відсталих неповнолітніх помітно зростає такий, як придбання спиртних напоїв і наркотичних речовин.

Привчання до дотримання норм поведінки починається з молодших класів допоміжної школи, причому в ряді випадків воно може передувати роз'ясненню і переконанню, оскільки молодші розумово відсталі школярі часто виявляються не в змозі зрозуміти зміст тієї або іншої поведінкової норми. У багатьох випадках важливо забезпечити чіткий, доступний показ зразка поведінки (наприклад, демонстрація того, як поводитися в їдальні, під час зустрічі з дорослими, у кінотеатрі і т.п.). Необхідно організувати кількаразові повторення у виконанні учнями норм поведінки, причому варто у певній мірі урізноманітити умови проведення вправ. Однак лише повторення не забезпечить виховання поведінкової навички учня. Аналіз психофізіологічних механізмів утворення звичок свідчить про надзвичайну

Пузанов Б. II. Методические рекомендации по организации правового обучения и воспитания в во вспомогательной школе. - М., 1984. - С. 15-16.