1С:Підприємство 8. Готель

Програма «1С:Підприємство 8. Готель» є конфігурацією для системи програм «1С:Підприємство 8.2». Програма дозволяє в одній базі даних (БД) вести облік в розрізі декількох готелів і декількох юридичних осіб.

Номерний фонд:

ведення обліку в розрізі декількох готелів в одній базі;

ведення довідника видів розміщення гостей в номерах;

довільна угруповання номерів по корпусам / секціям / поверхах готелю без обмеження глибини вкладеності;

ведення довідника типів номерів;

блокування і зняття номерів з продажу через ремонт, оренди і т.д.;

управління службою номерного фонду (формування завдань на прибирання, планування і контроль над виконанням робіт у номерах).

Бронювання:

облік завантаження номерного фонду;

бронювання номерів чи місць в номерах;

Номер індивідуальне та групове;

Номер ресурсів - конференц-зали, сауни тощо;

автоматичний розрахунок комісії агента при бронюванні;

розрахунок вартості проживання в залежності від сезону або дня тижня;

управління квотами;

модуль on-line Інтернет бронювання.

Розміщення:

розміщення гостей "з вулиці", по броні, за договорами з контрагентами;

можливість розбити групову бронь на довільну кількість групових та персональних особових рахунків;

продовження, переселення гостей;

можливість автоматичного контролю умов поділу оплати між контрагентом і гостем;

ведення журналу реєстрації іноземних громадян.

Тарифи:

управління тарифами по днях тижня, по сезонах;

управління знижками, накопичувальні знижки;

ведення цін на послуги в будь-якій валюті;

підтримка різних алгоритмів розрахунку вартості проживання, у тому числі тарифів погодинних готелів та помісячних тарифів;

ведення пакетів послуг;

реєстрація та оплата довільних послуг відвідувачам готелю, без поселення.

Взаєморозрахунки:

ведення наскрізних взаєморозрахунків з контрагентами в розрізі договорів, груп;

формування актів про надання послуг по особовому рахунку або групі особових рахунків;

реєстрація надходження грошей від контрагентів з будь-якого способу оплати;

підтримка різних алгоритмів автоматичного розподілу послуг між рахунками контрагентів і гостей;

підтримка ручного рознесення послуг між контрагентом і гостями.

Інтерфейси із суміжними системами:

тарифікатори телефонних розмов (Барсум, WinTariff32, що настроюється універсальний модуль для підключення тарифікатором по OLEDB);

системи електронних замків (Norweq VingCard, Onity, Salto, Inhova, TimeLox, CISA, Adel, Orbita);

інтеграція з фронт-офісом ресторану (замовлення на номер, єдиний рахунок у готелі);

обмін даними з "1С:Бухгалтерія 8" і "1С:Бухгалтерія 7.7";

підтримується робота з ККМ "Штрих-М", "Атол", "ККС: Спарк", "Datecs".

Формування різноманітних звітів:

зведені показники за день, порівняння з середніми значеннями за місяць / рік;

зведення по продажам номерів;

зведення з продажу послуг;

прибутковість та завантаження номерного фонду;

аналітика з агентам, розрахунок комісій агентів.

Програма «Едельвейс»

Програма «Едельвейс» – вітчизняна сучасна автоматизована інформаційна система готельного господарства. ЇЇ можна побудувати за архітектурою «клієнт-сервер» або на одному ПК. На сервері зберігається вся внесена у систему інформація. Робочі станції користувачів розміщуються у відповідних службах, кількість робочих місць встановлюється під час налагодження системи.

Рис. 1. Схема використання АІС готельного господарства «Едельвейс»

На рис. 1. зображено основні блоки готельної структури в умовах використання АІС «Едельвейс». Стрілками показано інформаційні потоки, за якими передають інформацію про:

1. в’їзди та виїзди, розміщення гостей, поточна робота з клієнтами (використання послуг, переселення з номера в номер, прийом та відправлення повідомлень для клієнтів);

2. наявність місць у готелі, стан рахунків клієнтів;

3. кількість і типи замовлених пансіонів;

4. зміну вартості страв або інші послуги, які надано рестораном;

5. відкриття/закриття визначеного класу телефонного доступу в номері;

6. здійснені дзвінки клієнтом та їх вартість з одночасним включенням загальної суми у рахунок клієнта;

7. здійснений не тарифікований дзвінок від АТС;

8. надані кіосками послуги, їх вартість та сплату;

9. запит клієнтом тих чи інших послуг (напої, екскурсії і т. ін.);

10. стан номера;

11. в’їзди та виїзди, передача повідомлень для клієнтів, сервісні функції (побудка, запис телефонних дзвінків);

12. статистичні дані (національність, соціальний стан, види послуг, категорія номерів, мета поїздки);

13. зміни цін, види послуг, надання знижок для тур операторів, туристів;

14. поточне завантаження номерів та кількість броні, підтвердження броні;

15. резервування номерів із вказівкою статусу (тимчасове, постійне), кількість і тип номерів, про клієнтів (вид діяльності, стать, вік), час прибуття та від’їзду, можливі замовлені послуги;

16. виставлені рахунки клієнтам, зміна розцінок на послуги;

17. всі платежі (вид, хто, коли, від кого і за що прийняв), які отримані усіма службами готелю, про бухгалтерські проводки за звітний період (зміну, бізнес-день, тиждень, місяць), друкування звітів та доступ до архіву.

АІС «Едельвейс» працює разом із суміжними прикладними програмами. Це таке спеціалізоване ПЗ, як «1С:Підприємство 7.7» та «Барсум Про». «Барсум Про» здійснює негайну тарифікацію будь-яких дзвінків з одночасною проводкою сум на рахунок клієнта в АІС «Едельвейс». Тут передбачено функцію авто вимикання телефону в номері у разі перевищення залишеного гостем депозиту.

Програма «HRS Fidelio»

В сучасну автоматизовану інформаційну систему готельного господарства «Hotel and Restaurant System» (HRS) входять такі три основні модулі:

1) система управління готелем «HRS Fidelio Front Office» (портьє) та «HRS Fidelio Sales & Catering» продаж та маркетинг;

2) система управління бухгалтерією, складом та калькуляцією «HRS Back Office»;

3) система управління засобами харчування «Micros».

Система «HRS Fidelio Front Office» та «HRS Fidelio Sales & Catering» дає змогу автоматизувати резервування номерів, реєстрацію, розміщення та виписування гостей, управління номерним фондом. Система дає змогу вести облік клієнтів, значно спрощує роботу фінансового та комерційного відділів. У цій системі повністю автоматизовано процес бронювання місць для гостей. Бронювання може бути індивідуальним, груповим, корпоративним. Це дає змогу швидко і точно обробляти інформацію, яка надходить. Модуль бронювання має такі функції:

- зберігання інформації щодо всіх клієнтів;

- можливість бронювання на будь-який період часу;

- можливість зберігання інформації щодо кімнат у будь-який момент часу;

- управління відпочинком та дозвіллям клієнтів (бронювання тенісних кортів, басейну, місць у ресторанах) та ін.

Управління блоком кімнат дає змогу здійснювати пошук, перегляд і модифікацію в обраному блоці кімнат (за необхідності закривати або відкривати для бронювання, змінювати його статус).

За цією системою можна досягнути оптимальної структури тарифів, враховуючи такі фактори, як рівень завантаженості готелю в поточний момент і в майбутньому, кількість людино-ночей, типи номерів, очікувана кількість клієнтів, інформація про клієнта та його компанію.

Система «HRS Fidelio Front Office» та «HRS Fidelio Sales & Catering» гнучко організовує та реалізовує різні послуги, а також виконує розрахунки. наприклад, проживання + сніданок, конференція + проживання, розважальна програма, відвідання тренажерного залу + басейн і т. ін. Навіть такі побажання клієнта, як свіжі квіти в номер або коктейль по прибутті, можна внести до системи.

Система дає змогу швидко заселити та виписати клієнта без оформлення великої кількості паперів. Реєстрацію можна здійснювати як за бронею, так і без неї, можливий спеціальний швидкий варіант оформлення виписки для груп.

Система зберігає інформацію як про індивідуальних клієнтів, які коли-небудь мешкали в готелі, так і про групи, що дає змогу ефективно провадити статистику та вирішувати, з якими організаціями найвигідніше співпрацювати. Крім того, це значно спрощує роботу відділу бронювання, оскільки є можливість автоматичного перенесення даних про клієнта в нову операцію бронювання, яка виконується.

Система автоматизує управління номерним фондом, контролює роботу покоївок, веде облік статусу номера та його підготовки до заселення. Можливе також ведення рахунків клієнтів, надання поштових послуг, набір і друкування документів, передача повідомлень та ін.

Система веде на рахунку клієнта будь-які платежі за послуги або товари. При цьому клієнт за будь-які використані послуги розраховується за одним рахунком. Крім того, можливо ведення кредитних рахунків організацій – постійних клієнтів готелю.

За цією системою можна роздруковувати стандартні або довільні звіти щодо: стану номерів; завантаженості готелю; клієнтів, які мешкають в готелі; стану бронювання; фінансових результатів діяльності готелю; статистичних даних; нічного аудиту; роботи змін.

Система «HRS Back Office» дає змогу:

- вести облік грошових коштів на рахунку;

- вести облік основних засобів і нематеріальних активі;

- вести облік товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ);

- вести облік розрахунків з дебіторами та кредиторами;

- формувати калькуляцію страв, здійснювати на її основі списання продуктів, а також складати звіти щодо роботи ресторану;

- обчислювати амортизаційні відрахування, виконувати переоцінювання основних засобів;

- готувати платіжні документи;

- готувати документи на переміщення ТМЦ у межах готелю;

- розраховувати заробітну плату;

- здійснювати облік праці та персоналу;

- аналізувати фінансово-господарську діяльність готелю.

Модуля «Калькуляція» призначений для автоматизації виробничого обліку в ресторанах і барах. він дає змогу:

• складати калькуляції на готові страви та напівфабрикати;

• здійснювати на їх основі розрахунок відпускних цій і собівартості блюд та напівфабрикатів;

• вести журнал приготовлених страв, інформацію в який можна вводити як в ручну, так і за допомогою автоматичного інтерфейсу із системою «Micros»;

• автоматично списувати продукти харчування за журналом приготовлених страва з урахуванням методу списання, який прийнято на підприємстві (облікові ціни, середні ціни);

• формувати в калькуляційній карті продукту список взаємозамінних продуктів і використовувати його при операціях списання;

• друкувати калькуляційні карти та меню;

• друкувати звіти щодо реалізації готових страв.

Система «Micros» є апаратно-програмним забезпеченням (розрахунково-касовим комплексом) для ефективного управління ресторанами, кафе, барами та іншими підприємствами харчування. Цю систему розробляє та постачає американська компанія «Micros».

Основою системи «Micros» є робоча станція, яка призначена для введення замовлень офіціантами, барменами або касирами, її також можна використовувати для зняття звітів менеджерами, для зміни цін. Поруч з нею встановлюють принтер для друкування клієнтських чеків, які можна переглянути у певний момент часу. Всі чеки мають інформацію щодо номера чека, номера столика, імені або номера офіціанта, кількості гостей, часу відкриття або закриття чека. Система має захист від несанкціонованого доступу, кожний працівник має свій персональний код, який визначає його права.

Будучи об’єднаними, наведені вище системи можуть охопити весь комплекс задач, які постають перед підприємством сфери послуг, і є потужним інструментом..

Тема 4

MICROSOFT OFFICE ЯК БАЗОВЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ОФІСУ готельних і ресторанних комплексів

План

4.1. Пакет Microsoft Office для розв’язування управлінських завдань економічного характеру

4.2. Компоненти Microsoft Office

Рекомендовані джерела: [9, с. 173-407], [17], [18, c. 40-157], [24].

4.1. Пакет Microsoft Office для розв’язування управлінських завдань економічного характеру

Пакет офісних програм Microsoft Office призначений для комплексного розв’язання завдань з обробки даних у різноманітній формі. Кожна версія пакету (2000, 2003, 2007, 2010) випускається в кількох варіантах комплектації

(наприклад, Standard, Professional та Premium для Microsoft Office 2000 і ін.) і тому різняться за складом програмних компонент.

Доцільно відзначити, що існує альтернативний вільнопоширюваний (GPL) пакет офісних програм – Open Office.

Сьогодні кожне підприємство, поряд з використанням спеціального програмного забезпечення, розробленого під конкретний вид діяльності користується пактом Microsoft Office.

4.2. Компоненти Microsoft Office

Пакет Microsoft Office, незалежно від версії та варіанту комплектації, містить чотири обов’язкові програми – Word, Excel, Outlook i PowerPoint.

Microsoft Word – універсальне програмне середовище для роботи з тексто-вими документами з вбудованими графічними інструментами (таблиці, діагра-ми, формули, рисунки) та засобами автоматизації (шаблони, майстри, стилі, автотекст, виправлення помилок, автореферування, злиття документів та ін.).

Microsoft Excel – редактор електронних таблиць, призначений для автоматизації виконання однорідних обчислень та перерахунків зі змінними вхідними даними та графічного відображення статистичної інформації.

Microsoft Outlook – програма для управління особистою і службовою інформацією та організації переписки засобами електронної пошти.

Microsoft PowerPoint – програма, призначена для створення та демонстра-ції електронних презентацій.

Розглянуті нижче програмні компоненти входять до складу не всіх варіантів комплектації Microsoft Office.

Microsoft Access – система управління базами даних (надалі – СУБД). Microsoft FrontPage – редактор Web-сторінок та сайтів.

Microsoft Groove – програма для сумісної роботи учасників робочої групи над спільними проектами.

Microsoft Publisher – програмне середовище для розробки, макетування та публікації професійно оформлених маркетингових і рекламних матеріалів.

Microsoft InfoPath – програма для розробки та заповнення динамічних форм для збору і повторного використання даних в організації.

Microsoft OneNote – програма для збору, організації, пошуку та сумісного використання заміток.

Microsoft PhotoDraw – редактор растрових зображень.

Тема 5

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ в підприємствах готельного і ресторанного бізнесу

План

1. Поняття інформаційного забезпечення.

2. Системи показників, класифікації та кодування.

3. Форми документів та способи організації документообігу.

4. Інформаційний фонд інформаційних систем.

Рекомендовані джерела: [2, c. 31-32], [13, с. 45-47, 105-106], [15, с. 53-58,

105-112], [19, c. 20-31] , [22, c. 140-182].

5.1. Поняття інформаційного забезпечення

Під інформаційним забезпеченням (далі – ІЗ) розуміють сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в ІС під час її функціону-

вання. ІЗ призначене для подання інформації користувачу у формі, сприйнятли-вій для подальшого прийняття на її основі управлінського рішення. Оскільки у сфері менеджменту рішення зазвичай приймають менеджери-економісти, то ІЗ проектується і формується розробниками програмного забезпечення у тісній взаємодії з фахівцями-економістами.

Як правило до ІЗ економічних ІС належать системи показників, системи класифікації, системи кодування, форми документів, спосіб організації документообігу, інформаційний фонд. При цьому усі складові ІЗ розглядаються в контексті автоматизованих комп’ютерних технологій забезпечення взаємодії користувача ПК і інформації.

Потреба в інформації породжується необхідністю вирішувати конкретні задачі управління і залежить від того, якими методами ці задачі розв'язуються. Оскільки для розв'язання задач управління потрібні дані, як правило, зовсім в іншому вигляді, ніж вони можуть бути зібрані, то слід розрізняти кінцеву потребу в інформації, на основі якої формується програма вихідних даних інформаційної системи, та проміжну потребу, на підставі якої обґрунтовується про­грама збору даних. Якщо кінцева потреба − це потреба управління, то проміжна − це потреба самої інформаційної системи, в якій здійснюється процес перетворення вихідних даних в кінцеві.

Потреби в даних − кінцеві та проміжні − можна характеризувати за допомогою переліку різних за змістом повідом­лень. Такий перелік визначає склад потреби в інформації.

Часто кажуть, що система збору та обробки інформації повинна надавати всі необхідні та достатні дані. Цей запозичений у математиків вираз стосовно до інформації далеко не точний. Правильніше говорити про повноту інформації. Справа в тому, що, збираючи інформацію для обґрунтування та вирішення задач управління та обмежуючи таким чи­ном коло можливих рішень, важливо враховувати характер об'єкта, яким управляють, та складність задач, які вирішу­ють. Є задачі, які при наявності повної вихідної інформації мають єдиний розв'язок. Для таких задач має місце інформаційний баланс: розв'язок вміщує таку ж кількість інформації, як і вихідні дані, а процедура розв'язку носить харак­тер алгоритму.

Але для більшості задач управління характерна деяка невизначеність, яка усувається не за допомогою збору вихідних даних, а за допомогою самого розв'язку. В цьому ви­падку в розв'язку міститься більша кількість інформації, ніж у вихідних даних (інформаційний баланс відсутній), а в процедурі розв'язку, окрім алгоритмічної частини, присутній момент вибору, який носить більш або менш довільний характер. Для таких задач необхідною та достатньою була б така кількість інформації, яку неможливо отримати.

Наприклад, в задачах планування, як правило, необхідно мати дані про майбутній стан об'єкта, яким управляють, і які можна отримати лише в тому випадку, коли цей стан буде реалізовано. Оскільки задача повинна бути вирішена до цього моменту, то фактичні дані доводиться замінювати прогнозними оцінками з деякою похибкою. З цією похибкою в задачу привноситься елемент невизначеності. Управ­лінське положення суб'єкта господарювання між повною невизначеністю та визначеністю в теорії прийняття рішень відмічається як ситуація економічного ризику. За інших рівних умов чим менше є інформації про розподіл ймовірностей окремих станів зовнішнього середовища, тим більший ризик помилитися при прогнозуванні результатів реалізації альтернатив. Повна невизначеність характеризується нульо­вою інформацією та максимальним ризиком. Задачею аналізу є обробка інформації та виявлення ймовірностей скорочення ризику при прогнозуванні результатів діяльності.

Відповідно до змін інформаційних потреб виникають нові вимоги до систем інформаційного обслуговування процесу прийняття управлінських рішень.

По-перше, інформаційна система повинна бути еластичною, тобто мати здатність адаптуватися до змін: а) потреб в інформації; б) даних, які надходять на вхід системи; в) ме­тодів обробки інформації.

По-друге, необхідне збереження відповідних пропорцій інформації − квантів інформації. Ця вимога означає, що кожен працівник підприємства повинен отримувати лише ту інформацію, яка для даної посади необхідна. Надлишок інформації може інколи наносити таку ж шкоду, як і її дефіцит.

По-третє, підвищується вимога своєчасності інформації.

По-четверте, необхідна організаційна єдність, тобто інформаційна система повинна бути точно адаптована до організації даного господарського підрозділу, відповідати його цілям та інтересам.

По-п'яте, збільшується потреба та роль прогнозної інформації.

Основне призначення IЗ − вчасно видавати системi управлiння, зокрема, особам, що приймають рiшення, достовiрну iнформацiю, необхiдну i достатню для прийняття оптимальних чи близьких до них управлiнських рiшень.

IС має справу не з самим об'єктом, а з iнформацiєю про нього. Тому основна функцiя IЗ полягає у створеннi i веденнi динамiчної iнформацiйної моделi об'єкту, яка в кожен момент часу мiстить данi, якi вiдповiдають фактичним значенням параметрiв з мiнiмально допустимою затримкою в часi. Цi данi повиннi видаватися кожному користувачу, якому вони необхiднi для прийняття рiшень. Вiдповiднiсть даних фактичним значенням параметрiв з заданою точнiстю є важливою характеристикою IЗ. Для його реалiзацiї застосовують спецiальнi методи контролю i забезпечення достовiрностi.

IЗ включає в себе:

• нормативно-довiдкову iнформацiю;

• необхiднi класифiкатори технiко-економiчної iнформацiї;

• масиви даних, необхiдних для розв'язку задач;

• унiфiкованi документи.

Всю сукупнiсть процесiв обробки iнформацiї можна роздiлити на три види:

• збiр, накопичення, зберiгання i поновлення даних;

• логiчне й аналiтичне перетворення;

• видача користувачам результуючої iнформацiї.

Розгляд кожного з цих процесiв дозволив сформулювати вимоги до проектування систем iнформацiйного забезпечення з точки зору оптимального формування, рацiональної обробки i комплексного використання в системi. Такими вимогами є:

1) повнота − здатнiсть iнформацiйного масиву вiдображати стан економiчного об'єкту за всiма необхiдними для управлiння параметрами;

2) ненадлишковiсть − побудова масиву мiнiмальної довжини, але з ознакою повноти;

3) достовiрнiсть − вiдповiднiсть вхiдних i нормативно-довiдкових данихреально протiкаючим процесам, забезпечення необхiдної точностi резуль­туючої iнформацiї;

4) своєчаснiсть − здатнiсть проводити збiр i обробку вхiдної iнформацiїі видачу результуючих даних у встановлені термiни, зумовленi режимомфункцiонування об'єкту управлiння.

5.2. Системи показників, класифікації та кодування.

Системи показників формуються для кожної предметної області (бухгалтерський облік, банківська справа тощо) і включають в себе кількісні (рідше – якісні) характеристики об’єктів, явищ і процесів у цій області.

Системи класифікації розподіляють інформацію на впорядковані класи за певними ознаками. Найбільш поширеними методами класифікації інформації є алфавітно-предметний, фасетний та ієрархічний.

По завершенні процесу кваліфікації інформації відбувається її кодування за певними системами кодування – буквенно-цифровою, порядковою, серійною, позиційною та ін. В результаті кожному об’єктові класифікації присвою-ється умовне позначення (код) у вигляді унікальної послідовності символів.

На основі сформованих систем класифікації і кодування створюється класифікатор – систематизований перелік об’єктів класифікації разом з їх унікальними символьними позначеннями (кодами).

5.3. Форми документів та способи організації документообігу

Форми документів – це типові зразки документів, які регламентуються державними або корпоративними стандартами і створюються для зручності щоденної роботи з однотипними документами та надання їм юридичної сили.

Форми включають формати паперу, розміри полів та основні реквізити доку-ментів.

Документообіг – це рух документів від моменту їх створення до закінчення роботи з ними. Документообіг може бути організований по-різному, але повинен підпорядковуватися таким вимогам:

• мінімальна кількість повернень документів на попередні етапи;

• шлях документу має бути найкоротшим;

• всі документи повинні скеровуватися виконавцям згідно з розподілом обов’язків між співробітниками, зафіксованими у посадових

інструкціях;

• кожен документ один і єдиний раз повинен пройти три операції:

реєстрацію, контроль і скерування на виконання.

5.4. Інформаційний фонд інформаційних систем

Сукупність інформації, яка зберігається в ІС, складає її інформаційний фонд. Спосіб організації інформаційного фонду, який включає введення, систематизацію, та зберігання інформації, значною мірою визначає рівень ефективності ІС. Оскільки функціонування ІС сьогодні неможливо уявити без комп’ютерних технологій, то під час створення інформаційного фонду потрібно керуватись певними принципами, серед яких можна виокремити такі:

• мінімальність складу даних для забезпечення повноти інформації;

• максимальна швидкість опрацювання даних;

• незалежність інформаційних масивів від ПЗ;

• можливість поповнення та оновлення інформаційного фонду;

• забезпечення цілісності інформації.

Інформаційний фонд ІС як правило організується у вигляді структурованих взаємопов’язаних таблиць (бази даних, напр. в MS Access).

Тема 6

Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет в діяльності підприємств сфери готельного і ресторанного бізнесу

План

1. Структура і принципи роботи глобальної мережі

2. Адресація в Інтернет

3. Підключення до Інтернет

4. Служби Інтернет

5. Електоронна пошта, її суть, види та адресація повідомлень

6. Послуги електоронної пошти

Рекомендовані джерела: [25], [26], [27]

6.1. Структура і принципи роботи глобальної мережі

Протягом останнього десятиліття дедалі ширший розвиток отримують

глобальні обчислювальні й інформаційні мережі - унікальний симбіоз комп'ютерів і комунікацій. Відбувається активне приєднання всіх країн до всесвітніх мережних структур. Світовою системою комп'ютерних комунікацій щодня користуються більш як 30 млн людей. Зростає потреба в засобах структурування, накопичення, збереження, пошуку і передачі інформації. Задоволенню цих потреб служать інформаційні мережі та їхні ресурси. Спільне використання ресурсів мереж (бібліотек програм, баз даних, обчислювальних потужностей) забезпечується технологічним комплексом і засобами доступу.

Глобальні мережі (Wide Area Netwstrky WAN) − це телекомунікаційні структури, що об'єднують локальні інформаційні мережі, які мають загальний протокол зв'язку, методи підключення і протоколи обміну даними. Кожна з глобальних мереж (Інтернет, ВІТNЕТ, DЕСNЕТ і ін.) організовувалася для певних цілей, а надалі розширювалася завдяки підключенню локальних мереж, що використовують її послуги і ресурси.

Найбільшою глобальною інформаційною мережею є Інтернет. У 2014 році виповниться 45 років комп'ютерній мережі Інтернет – глобальній всесвітній мережі інформаційного обміну, яка об'єднує кілька мільйонів людей із більш ніж 100 країн світу за допомогою сучасних і зручних засобів зв'язку.

Архітектура мережі Інтернет розроблена на основі концепції взаємопоєднуваності або міжмережного поєднання різнорідних мереж, побудованих на базі різних фізичних систем зв'язку і комунікаційних технологій.

Користувачі мережі повинні мати доступ до ресурсів кожної підмережі, яка входить до Інтернет. Такий доступ має бути забезпечений внутрішніми механізмами (адресами, форматами повідомлень, протоколами) Інтернет. Користувачеві при цьому надаються прості, зручні й прозорі, тобто незалежні від особливостей підмереж, засоби роботи з кожними мережними компонентами Інтернет. Користувач взагалі не повинен знати, як організована взаємодія мереж, які шлюзи і які маршрути забезпечують доставку інформації.

Інтернет спроектована як інтермережа, тобто певна абстрактна сукупність різнорідних мереж. Загальними для всіх підмереж Інтернет є:

• універсальний адресний простір мережі Інтернет;

• набір комунікаційних протоколів ТСР/ІР і пов'язаних з ними протоколів;

• шлюзи і технологія міжмережної маршрутизації повідомлень.

Принципи роботи глобальної мережі.

Щоб виконати процедуру реєстрації в Інтернет, адміністрація машини або нової мережі повинна:

• отримати унікальну мережну ІР-адресу, яка видається DDN Net-Work Information Center або іншим реєстраційним агентством, і сконфігурувати хост-машини мережі для використання з виданою ІР-адресою;

• утворити домен;

• визначити характер взаємодії з Інтернет (дослідницьке застосування, комерційне та ін.);

• визначити обчислювальну установку (хост-машину або шлюз) для фізичного підключення;

• встановити необхідні технічні й програмні засоби (адаптери каналів, модеми, програми ТСР/ІР);

• встановити необхідні шлюзові програми, які забезпечать маршрутизацію, і відповідні протоколи;

• одержати від Міністерства зв'язку або фірми-постачальника ліній зв'язку необхідні канали, тарифи на їх використання та інші умови експлуатації канального устаткування.

6.2. Адресація в Інтернет.

Регіональний центр видає тільки мережну частину адреси для адресації в Інтернет. Право видачі адрес для окремих хостів мережі делегується адмі-ністрації мережі, яка підключається до Інтернет відповідно до загальних правил Доменної Системи Імен (DNS).

Ієрархія доменів, тобто адресованих частин Інтернет, утворює Єдину для Інтернет систему імен мереж і хост-машин. Утворення нового домену в мережі Інтернет означає, що ім'я цього домену буде включене в розподільну базу даних адрес, які використовуються протоколом розв'язання адрес при виборі маршруту передачі повідомлень.

Зазначимо, що в DDN NIC (центральна організація, яка здійснює реєстрацію хост-машин США та інших країн) і RIPE NСС (Європейський мережний координаційний центр) реєструються тільки домени верхнього рівня, більша частина доменів другого рівня і деякі домени третього рівня.

Домени верхнього рівня визначають цільові класи (табл. 3.1)

Група літер наприкінці адреси Інтернет є доменом, який вказує, з яким типом комп'ютера встановлюється зв'язок. Сім доменів, які трапляються найчастіше, наведено у табл.1.

Таблиця 1
Домен	Використання домену
Сом	Комерційні, підприємницькі організації
Еdu	Освітні заклади (університети, середні школи тощо)
Gov	Державні організації (крім військових)
Mil	Військові організації (армія, флот і т. ін.)
Net	Системи базової мережі
Int	Міжнародні організації
Org	Інші організації та установи

Для кожного з цих доменів призначається адміністратор домену, який володіє повноваженнями реєстрації мереж, що належить до цього домену.

Уся інформація про мережні домени зберігається в DNS у формі Ресурсних Записів. Інтерактивна програма «розпізнавач / сервер» звертається до DNS у режимі «запит—відповідь» і одержує потрібні дані про домени, а також про мережі і хост-машини, які до них входять. Адресна інформація знаходиться в окремих базах даних, розміщених у декількох хост-машинах.

6.3. Підключення до Інтернет

Передача даних у мережі організована на основі протоколу Інтернет— ІР (Інтернет Рrotocol), що являє собою опис роботи мережі та включає правила налагодження і підтримки зв'язку в мережі, поводження з ІР-пакетами та їх опрацювання, описи мережних пакетів сімейства IР. Мережа спроектована таким чином, що користувач не має жодної інформації про конкретну структуру мережі. Щоб послати повідомлення мережею, комп'ютер розміщує дані в «конверт», який має назву, наприклад ІР, із вказівкою конкретної адреси мережі.

Вузлові машини мережі здійснюють передачу поштових повідомлень і новин між регіонами i поширення повідомлень на своїй території. Користувацькі персональні машини під керуванням операційних систем UNІХ або MS DOS використовують для спілкування з регіональними вузлами протокол UUСР.

Розгляньмо види доступу в порядку зменшення їхньої вартості.

1. Безпосередній (прямий) доступ. Забезпечує доступ до всіх можливостей мережі.

Безпосередній доступ пропонує найбільш гнучке підключення. Кожний із комп'ютерів є повноправним членом мережі і може скористатися будь-якою із її функцій.

Для обслуговування й експлуатації свого вузла будуть потрібні персонал і документація. Це збільшує експлуатаційні витрати.

2. Доступ через протоколи канального рівня Інтернет – і РРР. SLIP і РРР є версіями програмного забезпечення Інтернет, що працюють на звичайних телефонних лініях, використовуючи стандартні високошвидкісні модеми. SLIP і РРР також підходять для підключення до глобальної мережі маленької (до п'яти користувачів) локальної мережі.

3. Доступ «за викликом» (Dial-ир Ассеss). Системи з комутованим доступом

− найпоширеніший шлях до ресурсів Інтернет для невеликих груп і індивідуальних користувачів. У цих системах використовуються ресурси чужого комп'ютера.

Багато організацій надають цей вид послуг за певну плату на місяць.

3. Доступ по стандартних телефонних лініях через UNІХ, UUСР. Усі системи UNІХ підтримують метод, який має назву UUСР та дозволяє пересилати дані по стандартних телефонних лініях.

3. Доступ через інші мережі, що входять у глобальну мережу. Доступ через інші мережі можна розглянути на прикладі онлайнових систем DELРНІ і ВІХ. DELРНІ дає повноцінний доступ до Інтернет, електронну пошту, передачу файлів і віддалений доступ до інших комп'ютерів. Це перший випадок, коли велика, орієнтована на споживача онлайнова система дала доступ у Інтернет із таким великим набором послуг. Система забезпечує не тільки шлюзи електронної пошти, а й пряме підключення до всіх можливостей Інтернет.

6.4. Служби Інтернет.

Служби мережі Internet - це системи, що надають послуги користувачам мережі. До них належать:

Електронна пошта являє собою систему, що надає змогу формувати, пересилати, зберігати та читати текстові документи, електронні таблиці в певному форматі, графічні файли, програми тощо. В електронному листі можна застосовувати цифровий підпис та шифрування. Характерною рисою E-mail є те, що вона діє в режимі off-line.

Internet -пейджери - безкоштовні програми для безпосереднього спілкування у мережі. Вони можуть виконувати функції передачі файлів, електронної пошти, голосових повідомлень, новин і т. п. Найкращий та найпоширеніший сучасний Internet-пейджер - ICQ (Аська).

Телеконференція (форум) - послуга Internet, за допомогою якої абонент може залишати своє відкрите повідомлення в мережі. Пізніше його можуть переглянути зацікавлені користувачі і дати таку ж відкриту відповідь. Фактично телеконференції являють собою колективну тематичну електронну пошту.

Списки розсипок - послуга, яка полягає в об'єднанні за одною адресою електронної пошти адрес багатьох передплатників списку розсипки. Якщо на таку адресу надсилається лист, то його одержують всі передплатники цього списку. Ця служба не має власного не має власного протоколу і працює тільки через електронну пошту.

WWW (World Wide Web) - служба прямого доступу, що потребує повноцінного підключення до Internet та дозволяє інтерактивно взаємодіяти з представленою на Web-серверах інформацією. Вона базується на принципі гіпертексту і може представляти інформацію з застосуванням всіх можливих мультимедійних засобів: аудіо, відео, текст, графіка і т.п.

FTP-послуга - служба прямого доступу до файлів у файлових Internet-архівах, яка потребує повноцінного підключення до мережі.

IRC - система "розмовних кімнат", так званих чатів. Це інтерактивна служба, яка дає можливість спілкування користувачів в режимі реального часу за допомогою текстових повідомлень, що набираються на клавіатурі.

Поширеними в мережі Internet є також служби пошуку інформації, які підтримуються однією з груп учасників мережі. Основними інструментами пошуку інформації є:

пошукові машини (spiders, crowlers), основна функція яких полягає в дослідженні Інтернету з метою збору даних про наявні Web-сайти та видача звіту про Web-сторінки, які задовольняють вимоги запиту користувача. Пошукова машина фактично є великою локальною мережею, яка складається з потужних комп'ютерів із великим обсягів дискової памяті. Останні поділені на підгрупи (кластери), між якими розподіляється інформація. На сервері пошукової машини текст розбивається на окремі слова, кожному з яких присвоюються певні координати, котрі заносяться в таблицю сервера разом з гіперпосиланням на IP-адресу. Коли пошукова система отримує запит, вона шукає відповідь у власній таблиці, а не загалом у мережі Internet. Серед сучасних інформаційно-пошукових машин лідерами є yahoo.com, yandex.ru, rambler.ru, google.com;

каталоги - ієрархічно організовані тематичні структури, в які інформація заноситься за ініціативою користувачів. Також сторінка, яка додається в каталог повинна бути жорстко прив'язана до визначених в каталозі категорій. При цьому пошук інформації ведеться не в мережі Internet, а в комп'ютерних тематичних базах даних;

6.5. Електронна пошта, її суть, види та адресація повідомлень

Поняття «електронна пошта» (ЕП) передбачає використання каналів зв’язку для передачі повідомлень в електронному вигляді. Вона передається здебільшого телефонними або виділеними каналами зв’язку. Для її пересилки можуть використовуватися глобальні мережі.

Типова система ЕП складається яз поштового серверу та програм-

клієнтів. Cервер приймає листи по спеціальному протоколу POP3, складає поштові їх в скриньки і видає користувачеві. По спеціальному протоколу SMTP сервер відсилає пошту в інші мережі. На такому сервері повинна підтримуватися база даних з іменами та адресами користувачів. За допомогою програм-клієнтів створюються поштові відділення, готуються і пересилаються, а також приймаються індивідуальні поштові повідомлення та пов’язані з ними файли.

ЕП існує в трьох варіантах:

1. Пересилка текстових повідомлень типу листа файлів різної структури, які перед посилкою повинні бути перетворені до текстового вигляду;

2. Розсилка різноманітних повідомлень всім зацікавленим особам, коло яких може не бути визначеним наперед. Послуга автоматичної розсилки надається за передоплатою.

3. Телеконференції, в яких поштові повідомлення надсилаються не окремим користувачам, а в спеціально організовані дискусійні групи. відправлені повідомлення стають доступними будь-кому, хто до них

звертається. телеконференції поділяються на модеровані (користувачі визначають чи подавати отримане повідомлення на конференцію чи ні)

та відкриті.

Для визначення місця призначення інформації можуть використовуватися спеціальні правила адресації. В ЕП найбільш поширені їх 2 типи:

• явна (вимагає повного опису маршруту, яким проходить повідомлення);

• доменна (не потребує точного зазначення маршруту, обмежуючи сь переліком імен – домен (країн або мереж)), субдоменів (місто, організація, ...) та адресою машини, яка має отримати повідомлення).

Домени, що відповідають певним країнам:

са – Канада; ее – Естонія; us – США; fr – Франція; ua – Україна; ru – Росія; uk – Великобританія.

Ім’я абонента може визначатися довільно, але існують і спеціальні імена:

Postmaster – адміністратор домену;

Statserv – сервер статистики;

Mailserv – файловий сервер;

Newsserv – сервер телеконференцій.

Для адресування ЕП в системах на стандартах Х 400 може використовуватися різновид доменного адресування. Для цього використовуються спеціальні позначення доменів.

6.6. Послуги ЕП

За допомогою ЕП можна не лише розсилати електронні листи, а й замовляти файли, відправляти факсимільні повідомлення і т.п. Ці можливості вважаються додатковими, їх можна використовувати, якщо ви є користувачем якоїсь із служб ЕП. Додаткові послуги можуть також надаватися фірмами, що забезпечують послуги передачі даних.

До послуг ЕП належать:

1. поштова скринька;

2. пересилка електронної пошти або факсу;

3. передача файлів;

4. служба зв’язку «point to point» («крапка-крапка»), використовується під час роботи в діалоговому режимі з віддаленими комп’ютерами;

5. пересилка фінансових документів;

6. послуга виходу на бази даних загального призначення;

7. електронна пошта за стандартом Х.400. цей стандарт вибраний як основа для національної системи ЕП України – Ukrmail.

Оскільки передача інформації телефонними чи виділеними каналами зв’язку відзначається досить високою швидкістю, підприємства та організації,

особливо ті, що мають багаторівневу структуру, а також банки, створюють власні системи ЕП.

Стандарти ЕП визначають структуру повідомлень і використовуються для розробки програм ЕП. В них наводяться переліки обов’язкових і необов’язкових атрибутів документів, їх послідовність і форма.

Тема 7

СИСТЕМИ АВТОМАТИЗОВАНОГО ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ

План

1. Класифікація систем електронного діловодства та документообігу.

2. Призначення систем електронного документообігу.

3. Функціональні можливості систем електронного документообігу.

4. Переваги використання та очікувані результати впровадження.

Рекомендовані джерела: [2, с. 169-185], [4, с. 51-54], [7], [8], [16], [21] ,

[22, c. 494-519].

7.1. Класифікація систем електронного діловодства та документообігу

Попри належність до однієї групи ІС, більшість з програмних продуктів, які стосуються електронного діловодства та документообігу, мають свою специфічну орієнтованість, згідно з якою їх поділяють на:

Електронні архіви – зорієнтовані на ефективне зберігання та пошук інформації. Мають розвинуті засоби повнотекстового пошуку та підтримують спеціальне обладнання для надійного збереження інформації.

Системи управління образами – призначені для перетворення документів з паперових носіїв у цифровий формат.

Системи діловиробництва – забезпечують роботу з електронними версіями документів і реквізитами реєстаційно-контрольних форм згідно з прийнятими стандартами.

Системи документообігу – забезпечують строго регламентований і формально контрольований рух документів.

Workflow-системи – в основному розраховані на забезпечення руху деяких об’єктів (робіт) по заданих маршрутах. До робіт зазвичай прив’язані документи,

але документи не є базовим об’єктом таких систем.

Системи управління контентом – забезпечують процес відслідковування,

доступу, контролю і доставки документів.

Системи електронного управління документами – призначені для створення, керування доступом і поширення великих об’ємів документів в комп’ютерних мережах.

Корпоративні системи електронного документообігу –

забезпечують корпоративну інфраструктуру для створення, спільної роботи над документами та їх публікації, доступну всім користувачам в організації.

7.2. Призначення систем електронного документообігу

Cистеми електронного документообігу (СЕД, англ. – EDMS) забезпечують процес створення, збереження, керування, доступу і розповсюдження великих обсягів документів у комп’ютерних мережах та контроль над потоками документів в організації. При цьому під рухом документа не мається на увазі його фізичне переміщення, а лише передача прав на його застосування із повідомленням конкретних користувачів СЕД.

7.3. Функціональні можливості систем електронного документообігу

Типова СЕД дає змогу виконувати такі функції:

• автоматизація процесів реєстрації та збереження документів, забезпечення механізмів збору резолюцій та доставка звітів про

виконання доручень;

• формування аналітичної і статистичної звітності щодо документообігу та контролю за виконанням документів;

• розсилання, збереження та використання вхідних, вихідних і внутрішніх документів за єдиною нумерацією;

• оперативний пошук інформації за комбінацією умов з будь-яких реквізитів реєстраційних карток документів;

• наскрізний контроль за проходженням і виконанням документів;

• ведення системи класифікаторів і довідників;

• забезпечення надійного зберігання всіх версій документів;

• маршрутизація документів;

• визначення кола осіб та призначення рівнів їх доступу до інформації.

4. Переваги використання та очікувані результати впровадження

Вигоди від використання СЕД прийнято поділяти на тактичні (звільнення фізичного місця для зберігання документів, зменшення витрат на копіювання і доставку документів у електронному вигляді тощо) та стратегічні (збільшення продуктивності праці персоналу, покращення іміджу організації).

Впровадивши СЕД, можна очікувати:

• ефективнішого керування документами за рахунок контролю виконання та прозорості діяльності організації;

• усунення дублювання і багаторазового перетворення інформації;

• забезпечення чіткої авторизації доступу до комерційної інформації;

• оптимізації бізнес процесів;

• економію ресурсів за рахунок скорочення витрат на паперовий документообіг;

• спрощення збереження і пошуку інформації.

Тема 8

СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

План

1. Основні поняття та моделі електронної комерції.

2. Типові системи електронного бізнесу.

Рекомендовані джерела: [2, с. 306-310], [4, с. 68-71], [15, с. 243-249].

8.1. Основні поняття та моделі електронної комерції

Електронна комерція (далі – ЕК) – це бізнес-процеси та ділові операції, які здійснюються засобами інформаційних та комунікаційних технологій. Середо-

вищем ЕК як правило є Інтернет, але ним може бути будь-яка комп’ютерна ме-режа.

ЕК не обмежується процесом купівлі-продажу в режимі on-line, а поєднує процеси створення, просування на ринок, оплати, продажу, доставки та сервіс-ного обслуговування, а також надає можливість віртуального співробітництва споживачів та ділових партнерів.

Сьогодні ЕК розвивається в двох ключових напрямах, кожен з яких розвивається на основі своєї моделі ЕК:

1. Модель В2С ("підприємець-споживач") – спрямована на реалізацію роздрібної торгівлі між компаніями та кінцевими споживачами (в основному фізичними особами).

2. Модель В2В ("підприємець-підприємець") – орієнтована на організацію співпраці підприємств у сфері виробництва товарів і послуг.

До напрямків ЕК відносяться також голосова (v-commerce) та медіа (m-commerce) комерція. Перша надає телекомунікаційні послуги за допомогою спеціальних голосових порталів, а друга доставляє мультимедійні продукти через мережу Інтернет.

8.2. Типові системи електронного бізнесу

Системи електронного бізнесу (комерції) – це апаратно-програмні комплекси, призначені підтримувати бізнес-зв’язки між підприємствами. Насамперед вони покликані вирішувати задачі продажу та купівлі.

Коротко охарактеризуємо функціональні можливості основних типів систем електронної комерції.

Корпоративний сайт компанії – призначений для спілкування фірми з партнерами, постачальниками, споживачами, інвесторами. Як правило сайт містить інформацію про компанію, персонал, керівництво, каталоги продукції та опис послуг.

Онлайновий магазин – це програмний комплекс, який дає змогу продавати товари чи послуги через мережу Інтернет та автоматизовувати управління бізнес-процесами. Він може бути складовою частиною корпоративного сайту компанії або існувати незалежно.

Закупівельна служба – дає змогу підприємству здійснювати матеріально-технічне самозабезпечення шляхом публікації потреб, пошуку постачальників, організації тендерів.

Брокерський сайт – відіграє роль посередника. Мета його функціонуван-

ня – отримати замовлення від одного підприємства і передати його на виконання іншому.

Електронний торгівельний майданчик – надають в оренду віртуальні робочі місця для спеціалістів постачання та збуту через мережу Інтернет. Плата за роботу на майданчику менша за вартість створення онлайнового магазину.

Різновидом електронного торгівельного майданчика є електронна біржа.

Електронний аукціон – сайт, який пропонує послуги аукціону як покупцям,

так і продавцям.

Електронний банк – надає захищений Інтернет-доступ клієнтам до персональних рахунків з можливістю здійснення фінансових операцій.

Електронний ринок – система для забезпечення виконання трансакцій через Інтернет-сервіси.

До систем електронної комерції відносяться також спеціальні інтегровані комплекси, які забезпечують взаємодію внутрішньокорпоративних ІС (управлінських, фінансово-аналітичних та ін.) із зовнішніми системами ЕК.

Тема 9

ОБЛІКОВО-УПРАВЛІНСЬКІ АВТОМАТИЗОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ і їх використання в діяльності готелів, ресторанів

Рекомендовані джерела: [2, с. 58-88], [4, с. 60-63], [9, с. 68-102], [10], [18,

c. 184], [22, c. 418-446].

План

1. Автоматизовані системи управління персоналом.

2. Інформаційні системи бухгалтерського обліку.

3. Маркетингові інформаційні системи.

4. Системи управління проектами (MS Project, Project Expert).

9.5. Автоматизовані системи управління персоналом

Системи управління кадрами (АСУП, HR-системи) призначені для підготовки своєчасної та якісної інформації про персонал з метою оптимізації управління співробітниками підприємства чи організації. Вони дають можливість мати безпосередній доступ до особових справ співробітників та штатного розкладу, суттєво зменшити обсяг рутинних операцій стосовно підготовки звітних документів, виробляти рекомендації щодо переміщення і підготовки (перепідготовки) персоналу, формування кадрового резерву та прийому на роботу кандидатів.

Серед функціональних можливостей АСУП доцільно відзначити такі:

• створення та редагування структури підприємства;

• формування штатного розкладу та контроль відповідності його позиціям прийнятих на роботу співробітників;

• ведення списків посад, розрядів, окладів, надбавок;

• формування звітів про плинність кадрів, вакансії та ін.;

• контроль професійного росту співробітників;

• відбір кандидатів за різними критеріями;

• забезпечення документообігу стосовно персоналу;

^- ведення табельного обліку відпрацьованого часу з можливістю передавання його в модулі, які відповідають за нарахування зарплати.

Приклади АСУП: SAP Human Resources Management System, PersonPro,

БОСС-Кадровик, АиТ: Управление персоналом.

9.2. Інформаційні системи бухгалтерського обліку

Бухгалтерські ІС надають менеджерам широкий набір засобів оцінки і контролю діяльності організації, а також автоматизують процес створення різних форм звітності. Вони розробляються в двох напрямках:

• системи відкритої архітектури (наприклад, X-DOOR) – фахівець, який володіє спеціалізованою мовою програмування, може пристосовувати

систему до потреб організації;

• системи закритого типу (модулі "Бухгалтерія" від "ПАРУС" та "1С") – орієнтовані на стандартизовану фінансову та податкову звітність без

можливості внесення змін.

На сьогодні більшість ІС бухгалтерського обліку, як і інших вузькоспеціалізованих ІС, є складовими частинами інтегрованих програмних засобів, що об’єднують декілька предметних областей автоматизації.

9.3. Маркетингові інформаційні системи

Типовими прикладами комп’ютерних систем управління маркетингом можуть бути "Marketing Expert", "Стратегія", модуль "Маркетинг" системи "Галактика". Вони тією чи іншою мірою вирішують такі завдання маркетингу:

• аналіз ринку та товарів;

• аналіз конкурентноспроможності підприємства, товарів та послуг;

• аналіз ризиків;

• прогнозування продаж;

• супровід потенційних клієнтів;

• стратегічне і тактичне планування маркетингової діяльності;

• аналіз ефективності маркетингу.

4. Системи управління проектами

Для організацій, які займаються довготривалими проектами з залученням різноманітних ресурсів, створено системи управління проектами (Microsoft Project, Primavera Expedition, OpenPlan). Вони призначені для автоматизації планування, контролю та регулювання ходу виконання проектів, організації їх матеріально-технічного, фінансового та кадрового забезпечення, оцінки інвестиційної привабливості різних варіантів реалізації проектів.

Практично всі системи управління проектами беруть за основу деякий попередньо складений план проекту і згідно з ним автоматично організують виконання, аналіз і управління робочими етапами плану, пакетами робіт і самими роботами. За допомогою спеціальних процедур можна імітувати варіанти виконання проекту, моделювати непередбачені обставини, аналізувати ризики і можливі сценарії розвитку.