2. Структура підприємства

Структура підприємства – це склад його підрозділів, їх взаємозв’язок щодо відносин з обміну результатів роботи, у процесі здійснення єдиного економічного процесу, а також характеристика підприємства за чисельністю і складом працівників, наявним обладнанням та територіальним розміщенням.

Формування структури підприємства залежить від факторів:

1. асортимент об’єктів підприємницької діяльності;

2. видів економічної діяльності;

3. спеціалізації;

4. рівня технологічного процесу (використання ручної і механічної праці);

5. обсяги господарської діяльності.

На підприємствах розрізняють три види його внутрішньої структури:

1. технологічна (горизонтальна);

2. організаційно – управлінська (вертикальна);

3. економічна.

Технологічна структура (рис. 1) розміщення структурних підрозділів підприємства характеризує послідовність виконання технологічного процесу.

Error: Reference source not found

Організаційно – управлінська структура характеризує вертикальний зв’язок між власником підприємства і робочими місцями підприємства (див. рис. 1.2).

Цех – уособлений підрозділ, в якому виготовляється продукція (послуги, роботи) які можуть бути використані на даному або іншому підприємстві.

Дільниця – це група робочих місць, де здійснюється частина технологічного процесу майбутньої готової продукції (виготовлення деталей).

Робоче місце – це частина виробничої площі де працівник, або група працівників виконують певну операцію з виготовлення продукції.

Організаційно – управлінську структуру підприємства наведено на рис. 2

Error: Reference source not found

Економічна структура – це сукупність відносин між:

1. власником і структурними підрозділами;

2. між структурними підрозділами, щодо формування ресурсів (працівників, активів), доходів в сфері оплати праці та розподілу прибутку.

Економічна структура підприємства визначається відносною самостійністю, оскільки підрозділи не є самостійними юридичними особами і завжди залежать від дії власника.

3. Умови організації системи економічних відносин.

Підрозділам підприємства може бути надана відносна самостійність по наступних причинах: підрозділи не мають самостійних розрахункових рахунків в банці; вони не можуть самостійно укладати договору із сторонніми організаціями; усередині підприємства повинне бути жорстке планування, оскільки основні цехи і обслуговуючі господарства не завжди можуть відступати від номенклатурного плану, від затверджених для них норм і нормативів, лімітів і ставок.

Абсолютно самостійно підрозділи можуть вирішувати лише внутрішні питання оперативного планування, регулювання і управління виробництвом.

В рамках цілого підприємства можлива і доцільна організація самостійних юридичних осіб, що мають визначену організаційно – правову форму. До таких підрозділів відносяться ремонтно-механічні, інструментальні цехи, транспортне, енергетичне господарство, виробництво товарів народного споживання. Економічна залежність таких підрозділів від підприємства виявляється у виконанні робіт і наданні послуг відповідно до укладених договорів, що юридично закріплюється в їх засновницьких документах.

Виникнення самостійних юридичних осіб на базі основних цехів недоцільно, оскільки може привести до розриву технологічного ланцюжка основного виробництва і завдати збитків економіці підприємства.

Для організації внутрізаводських економічних відносин повинні бути створені певні умови:

1) відносна майнова самостійність. Вона забезпечується шляхом закріплення за підрозділами частини основних виробничих фондів, які можуть бути здані в оренду;

2) відносна економічна самостійність. Вона забезпечується шляхом скорочення числа централізованих планованих показників і використання у виробничих підрозділах деяких елементів ринкової економіки. На підприємстві вводиться механізм формування внутрізаводських планово-розрахункових цін за продукцію, роботи і послуги для здійснення взаєморозрахунків між підрозділами підприємства. Економічна самостійність покликана підсилити на рівні підрозділів такі принципи як: порівняння витрат з результатами; економічна зацікавленість і економічна відповідальність;

3) відносна фінансова самостійність. Вона здійснюється шляхом організації системи фінансових розрахунків на внутрізаводському рівні через госпрозрахунковий банк. Всі розрахунки між підприємством і підрозділами і між підрозділами за ресурси, роботи і послуги проводяться членами цього банку. У основі фінансових взаєморозрахунків лежать внутрізаводські планово-розрахункові ціни. Джерелами фінансових розрахунків для підрозділів є: власний чистий прибуток; внутрізаводський кредит; часткове загальнозаводське фінансування; надходження засобів по санкціях та інші.

4) відносна організаційна самостійність. Вона здійснюється шляхом створення внутрізаводської ринкової інфраструктури до якої відносяться наступні відділи: управління технічним розвитком; управління матеріально-технічним постачанням і збутом; управління майном підприємства; управління виробництвом; внутрізаводський банк; економічне (фінансове) управління; головна бухгалтерія; соціальне і кадрове управління.