2. Показники психічної зрілості на другому році життя

а) Комунікативна поведінка

На другому році життя спілкування дитини здобуває більш змістовний у діловому відношенні характер:, з'являється ситуативно-ділова форма спілкування (термінологія М. І. Лісіної), або «індивідуально-ділова». Спільна діяльність із емоційно близьким дорослим стає більш різноманітною, змістовною й індивідуалізованою. Однак при цьому зберігається висока значущість ситуативно-особистісної (безпосередньо емоційної) форми спілкування.

Діалог з дорослим носить чітко реципрокний (взаємноузгоджений, узгоджений) характер.

Поняття «комунікативного циклу» у спілкуванні з дорослим.

Процес взаємодії зі значущим дорослим (творча гра або спільне конструювання) дитина супроводжує короткими комунікативними епізодами (або комунікативними циклами, у термінології західних авторів):

Ініціюючи спілкування (вербальне або невербальне), дитина на короткий час відкриває цикл: погляд в очі. —»потім на іграшку. —»словесна репліка або вокалізація й закриває цей цикл: вертається до спільної або індивідуальної практичної діяльності.

За даними психологів, кількість цих циклів протягом завершеного в значеннєвому відношенні епізоду гри або спільної діяльності змінюється з віком: 10—15 циклів до 12—16 місяців, 20—30 циклів — до 2 років.

Спілкування з однолітками позитивно емоційно забарвлене, але ще малопродуктивне й досить формальне.

б) Емоційна поведінка

На другому році життя в здорової дитини переважає емоційно позитивне тло настрою. Однак він досить непостійний і легко може змінитися на протилежний, якщо для цього є причини. При нормалізації ситуації настрій також швидко ^ нормалізується. Значно розширюється репертуар емоційних реакцій на події, що відбуваються в житті дитини.

в) Пізнавальна сфера

На другому році життя пізнавальний розвиток відбувається переважно в сфері предметної діяльності. Дитина засвоює елементарні стратегії продуктивної, цілеспрямованої діяльності, побудовані на основі універсального алгоритму (Дж. Міллер, Ю. Галантер, К. Прибрам, а пізніше, з нейропсихологических позицій, О. Р. Лурія). У структурі діяльності маляти з'являється ще незріла орієнтовна Фаза дії й елементарні Форми самоконтролю. Основна стратегія продуктивної діяльності — стратегія проб і помилок.

Розвивається наочно-дійове мислення, яке регулює практичну діяльність.

г) Ігрова діяльність

Гра як провідний тип діяльності стає в цьому віці досить інформативним показником розвитку ігрової поведінки. Фантазії, уяви, пізнавальних здібностей.

З перших місяців другого року життя можна виявити розвиток двох видів ігрової діяльності:

а) символічну гру

б) предметно-практичну гру.

У сучасній Західній психології початок розвитку символічної гри відносять до віку 1 рік 3 місяці— 1 рік 4 місяці. Її основні прояви — дії «понарошку» із предметом (побутовим або його іграшковим аналогом) або без нього. Засобами символізації в цьому випадку стає характер дії, виконуваної дитиною, яка імітує функціонально адекватні дії дорослих.

Можна виділити 3 етапи в процесі розвитку цього виду гри:

• спочатку маля порожньою ложкою як би їсть сам,

• на наступному етапі годує когось із дорослих,

• на третьому етапі — ляльку або іграшкову тваринку — це одночасно початок розвитку елементарних форм сюжетної гри (звичайно в другій

половині 3-го року життя.

У предметно-практичній грі дитина оволодіває функціонально адекватними діями з побутовими або ігровими предметами. У процесі цього виду діяльності формуються побутові або конструктивні навички. У методичній літературі з дошкільної педагогіки цей вид гри називається предметно-відображувальною (відображальною) грою.

Показники психічної зрілості на третьому році життя

а) Комунікативна поведінка

На третьому році життя зберігається, як провідне, ситуативне індивідуально-ділове спілкування. Однак, ближче до другого _/ півріччя третього року вонд починає набувати проявів кризи 3 років: з’являються риси впертості, протидії близьким дорослим.

Наприкінці даного вікового періоду починають формуватися партнерські відносини з однолітками. Спілкування з ними здобуває більш продуктивного і змістовного характеру. Цьому сприяє дозрівання здібності до взаємодії й співробітництва у спільній грі. Значно ширше в спілкуванні між дітьми використовуються мовні засоби, такі як діалог або полілог (діалог більш ніж двох дітей).

б) Емоційна поведінка

На третьому році життя міняється малюнок емоційної поведінки. Домінуючий емоційний стан починає істотно залежати від соціальної й комунікативної ситуації. З'являється здібність приховувати щирі почуття й переживання й демонструвати ті. які бажані, виходячи із ситуації (хитрити, демонструвати помилкові емоційні стани).

Епізодично дитина проявляє агресивні почуття (переважно у вербальній формі) стосовно батьків. Криза самовизначення (формування психічної Я-Концепції) підсилює емоційну нестійкість. Одночасно росте ступінь диференційованості емоційних реакцій.

в) Пізнавальна сфера

Розвиток наочно-дійового мислення («сенсомоторного інтелекту» за Ж. Піаже) на третьому році досягає значного ступеня зрілості. Дитина опановує основними сенсорними еталонами форми, кольору й розміру, використовує їх у практичний діяльності.

Стратегічні можливості рішення проблем удосконалюються. Виконуючи більшість конструктивних завдань (мається на увазі репродуктивне, проблемне конструювання) методом проб і помилок, дитина до кінця цього періоду починає засвоювати ази прийомів зорового зіставлення сенсорних характеристик і уявного оперування ними.

г) Ігрова діяльність

На третьому році життя, у другій його половині, окремі дії з ляльками, характерні для сймволічної гри ^(імітаційні побутові дії «понарошку»), переростають у сюжетні ігрові дії. Дитина відтворює фрагменти сюжетних ігрових дій переважно побутового характеру: укладає ляльку спати, вмиває й годує її, використовуючи предмети-замінники, навантажує й розвантажує автомобіль і т.п. У цьому віці для дитячих ігор характерна неповнота розгортання сюжету: більшість із них одноактні й не зібрані у послідовність логічно організованих ігрових дій, що відтворюють цілісні побутові сценарії. Предметно-практична гра з будівельним матеріалом, дидактичними іграшками (пірамідками, формочками-вкладишами, мозаїкою й ін.) стає більше цілеспрямованою, різноманітною й продуктивною.

Ознаки ризику

Перший рік життя

А) Комунікативна поведінка:

Дефіцит або відсутність «реакції пожвавлення» після 3 міс. Пасивність/недиференційована реакція на близьких /чужих після 8 міс. Або панічна реакція на чужих.

Уникнення очного контакту.

Більш пізня поява лепету (раннього - після 5 міс, пізнього - після 7-8

міс).

Б) Емоційна поведінка:

Пасивність, нерадісний настрій, монотонний плач, дистимічне або депресивне тло настрою, невропатичні прояви.

Бідний репертуар емоційних реакцій.

В) Пізнавальна сфера:

Відсутність інтересу до іграшок.

Не відшукує заховану на її очіах іграшку (після 7 міс.).

Немає фіксації погляду на яскравій іграшці.

Немає слідкуючих рухів погляду за яскравим предметом.

Нестійка, короткочасна фіксація зорової уваги.

Другий рік життя

А) Комунікативна поведінка:

Низька комунікативна активність.

Відсутність або слабка виразність реципрокності у діалозі.

Уникнення діалогу або формальність у діалозі.

Б) Емоційна поведінка:

Пасивність, нерадісний настрій, монотонний плач.

Дистимічний або депресивний фон настрою.

Невропатичні прояви Тривожна прив’язаність до батьків.

Одноманітні, стереотипні емоційні реакції.

В) Пізнавальна сфера:

Переважання, елементарних форм дослідницької поведінки, (ротове дослідження).

Хаотичний характер проб і помилок.

Нефункціональність предметних дій.

Відсутність орієнтації на колір і форму в практичній діяльності.

Г) Ігрова діяльність:

Переважання маніпулятивної гри.

Відсутність символічної гри після 1,5 років.

Нездатність самостійно організувати ігрову діяльність без допомоги дорослого.

Третій рік життя А) Комунікативна поведінка:

Страх і уникнення однолітків,- Відсутність партнерських відношень.

Надмірна автономність поведінки по відношенню до батьків.

Низька комунікативна активність.

Б) Емоційна поведінка:

Пасивність, нерадісний настрій.

Дистимічний або депресивний фон настрою.

Невропатичні прояви.

Одноманітні, стереотипні емоційні реакції.

Емоційна відгородженість або неадекватність емоційних реакцій. Симбіотична прив'язаність до батьків: дитина вимагає постійної фізичної близькості батьків.

В) Пізнавальна сфера:

Переважання елементарних форм дослідницької поведінки (ротове дослідження).

Хаотичний характер проб і помилок.

Нефункціональність предметних дій.

Відсутність каракульного малюнка.

Г) Ігрова діяльність:

Переважання маніпулятивної гри.

Відсутність символічної гри.

Низька ігрова активність.

Стереотипність ігрових дій у предметно-практичній грі.

Висновок: прогноз затримок чи патологічного формування мовленнєвої діяльності можливий вже на ранніх етапах психічного онтогенезу.

У період до 3 років життя онтогенез системи мови й мовлення залежить від таких психологічних факторів, як комунікативна потреба й комунікативна здібність, стан емоційної сфери, рівень сформованості пізнавальних процесів і здібностей, тобто - рівня психічної зрілості.

Процес логопедичної діагностики і надання ранньої допомоги дітям з відхиленнями в розвитку мовлення спирається на визначені вище закономірності розвитку, показники норми та ознаки ризику формування мовленнєво-мовної; системи.