1. Форми індивідуальної поведінки.

В процесі адаптації до оточуючого середовища деякі істоти проявляють певні форми поведінки, які мають головне значення для виживання і повˈязанні з рядом конкретних функцій.

1. локомоція – дозволяє тварині переміщатися у просторі. Існує 5 основних типів локомоції: - рух за допомогою джутиків або війок; - амебоподібний рух, який здійснюється шляхом зміни форми тіла; - хвильоподібний рух; - реактивний рух; - рух за допомогою кінцівок.

2. їжа і дихання – тварин можна поділити за їх основною стратегією їжі на 5 головних груп: фільтруючі воду; паразити; рослиноїстівні; м’ясоїдні; всеїстівні.

Всі фільтруючі організми живуть у воді і добувають собі їжу, відціджуючи її з води. Паразити живуть повністю за рахунок організму-господаря. Рослиноїстівні годуються рослинами, їх корою, листям, сімˈям, плодами і коріннями. Мˈясоїдні харчуються головним чином іншими тваринами. Всеїстівні поїдають різноманітні види їжі. Вода необхідна для самих різних життєвих процесів, в тому числі для травлення, виділення і терморегуляції. Споживання кисню шляхом дихання – явище дуже універсальне. Практично всі тварини володіють певним механізмом, за допомогою якого свіже повітря потрапляє в організм, а використане виводиться з нього.

3. терморегуляція – тварини здатні існувати лише в певному діапазоні температур. Регуляція температури тіла – найважливіший аспект пристосування до середовища. Птахи і ссавці – гомойотермні тварини; у них є фізіологічні механізми, які підтримують температуру тіла на відносно постійному рівні, не дивлячись на різкі коливання температури середовища. На відміну від цього безхребетні, риби, амфібії і рептилії пойкілотермні – температура тіла у них коливається в залежності від зовнішньої температури.

Багато форм поведінки частково пов’язані з терморегуляцією. Для багатьох видів характерні сезоні міграції, призначення яких в тому, щоб звести до мінімуму взаємодію несприятливих температур у певну пору року. Більш короткочасова регуляція температури тіла досягається шляхом значних щоденних переміщень із затемнених ділянок у освітлені або із нори і назад. Багато видів переживають суворі зими, впадаючи у зимову сплячку. При цьому тварина припиняє будь-яку активність, а температура тіла, частота серцевих скорочень знижуються у неї до мінімуму. Деякі види жаб, крокодилів і риб реагують аналогічних припиненням активності і на дуже високі температури (літня сплячка).