1. Виникнення психіки у філогенезі.

Психіка є продуктом тривалого й складного процесу розвитку органічної природи. Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивно й незалежно від свідомості існуючу дійсність. Форми відображення залежать від форм існування матерії і відображення проявляються в здатності реагувати на зовнішні впливи відповідно до характеру впливу та форми існування матерії. Вищою формою відображення є психічне відображення, а вищою формою психічного відображення є свідомість.

Найпростіші мікроорганізми не володіють психікою. Для них характерна більш елементарна форма відображення – подразнення – це реакція живих організмів на зміну свого стану або руху під впливом зовнішніх дій. Зовні подразнення проявляються у двох формах: протягування або наближення (викликане позитивними діями) і відштовхування (викликане негативними діями). Сила та характер відповідних реакцій залежить від сили та особливостей зовнішньої дії та внутрішнього стану живої істоти. Для психічного відображення характерною є реакція живої істоти як на біологічно значущі подразники, так і на подразники, які мають біологічно значущий вплив. В цьому процесі відбувається здатність тварини до відчуття, тобто чутливості. Поява і розвиток чутливості – нового рівня відображу вальної діяльності – відбулися у нерозривному зв’язку з ускладненням способу життя тварин і розвитком у них нервової системи, органів чуття та руху.

Особливості психічного відображення мають таку структуру:

1. сигнальний характер цього відображення;

2. можливість сприйняття маючим психіку організмом таких дій та впливів, які не мають прямої біологічної значущості;

3. Можливість відображення цих дій незалежно від особистої потреби.

Леонтьєв у своїй праці «Проблеми розвитку психіки» розкрив гіпотезу про стадії та рівні розвитку психічного відображення від найпростіших тварин до людини. Пізніше вона була доповнена новітніми зоопсихологічними даними і отримала подальший розвиток у роботах вітчизняного психолога Фабрі, який прийшов до висновку, що ті форми інтелекту, які раніше приписувалися високоорганізованим тваринам, характерні й більш низькоорганізованим тваринам.

Важливою ознакою рівня розвитку тварини, який визначає її можливості, є розвиненість органів руху, а саме органів маніпулювання предметами з метою їх дослідження. Розвиток психіки на рівні людини набуває нових форм. Він відбувається за рахунок розвитку мислення та свідомості і удосконалення знарядь праці. У людини поряд із нижчими рівнями організації психічних процесів виникають і вищі (сприйняття, увага, пам’ять, мислення). Людина, крім того, розвивається особистісно і має можливість бути особистістю.

2. Розвиток психіки.

Розвиток психіки як процес проходить певні стадії та рівні.

Стадії розвитку психіки організмів у філогенезі (за О.М.Леонтьєвим, К.Е.Фабрі)

Стадії	Рівні	Організми	Нервова система	Будова діяльності	Функції психіки
Елементарна сенсорна психіка	Нижчий Вищий	Найпростіші нижчі багатоклітинні Безхребетні	Сіткоподібна система провідних шляхів Вузлова або ланцюгова нервова система	Реакція на біологічні властивості середовища	Відчуття
Перцептивна психіка	Нижчий Вищий Найвищий	Вищі хребетні Хребетні Антропоїди	Поява і розвиток головного мозку Поява і розвиток великих півкуль Поява і розвиток кори великих півкуль головного мозку	Реакція на умови, в яких перебуває предмет. Поява операцій. Ускладнення операцій	Сприймання Інтелект
Свідомість	Специфічно людський	Людина	Поява і розвиток лобових часток великих півкуль головного мозку	Дії, що не мають прямого біологічного значення	Свідомість

1. найпростіша нервова система. Яка являє собою окремі нервові клітини, що переплітаються між собою і не мають керуючого центру (сіткоподібна або дифузна стадія розвитку психіки);

2. поява вузлової або ланцюгової нервової системи, що має керуючий центр. Всі вузли (ганглії) з’єднані між собою і організм діє як єдине ціле (гангліозна стадія розвитку психіки);

3. ускладнення нервової системи. Помітно ускладнюється головний вузол, який регулює рух кінцівок та інших органів (сенсорна стадія розвитку психіки);

4. розвиток ЦНС визначається у поступовому збільшенні об’єму і ролі кори головного мозку. Розвиток ЦНС у різних тварин відбувається неоднаково і нерівномірно. Він обумовлений способом життя тварини та особливостями середовища, де вона проживає. З появою ЦНС з’являється і нова форма психічного відображення – перцептивна стадія розвитку психіки.

На стадії елементарної сенсорної психіки поведінка тварина виступає у різноманітних формах, але все таки вона притаманна тваринам лише з примітивними проявами психічної активності. Тварина активно реагує лише на окремі впливи на неї властивостей предметів зовнішнього світу, які мають для неї певне біологічне значення. Відображення дійсності на цьому етапі представлене у формі елементарних відчуттів, оскільки там, де з’являється здатність до відчуття, починається психіка.

На перцептивній стадії психічного відображення перебувають усі тварини, що мають достатньо розвинений головний мозок. Для цієї стадії характерна здатність до відображення різних властивостей одного об’єкта. У тварин формується уявлення, удосконалюється пам'ять. Але одні з властивостей об’єкта є для тварин більш значущими, тоді як інші відіграють меншу роль. Для розвитку психіки велике значення має спосіб життя тварин. Провідною для них є, як і на попередній стадії, інстинктивна діяльність. Органи сприймання працюють на основі взаємодії групи аналізаторів. Виникає реакція на дистантні подразники. Це свідчить про те, що на цій стадії у тварин є образ, уявлення, пам'ять і здатність реагувати на властивості, які визначають спосіб дії, операції. Виділення останніх дає початок розвитку нової форми закріплення досвіду тварин – навичок.

Найбільш організовані тварини підіймаються ще на одну стадію розвитку – стадію інтелекту, яка характеризується складними формами відображення дійсності. Суттєвою для цієї стадії розвитку психіки є здатність розв’язувати так звані «двофазні» завдання. Їх розв’язання включає фазу підготовки, коли дії тварини керуються не самим предметом, на який вони спрямовані, не кінцевою метою, а тим, що є лише засобом досягнення цієї мети. Друга фаза «діяльності» спрямована вже безпосередньо на той предмет, який є її безпосереднім чинником. Одне й те саме завдання може розв’язуватись різними способами з використанням різних операцій.

Розрізняють три основні форми поведінки тварин:

1. інстинкт – вроджена видова форма поведінки;

2. навичка – індивідуально набута форма поведінки;

3. інтелектуальна поведінка – вищий тип поведінки тварин.