3. Методи зоопсихологічних досліджень.

Психологічний аналіз поведінки тварини здійснюється зоопсихологом шляхом детального вивчення рухів досліджуваної тварини в ході розв’язування певних задач. Ці задачі ставляться так, щоб за рухами тварини можна було з найбільшою точністю судити про психічну якість, що вивчається. Одночасно повинні враховуватися фізіологічний стан тварини та зовнішні умови, при яких відбувається дослід.

Важливу роль відіграють в зоопсихологічних дослідженнях і спостереження за поведінкою тварини у природніх умовах. Тут важливо простежити зміни, які відбуваються у поведінці тварини при тих чи інших змінах у навколишньому середовищі. Це дозволяє зробити висновок як про зовнішні причини психічної діяльності, так і про її пристосувальні функції.

Хоча вивчення структури поведінки тварини передбачає в першу чергу якісну оцінку її активності, немале значення мають і точні кількісні оцінки в зоопсихологічних дослідженнях.

У 1913-1914 р.р. два видатних дослідника поведінки тварин К.Гесс і К.Фріш вивчали здатність бджіл до відрізнення кольорів. Гесс випускав бджіл в темному приміщенні, де вони могли летіти до двох джерел світла – різного кольору і різної яскравості. Використавши різні сполучення, вчений встановив, що бджоли завжди летять до більш світлого джерела, незалежно від довжини хвилі. Звідси він зробив висновок, що бджоли не розрізняють кольорів.

Фріш же, по-іншому побудувавши експеримент, прийшов до прямопротилежного висновку. У його дослідах пропонувалося на світлі вибирати кольорові (наприклад, жовті) куски паперу серед білих, чорних і сірих різних відтінків, чим врівноважувалася інтенсивність фарбування підкріпляючих кольорових і непідкріпляючих ахроматичних паперів. Бджоли безпомилково знаходили підкріплені сиропом жовті квадратики із паперу незалежно від світлоти і насиченості їх фарбування, залишаючи без уваги ахроматичні листи. Тим самим здібність бджіл до кольоросприймання було доведено.

Помилка Гесса була в тому, що він проводив досліди в біологічно неадекватних для бджіл умовах – в темноті. В цих умовах не можуть проявлятися ті форми поведінки, в яких кольоросприймання відіграє будь-яку роль – наприклад, при пошуку кормових об’єктів. Опинившись удень в темному приміщенні, бджола буде лише шукати вихід із нього. При цьому вона прямуватиме до більш світлого отвору, незалежно від кольору йдучих крізь нього світлових променів. Таким чином, результати, отримані Гессом, не можуть свідчити про наявність або відсутність у бджіл кольоросприймання і тому не можуть бути використані для розв’язання поставленого питання.

Метод «лабіринту».

Досліджуваній тварині ставиться задача знаходження шляху до певної, безпосередньо нею не сприйнятої «мети», якою є найчастіше всього приманка з їжі, але може бути і сховище або інші гарні умови. При відхиленні від правильного шляху у окремих випадках може використовуватися покарання тварини. У найпростішому вигляді лабіринт має вигляд Т-образного коридору або трубки. В цьому випадку при повороті в одну сторону тварина отримує нагороду, при повороті в іншу її залишають без нагороди або навіть карають. Більш складні лабіринти складаються із різних комбінацій Т-образних або їм подібних елементів і тупиків, заходження в які розцінюється як помилки тварини. Результати проходження твариною лабіринту визначаються за швидкістю досягнення «мети» і за кількістю допущених помилок.

Метод «лабіринту» дозволяє вивчати як питання, пов’язані безпосередньо із здатністю тварин до научіння, так і питання просторової орієнтації.

Метод «обхідного шляху».

В цьому випадку тварині прийдеться для досягнення «мети» обійти одну або декілька перешкод. На відміну від методу «лабіринту» тварина в даному випадку безпосередньо сприймає об’єкт (приманку), на який спрямовані її дії вже на початку досліду. Враховуються і оцінюються швидкість і траєкторія руху при пошуку обхідного шляху навколо перешкоди.

Назва теми 2: Розвиток психіки в еволюції тварин і становленні людини. Антропогенез.